На півночі Республіки Косово, в општинах, де переважну більшість населення становлять серби, знову пахне порохом.
Серби вирішили вийти з усіх косовських органів управління, місцевих виборчих органів, поліції. На вулицях з’явилися прапори Сербії та відверто провокаційні плакати — «Це Сербія». Уряди двох країн провели надзвичайні засідання. Тимчасом косовський спецназ вирушив на північ, а сербська армія була приведена у бойову готовність.
Стурбований Євросоюз закликав зупинити ескалацію та вирішити проблему через діалог, а НАТО висловило сподівання, що Белград і Приштина утримаються від застосування сили.
Чому ж на Західних Балканах знову нагнітається ситуація?
Приводом до загострення став початок косовською владаю процесу заміни з 1 листопада сербських автомобільних номерів на косовські. Ситуація трохи схожа на історію з українськими авто на євробляхах, але небезпечніша, оскільки загрожує збройним конфліктом між двома державами.
У серпні ZN.UA вже розповідало про цю проблему та розвиток подій. Тоді, влітку, Приштина відклала перереєстрацію авто спочатку до 1 жовтня, а потім — до 1 листопада. Косовська влада запровадила трикроковий процес заміни, який мав би завершитися у квітні 2023-го. Першим кроком стало попередження водіїв на сербських номерах — мешканців Косово — про необхідність заміни. Другий крок — штраф у розмірі 150 євро, якщо на авто не замінені номери, і третій — примусова перереєстрація.
Ну й що тут страшного, скаже будь-яка розумна людина. Адже сербобляхи, як і євробляхи, є ненормальним явищем: кожна країна використовує свої, національні, автономери як одну з ознак державності та приналежності до неї. Крім того, відсутність національної реєстрації — потенційно корупційна схема.
Але проблема автономерів — швидше, технічне питання. Насправді причини нового конфлікту глибші й сконцентровані навколо кількох складних питань, пов’язаних із багатошаровою проблемою взаємовідносин Косова та Сербії.
Почнемо з питання Асоціації сербських општин (АСО). У 2013 році в Брюсселі було підписано двосторонню угоду з 15 пунктів про нормалізацію двосторонніх відносин. Її головним завданням визначалася інтеграція општин із більшістю сербів у Північному Косово до косовської правової системи.
Але угоду так і не виконали. Чому? Точно сказати важко. Зрозуміло, що влада у Приштині хотіла спокою на півночі країни й тому не поспішала створювати АСО. Перед очами була Республіка Сербська, сербський ентитет Боснії і Герцеговини, який постійно дестабілізує країну та регіон. Зрозуміло, косовари не хочуть мати в себе таке небезпечне етнічне утворення.
Чому сербська сторона також не поспішала — питання. Або руки не доходили, або не було великого бажання, або була потрібна така «сіра зона» нестабільності на півночі Косово, яку використовував кримінал — і сербський, і косовський, і міжнародний. А брата президента Вучича неодноразово бачили на півночі Косово у компаніях із лідерами організованої злочинності…
Наступний шар — наявність у Сербії впливових політиків, які не зацікавлені в нормалізації відносин між Сербією та Косово, при цьому відверто демонструють свою відданість Москві та вітають її політику невизнання Косово. Як і чинний міністр закордонних справ Івиця Дачич, який за активної підтримки російської дипломатії погрожує поновити брудну роботу з відкликання незалежності Косова. Не можна відкидати й точку зору, що цю брудну роботу частково фінансує Росія.
Згадані політики намагаються блокувати будь-які ініціативи, спрямовані на досягнення компромісу між Белградом і Приштиною, ініціюючи конфліктні ситуації, як сталося з проблемою номерів.
Ще один шар проблем, котрий необхідно згадати, — спірні ініціативи країн ЄС і США, які дратують Вучича і прем’єр-міністра Косова Альбіна Курті. Наприклад, недавно регіональна преса повідомляла, що Франція та ФРН запропонували прийняти Косово до ООН і ЄС. Але ж така пропозиція зі сфери фантастики, навіть не наукової.
Щодо ООН — заявка не «пройде» і Раду Безпеки, де принаймні дві країні — Росія та Китай — заблокують цей крок Косово. А в ЄС чотири країни досі не визнали незалежність Косово, і є сумніви, що найближчим часом вони змінять свою позицію.
Те ж саме стосується тиску ЄС і США на Сербію з вимогою приєднатися до антиросійських санкцій в обмін на швидше надання членства в Євросоюзі. Але це може статися, виходячи з останніх заяв керівників ЄС, не раніше 2030 року…
Нарешті, шар зовнішньої політики Вучича: «ні прозахідна, ні проросійська, а саме просербська» — так охарактеризував новий уряд і його політику президент країни. А це означає, що Сербія ніколи не визнає Косова, хоча це блокує євроінтеграцію Белграда і відповідає інтересам Росії.
Така нібито «нейтральна» політика Вучича вже набридла Заходу, який каже: якщо ви з нами, то визнайте Косово і матимете підтримку ЄС; якщо оберете інший шлях, наслідки будуть також інші. Причому сьогодні не йдеться про повне визнання незалежності Косова. Один із варіантів, про який ZN.UA розповідало раніше, пропонує, щоб Сербія фактично прийняла реальність існування Косова як незалежної держави, а натомість отримає фінансову підтримку та сприяння в євроінтеграції. Ідеться про схему на кшталт взаємовідносин двох Німеччин до їх об’єднання, яка має привести до підписання взаємовигідної угоди між двома рівними державами — Косово та Сербією.
Та Україна, враховуючи позицію офіційної Приштини, яка підтримує й допомагає нашому супротиву російській агресії, мала б ужити заходів щодо встановлення відносин із Республікою Косово. Варіантів багато — консульська агенція, офіс посольства, торговельне представництво. Або взяти приклад із Сербії, яка в Косово має представництво своєї ТПП. Адже поки що ми не пропонуємо визнати незалежність країни. Ідеться про допомогу громадянам, бізнесу, про присутність у державі…
Але повернімося до сербоблях та свіжих подій початку листопада. Що ж далі — війна, гра м’язами, продовження вуличних протестів? Однозначної відповіді немає. Можливо все, адже це — Балкани.
У північних општинах Косова змінилася архітектура безпеки, і на сцені з’явився оновлений парамілітарний Сербський список (сербська партія Косова). Саме її представники провели мітинг у Зречанах, внаслідок чого державні органи Косова зламалися по етнічній лінії: серби більше в них не працюють, що призведе до проблем із управлінням општинами. Схоже на дії сербів у БіГ, коли вони зупинили роботу в центральних органах та парламенті країни, чим заблокували діяльність уряду. Загострюється тема безпеки — після того, як серби пішли з поліції. Невже для формування сербських органів влади та поліції? А потім, як у Криму, — референдум поро незалежність?
Швидше за все, такого не буде. Вучич не ризикне ввести сербські війська у північні општини Республіки Косово. Підрозділи KFOR (міжнародні сили під керівництвом НАТО із забезпечення стабільності в Косово) тa EULEX (місія ЄС щодо забезпечення верховенства права) не допустять такого розвитку подій, як і формування сербських органів влади та поліції.
Найімовірнішим сценарієм трохи театрального «захоплення півночі» косовськими сербами буде чергове відтермінування заміни номерів та початок переговорів між Косово і Сербією з участю спецпредставників ЄС та США щодо формування Асоціації сербських општин. А Косову пообіцяють місце в деяких міжнародних організаціях.
Такий сценарій можливий. Якщо найближчим часом у косовських сербів не з’явиться харизматичний лідер на кшталт Додіка. Тоді в регіоні може зарипіти брудний російський чобіт і можуть початися небезпечні тектонічні зміни…