Цього тижня Кабінет міністрів зробив ще один помітний крок на подолання національного феодалізму. А саме - схвалив кілька документів, покликаних ліквідувати "особливий статус" ряду колишніх та деяких діючих бонз.
Перший - проект постанови Верховної Ради про скасування окремих постанов самої ВРУ та її попередника - Верховної Ради УРСР. Ним скасовуються пільги для:
- екс-голів і членів президії Верховної Ради УРСР, а також керівників підрозділів її Секретаріату;
- голів Ради міністрів УРСР;
- екс-президентів України.
Усі ці достойні особи втрачають санаторні, житлові, медичні та транспортні пільги, особливі пенсії. Екс-президентам особлива пенсія не призначається, але ті з них, хто зберіг за собою ставку, пішовши з посади (про це - нижче), ризикують її втратити.
Другий - проект указу президента, який скасовує низку попередніх указів. А саме - скасування транспортних, житлових, медичних та інших пільг, а також пільгового санаторно-курортного обслуговування та субсидій на комунальні послуги для колишніх посадових осіб і генералів армії, внутрішньої служби, а також державних радників юстиції. Усього під "розкуркулення" потрапляють 27 осіб.
Ще однією постановою Кабмін ударив по чинному чиновництву, ліквідувавши надбавки до зарплати, які належали за "сумлінну працю" і безперервний стаж роботи. Однак переважно кампанія, що стартувала, спрямована саме на заслужених (і не дуже) пенсіонерів.
Ще два документи перебувають на розгляді Кабміну. В обох - скасування пільг для екс-міністрів (як України, так і УРСР) та працівників Адміністрації президента. Просто перший - розпорядження президента щодо скасування попередніх розпоряджень, а другий - постанова Кабміну щодо скасування попередніх постанов. Сеанс виправлення помилок "попередників".
Як розповів DT.UA міністр Кабінету міністрів Остап Семерак, мета цих дій - не так економія державних коштів, як просте відновлення справедливості і скасування "кастового суспільства". План цей послідовний, і в остаточному підсумку жоден "колишній" не повинен принципово відрізнятися від звичайного пенсіонера - за винятком особливих випадків, як, наприклад, президентська охорона. Усі розкоші на кшталт штату помічників, автомобілів і дач мають залишитися в минулому.
Тема загалом не нова. Ті чи інші законопроекти про позбавлення пільг представників "привілейованих станів" вносилися в Раду регулярно - і в Раді ж регулярно провалювалися. Однак цього разу в підготовлених Мін'юстом проектів шансів більше. По-перше, така політична ситуація, по-друге - йдеться в основному не про чинних депутатів і чиновників, а про колишніх. До того ж тепер Кабмін налаштований рішуче. Недавно він скасував норму про 70-відсоткову оплату державою комунальних рахунків окремих колишніх чиновників, і недавно з молотка пішов ряд "дусівських" автомобілів. Звісно, вищезгадані документи ще мають пройти інші інстанції, включно з ВРУ та президентським підписом, але навряд чи цього разу ініціатива наштовхнеться на затятий опір.
Є, правда, й третя причина: п'ятий місяць роботи Кабміну - і жодної спроби системних реформ. Зате 61% підтримки дій серед населення. "Яценюк вдало комунікує з суспільством" - пояснюють соціологи. Дідів посунути - не схеми поламати. Тому жвавість, із якою уряд узявся за боротьбу з привілеями, навіть не дивує. За її підсумками в нас може бути одне з найменш лояльних до екс-чиновників законодавство у світі.
Як це робиться у світі
Апеляція до світового досвіду - заняття невдячне. Різні країни - різні розклади. Однак потрібно ж на щось спиратися. Як регулюється питання забезпечення "колишніх" у різних державах? Африку й країни конфуціанської традиції брати, мабуть, не стану, а ось США і Європа...
Із чиновниками звичайними все звичайно - пенсія. А ось із колишніми главами держав можливі варіанти. Які практично завжди включають, крім пенсії (зазвичай у межах від 1 до 25 тис. дол.), охорону - як мінімум тому, що ці люди багато знають і можуть бути першочерговою мішенню терористів та інших зловмисників.
Але далі в кожній країні - свої особливості. Наприклад, у США президент традиційно засновує в рідному штаті т.зв. президентську бібліотеку. Спочатку це був лише архів документів, які нагромадилися за його президентську каденцію. Однак згодом їх функції розширилися - президентські бібліотеки перетворилися на своєрідні науково-суспільні центри, музеї, а в окремих випадках і більше - наприклад, Рональд Рейган похований саме на території своєї президентської бібліотеки. Відає бібліотеками Національне управління архівів і документації - американський аналог нашого Держкомархівів. Схожа бібліотека - поки що, правда, лише одна, імені Бориса Єльцина, - існує і в Росії.
Однак слід зазначити, що навіть така перевага екс-президента, як довічна держохорона, у США є предметом дискусії. У певні роки її навіть замінювали на "тільки 10 років після каденції", але кілька років тому повернули норму про довічний захист.
У Франції екс-президентам, крім пенсії, охоронця, авто з водієм, офісу з двома співробітниками та довічного диппаспорта, належить місце в Конституційній раді - французькому аналогу Конституційного суду. Але тільки в тому випадку, якщо вони відмовляються від подальшої політичної кар'єри, тому деякі президенти цього права не реалізували.
У щедрій Росії екс-президентові офіційно належать пенсія у розмірі 75% від окладу, охорона, спеціальне медобслуговування, держстрахування, одна дача, держзв'язок, штат помічників, транспортні пільги і, що дуже важливо, - довічна юридична недоторканність. Понад те, навіть членам його сім'ї після його смерті дають матеріальну допомогу та службовий автотранспорт. Усе - за гроші федерального бюджету.
Це в президентських республіках. У парламентських більш м'яко, але й там колишні очільники держав мають певні пільги. Показовий скандал з екс-президентом Німеччини Крістіаном Вульфом. За законом, президенту належить пенсія в розмірі 199 тис. євро на рік (Німеччина в цьому плані взагалі щедра), а за традицією - ще й кошти на утримання власного офісу. Пікантність ситуації полягала в тому, що Вульф подав у відставку внаслідок скандалу з корупційними підозрами - любив приймати дорогі подарунки. Проте суд вирішив зберегти за екс-президентом належну йому матеріальну допомогу.
Як це робилося в нас
В Україні фактичні пільги "колишніх" президентів (і не тільки) регулювалися не окремим законом, а підзаконними актами, завжди - таємними, які різнилися час від часу. Відомо, що Леонід Кучма отримав від держави довічну охорону, часткову оплату комунальних послуг, безплатний проїзд у будь-якому виді транспорту, державну дачу в Кончі-Заспі з обслугою (4 водії, 2 покоївки, 2 офіціанти й кухар), 2 автомобілі та пенсію в розмірі зарплати чинного президента. У 2005-му більшу частину цього в нього забрала Юлія Тимошенко, але вже у 2007-му Віктор Янукович відновив статус колишнього патрона. А ось Леонід Кравчук скаржився, що взагалі не має президентської пенсії й живе на депутатську. Зате дачу в Кончі-Заспі він отримав урядовим рішенням ще в 2004 р. Історія з тим, як Віктор Ющенко з держдачі з'їжджав, надто відома, аби її повторювати. Проте слід зазначити, що 12 березня 2010 р. уряд Азарова таємною постановою 349/2010 відписав Віктору Андрійовичу 2 дачі в Кончі-Заспі (одну з яких - довічно), 2 машини, 4 водіїв, 2 помічників, одного радника та довічну президентську зарплату з обов'язковим індексуванням. Публікувалася також інформація, що аналогічні вишеозвученим кучмівським пільги свого часу були пожалувані тодішньому спікерові Ради Володимиру Литвину. Що стосується Віктора Януковича, тут і взагалі все зрозуміло, - його пільгами повинна займатися пенітенціарна система.
Як результат: нині у Кончі-Заспі на державній нерухомості живуть близько 250 людей. І потрапляння туди кожного - окрема історія. Як і займана кожним площа: у когось - маленький будиночок або приміщення в санаторії, у когось - маєток.
У разі втілення в життя ініціатив Кабміну держава буде винна своїм колишнім вищим лише пенсію та охорону. А тим, хто захоче, наприклад, продовжувати жити на державних об'єктах, доведеться платити оренду.
"Виселяти ми нікого не будемо, - пояснив DT.UA голова Держуправління справами Сергій Березенко. - Просто зі скасуванням житлових пільг люди, котрі живуть там, муситимуть платити певну суму з розрахунку на квадратний метр площі". Якщо ж люди відмовляться і вирішать звідти з'їхати, приміщення залишається у держвласності, а спецзв'язок, якщо такий туди проведений, зразу ж відключається.
За словами Березенка, скасовувати всі пільги на мешкання в тій-таки Кончі-Заспі - безглуздо. "Стригти всіх під один гребінець було б популізмом. Наприклад, там живе Борис Євгенович Патон. Його теж виселяти? Чи дружина Богдана Ступки. Краще вже тоді звернути увагу на тих, хто заселився в будиночок на 48-50 м2, зніс його і на його місці побудував хороми" - стверджує він.
Певний ризик вихлюпнути з водою дитину все ще зберігається. Хоча сам перехід до рівності без зайвого братерства - чого вже там, цілком у дусі сподівань Майдану. Поки що уряд намагається підходити до справи обережно. Принаймні, як зазначив той-таки Березенко, зроблено поки що приблизно два кроки з десяти. Навіть Кабмін ще не реалізував усіх своїх планів, а, крім нього ж, своє слово ще мають сказати Рада і президент.