В офісі президента витає страх.
Із наближенням виходу першої частини фільму міжнародного проєкту журналістів-розслідувачів Bellingcat про провал операції із затримання групи «вагнерівців», які воювали та скоювали злочини в Донбасі, на Банковій дедалі частіше здають нерви. Наші співрозмовники, коментуючи формену істерику, що спостерігається у Володимира Зеленського та його найближчих соратників, свідчать: «Другий поверх злякався і передає нервові імпульси на четвертий». Чому?
Нагадаємо, що СБУ та ГУР МО спільно з американцями готували операцію більше року. Однак на фінальному етапі її було зірвано: «вагнерівців» наприкінці липня минулого року затримали на території Білорусі місцеві спецслужби, після чого найманців передали Росії. Численні публікації у ЗМІ з приводу зриву операції містили підозри щодо осіб із оточення Зеленського, які були присутні 24 липня 2020 року на нараді в президента, де доповідали керівники українських спецслужб. Серед присутніх — голова ОП Андрій Єрмак і перший заступник секретаря РНБО, голова комітету з питань розвідки Руслан Демченко.
Спочатку на Банковій заперечували проведення такої операції. Тепер же президента і його оточення хвилює, який вони матимуть вигляд у фільмі-розслідуванні Bellingcat, у якому світлі буде показана їхня роль. Чи встановлять журналісти-розслідувачі факт зради? Чи назвуть зрадника, який «злив» спільну операцію спецслужб України та США? І ким у цьому розслідуванні постане Зеленський — поплічником чи жертвою?
Але якщо совість чиста, то навіщо хвилюватися? Чи Банкову тривожить, що фільм зіграє на руку Москві, оскільки він публічно продемонструє світові слабкість української влади?
Про паніку, яка охопила офіс президента в очікування прем'єри, свідчить не лише історія з Василем Бурбою, що очолював ГУР МО у 2016–2020 роках. Пригрозивши кримінальним переслідуванням за розголошення державної таємниці, якщо той співпрацюватиме з Bellingcat, і водночас поманивши посадою посла в Австралії — якщо відмовиться, Бурбу в лютому показово виселили з держдачі в Кончі-Заспі. До речі, держдачу пожалував йому Петро Порошенко за спецоперацію проти одного з агентів впливу Росії в українських ЗМІ, після чого той мусив залишити Україну.
При цьому, як повідомляють джерела ZN.UA на Банковій, сам Бурба донедавна торгувався з ОП, претендуючи на посаду голови НАБУ і запевняючи, що американці його підтримають. У працевлаштуванні «демчині від ГУР» у Зеленського відмовили. В ОП на шантаж не пішли, але тривога залишилася. Про що свідчить не тільки особистий дзвінок Андрія Єрмака автору фільму Христо Грозєву, з яким, як пише головний редактор «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов, голова ОП «обговорював, як можна пояснити свою позицію, дізнатися, що буде у фільмі».
Прагнучи не допустити виходу фільму, офіс президента спробував скористатися оказією й залучити до вирішення питання… британську розвідку.
За інформацією ZN.UA, наприкінці лютого Україну відвідав заступник голови МІ-6 Лі Лоуренс. Візит західного розвідника такого рангу до нашої країни — подія неординарна. Але на Банковій своєрідно скористалися приїздом високопоставленого співробітника британської розвідки.
Під час зустрічі на «острові» (штаб-квартира ГУР МО) керівник військової розвідки Кирило Буданов і заступник голови ОП Роман Машовець намагалися переконати Лі Лоуренса, щоб МІ-6 вплинула на Bellingcat («адже це пов'язана з вами структура») і не допустила виходу фільму. Та цього Банковій здалося мало. Через день високопоставленому британському розвіднику, цього разу в компанії із запрошеним на зустріч послом Великої Британії в Україні Меліндою Сіммонс, довелося вдруге вислуховувати від Буданова та Машовця настійні прохання Банкової.
У відповідь британці нібито сказали: хлопці, вибачте, нічого не можемо зробити, це мас-медіа, а в нас свобода слова.
Після того, як ZN.UA стала відома ця інформація, редакція надіслала в посольство Великої Британії в Україні запит, у якому попросила відповісти на такі запитання:
1. Чи обговорювалося чи під час згаданих зустрічей питання розслідування, яке проводить Bellingcat стосовно провалу операції українських та іноземних спецслужб із затримання групи «вагнерівців»?
2. Чи просили пани Буданов і Машовець посла Великої Британії в Україні та високопоставленого представника МІ-6, щоб влада Сполученого Королівства скористалася своїми важелями впливу на Bellingcat і зупинила розслідування та зйомки фільму?
ZN.UA отримало оперативну й дипломатичну, але цілком зрозумілу відповідь прес-служби посольства Великої Британії в Україні: «Ми не коментуємо питання, пов'язані з роботою спецслужб. Ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати інформацію, про яку ви запитали».
Однак факт зустрічі підтвердили ZN.UA кілька незалежних одне від одного джерел. Як і порушену українською стороною тему розслідування Bellingcat.
Жерсть? Мабуть, ще гірше.
Ця історія ніби списана зі сторінок поганого шпигунського трилера. Вона демонструє нерозуміння Зе!командою роботи західних інституцій, примітивність сприйняття Банковою та керівниками українських спецслужб роботи мас-медіа загалом і журналістів-розслідувачів, зокрема, та й узагалі незграбність намагань запобігти виходові фільму-розслідування. Що гірше — така розмова емісарів Банкової з представниками уряду Її Величності підриває довіру до керівництва України та українських спецслужб із боку Заходу.
Провал операції по затриманню «вагнерівців» — це історія не тільки про можливого «крота», — адже жодна держава не застрахована від появи шпигуна у вищих ешелонах влади.
Це ще й історія про неготовність Зеленського розслідувати провал операції та адекватно реагувати на наявність потенційного зрадника у своєму оточенні. Чи зрозуміли Буданов і Машовець, що саме такий сигнал вони, фактично, передали британцям?
Небажання проводити повноцінне розслідування дискредитує українську державу та її керівництво в очах як українців, так і західних партнерів України. Що, взагалі-то, цілком відповідає інтересам Кремля.
Як тільки спалахнув скандал, ZN.UA писало, що американці могли брати участь в операції не так для затримання українцями групи «вагнерівців», як для створення ситуації, що дозволить виявити проросійських «кротів» в оточенні президента і примусить Зеленського послати їх у відставку. Бо Вашингтону важливо розуміти, наскільки українське керівництво надійний партнер, наскільки воно захищене і чи має намір захищатися від російського впливу. І, нарешті, до чиїх рук потрапляє таємна інформація, якою США діляться з Україною.
Що заважало Володимиру Зеленському зразу ж, із появою першої інформації про ймовірного «крота» в його оточенні, ініціювати екстрене засідання РНБО та проведення спільного розслідування ДБР і СБУ, усунути з посад на час перевірки Єрмака, Демченка та інших учасників наради в президента 24 липня 2020 року, а потім оголосити результати розслідування? Не зробивши цього зразу, Зеленський згаяв час, коли малою кров'ю міг вирішити проблему, і погіршив ситуацію. І Зеленський після цього дивується, чому Україна ще не в НАТО і збирається поставити це запитання Байдену! Відкрита ж ДБР у вересні минулого року справа стала запізнілим кроком, а розслідування поки що не привело до якихось значимих результатів.
В останні тижні Зеленський вчинив низку дій проти проросійських груп впливу в Україні. Але, впроваджуючи санкції проти Медведчука, Козака та Марченко, президент воліє не помічати у своїй команді людей із сумнівною репутацією, які продовжують користуватися його довірою. Руслан Демченко все так само вхожий до президента. Він — головний інтерпретатор усіх даних, які надходять лінією спецслужб. Та й Андрій Єрмак досі обіймає посаду голови ОП і на сьогодні зберігає статус найвпливовішої людини в оточенні президента.
Втім, у середу в.о. директора ДБР Олексій Сухачов під час звіту у Верховній Раді повідомив, що справа про зрив операції стосовно «вагнерівців» активно розслідується, допитується ряд осіб, у тому числі голова ОП Андрій Єрмак. «Не треба маніпулювати на зазначеному кримінальному провадженні, слідство триває, і найближчим часом ми дамо результат», — заявив Сухачов. Але хотілося б, щоб розслідування було неупередженим.
Адже сам президент має бути зацікавлений в об'єктивному розслідуванні провалу операції з піймання «вагнерівців». Інакше люди з сумнівною репутацією потягнуть його на дно. Однак Зеленський не наважується на хай запізнілий, та все-таки необхідний крок. Хто сказав, що хороший розвідник має ходити в косоворотці та з балалайкою? Часто агента можна вичислити лише за сукупністю дій у значний проміжок часу. Адже й Штірліц був ефективним співробітником VI відділу РСХА.
Ті ж, кого ЗМІ підозрюють у «зливі» операції, не просто входять в оточення президента: вони створюють йому комфортну атмосферу і формують його погляд на події. У тому числі і у справі «вагнерівців», і щодо розслідування, яке проводить Bellingcat. Таким чином коло замикається, а Зеленський не намагається його розірвати. Адже якщо звільнити людей, які перебувають під підозрою, і дистанціюватися від них, то зруйнується його світ. На це важко зважитися.
При цьому Зеленський, як свідчать джерела, дуже нервує через те, що досі так і не відбулася його телефонна розмова з Джо Байденом. А Єрмак переживає з тієї причини, що американці все ще не бачать у ньому людину, через котру можна доносити важливі меседжі до президента. Але ж коли в нинішній американській адміністрації думають про Єрмака, вони пам'ятають не тільки про Джуліані, а й про «вагнерівців». І цього вони так скоро не забудуть.
Самому ж Зеленському переживати через відсутність дзвінка з Вашингтона взагалі-то не варто. За інформацією ZN.UA, американці просто хочуть ґрунтовно підійти до першої розмови: вони готують комплексну стратегію щодо України. Коли її можна буде запропонувати, тоді й відбудеться розмова. При цьому Білий дім нібито навіть готовий надати нашій країні статус основного союзника поза НАТО. Але поки що стратегія розробляється, всі жорсткі претензії до Києва Вашингтон передає через МВФ та послів «великої сімки».
Якщо ж Bellingcat, який має на Заході репутацію авторитетного проєкту журналістів-розслідувачів, виявить «злив» інформації в операції із затримання «вагнерівців», а Зеленський у відповідь нічого не зробить, то по його репутації буде завдано серйозного удару. Звісно, він навряд чи опиниться у становищі нерукоподаваного, яким став Леонід Кучма під час «кольчужного скандалу». Поява першої частини фільму-розслідування Bellingcat, можливо, підштовхне Зеленського до прийняття необхідних для національної безпеки (та й для нього особисто) кадрових рішень. А коли ні, то довіра лідерів західних держав до Володимира Зеленського ґрунтовно похитнеться.
Історія свідчить, що американці завжди займаються всім ґрунтовно і доводять розпочате до кінця. У Вашингтоні, можливо, довго запрягають, зате швидко «колесують». І якщо ти потрапив під підозру за незаконні справи, то чекай покарання. Історія з Ігорем Коломойським і впровадженими проти нього американськими санкціями демонструє, що буває, коли глобальні гравці втомлюються очікувати від України вирішень її ж власних проблем. Тому свої проблеми краще вирішувати самостійно.