…завжди треба персоніфікувати
те зло, з яким боротися ви хочете…
Лесь Подерв'янський
Публікація на офіційному сайті КМУ російськомовної інфографіки переваг і втрат України у разі підписання чи не підписання угоди про асоціацію з ЄС примушує остаточно дійти висновку, що хтось дуже хоче перетворити наш уряд на дешевого агітатора і пропагандиста низькопробних оцінок та ідеологічних штампів, якими раніше оперували хіба Глазьєв чи Кисельов. Ми не змогли дізнатися в органах державної влади, хто був автором "персоніфікації зла", з яким вирішив поборотися замовник інфографіки: і в профільних міністерствах, і в самому секретаріаті Кабінету Міністрів чиновники масово відхрещувалися від причетності до його розробки й запевняли у безпідставності наших підозр із приводу їхнього непрофесіоналізму.
Окремої уваги заслуговує той факт, що документ на офіційному веб-порталі КМУ було викладено російською мовою. Якщо припустити, що сей продукт - частина офіційної інформаційно-роз'яснювальної роботи, мета якої - показати невигідність угоди про асоціацію та вигоди від зближення з Росією, то, з огляду на цільову аудиторію, він би мав бути викладений українською мовою. А оскільки місце публікації - офіційний веб-портал українського уряду, то мова публікації повинна бути (і завжди була!) українською. Тому можна висунути гіпотезу, що документ формувався десь поза межами українського Кабміну, стороною, яка зацікавлена у роздмухуванні антиєвропейської істерії, але не володіє на оперативному рівні українською мовою. А далі невідомим шляхом цей текст потрапив прямо на сайт Кабміну. Оскільки був поданий у форматі зображення без вихідників, які навіть дизайнери-початківці досить швидко могли б відредагувати іншою мовою, то й потрапив на суд громадськості без змін, мовою оригіналу.
Знаючи прискіпливість, із якою підходять працівники секретаріату Кабміну до оприлюднення тієї чи іншої інформації, важко запідозрити їх у такому "ляпі" з власної ініціативи. Загалом, до 21 листопада
2013 р. офіційний сайт КМУ зазвичай не опускався до поширення прес-релізів, написаних не українською мовою. І лише 21 листопада ми з подивом виявили повідомлення про рішення КМУ призупинити підготовку до підписання угоди спочатку російською мовою, а згодом - українською. Інфографіку ж із російської вирішили не перекладати взагалі - навіщо? Все вже й так усім давно стало зрозуміло.
Отож, офіційна позиція Миколи Азарова: підписуємо угоду з ЄС - втрачаємо 36,9 млрд дол. США, не підписуємо - отримуємо 5,1 млрд дол. США. Такі висновки - абсолютно логічне продовження попередніх заяв про 160 млрд., про те, що для безвізового режиму з ЄС потрібно узаконити одностатеві шлюби, чи що безвізовий режим України з ЄС становить загрозу безпеці Росії. Ці заяви - або провокації, або декларація про професійну непридатність їх автора. Якщо людина плутає "заборону дискримінації при прийнятті на роботу" з "узаконенням одностатевих шлюбів" і не розуміє різниці між поняттями "візовий режим" та "контроль кордону", то яка лиха година занесла його керувати великою країною в центрі Європи? Як казав незабутній Подерв'янський, "чому не міг Він всидіти на місці, у колгоспі? Він був би там завклубом…". Але Микола Янович керує українським урядом, тому залишити його підрахунки без коментарів не можна.
Отож цифри.
Перше, що впадає в око, - 4 млрд дол. США "інвестицій із Китаю", які подаються як результат непідписання угоди про асоціацію.
Цікаво, а Китай про це знає?
Офіційна лінія Китаю завжди включала повагу до нашого євроінтеграційного вибору; неофіційно китайці ніколи не приховували своєї зацікавленості в інтегрованій у ЄС Україні, оскільки саме євроінтеграція гарантує незалежність нашої держави. Перехід України у сферу впливу РФ і посилення таким чином росіян є серйозним викликом для Китаю. Тому якщо вони за щось і заплатили, то точно не за злив угоди про асоціацію.
Неадекватним видається прогноз зниження прямих іноземних інвестицій на 1 млрд дол. у разі підписання угоди про асоціацію і, відповідно, зростання на таку ж саму суму у разі відмови від євроінтеграції. Всі інвестори на найрізноманітніших форумах одностайно стверджували, що угода про асоціацію є головною надією на покращення інвестиційного клімату в Україні. За всіма дослідженнями, очікувалося, що прямі іноземні інвестиції, навпаки, мають зростати. Причому це стосувалося як західних, так і приватних російських інвестицій. Згідно з дослідженням впливу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на українську економіку та окремі її галузі за умови підписання угоди, оприлюдненим недавно Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД), прямі іноземні інвестиції збільшаться до 18,5%.
Оскільки інвестиції в Україну з країн-членів ЄС становлять приблизно 80% усіх прямих іноземних інвестицій, то при підписанні Угоди про асоціацію, за найконсервативнішою оцінкою, цей показник мав би становити, щонайменше, 5,9 млрд дол. США. Ми не можемо пояснити, чому автори інфографіки подають інший показник, оскільки, на відміну від наших досліджень, які є відкритими й публічними, їхні методи розрахунків та припущення залишаються таємницею за сімома замками.
Але вже зараз з'явилися перші наслідки впливу рішення про згортання євроінтеграції на інвестиційний клімат. Індекс інвестиційної привабливості України, що розраховується Європейською бізнес-асоціацією, після зростання у третьому кварталі до 2,39 бала завдяки впевненому на той момент євроінтеграційному курсу уряду, у четвертому кварталі впав до найнижчого рівня за всю історію його вимірювання - 1,81.
Інвестори не просто розчарувалися в Україні, - вони нині втікають із країни, яка порушує усталені правила поведінки у відносинах навіть із таким гравцем, як ЄС, де суди не соромлячись приймають рішення про покарання жертв, а не винуватців, де міліція і правоохоронні органи відверто глумляться над базовими правами людини. Про який захист іноземних інвестицій сьогодні може йти мова взагалі?
Тому підрахунки авторів кабмінівської інфографіки мають спільного з реаліями не більше, ніж гомосексуальні шлюби з безвізовим режимом.
Що стосується показників платежів за газ, то мінус 6,5 млрд дол. у разі відкладення підписання Угоди про асоціацію є справедливими, щонайменше, у контексті таких двох обставин: заявлена ціна 268,5 дол. за тис. куб. м. буде продовжена на наступні квартали; Україні вдасться знизити обсяги закупівлі газу з нинішніх 33 млрд куб. м газу на рік до 26 млрд куб. м, як про це заявляв прем'єр. Однак, чи надовго зазначені обставини збережуться? Умова контракту "бери або плати" залишається в силі, і зменшення обсягів закупівлі газу документально ніде не зафіксовано. Тому, якщо прибрати тільки це припущення, то подана цифра перетворюється на 8,86 млрд дол. (для купівлі 33 млрд куб. м). А щойно російське керівництво вирішує, що тимчасовий період їхньої неймовірної щедрості для України минув, - як повертається і стара ціна, і показник у мінус 10 млрд.
У 2012 р. український експорт у країни СНД становив 31,3 млрд дол., при цьому імпорт із країн СНД становив 35,7 млрд дол., у яких близько 14 млрд дол. - імпорт газу. Відповідно, за вирахуванням газу, сальдо має становити +9,6 млрд дол. Сальдо –15 млрд дол., за вирахуванням газу, є коректним, лише якщо припустити, що наш експорт до країн СНД/МС мав би скоротитися на 78,6%, за умови збереження обсягів імпорту. Ви таке можете уявити? Зазвичай падіння на 4–5% уже стає надзвичайною подією, а на 78% - це хіба у разі передвоєнного стану. Таке враження, що автори інфографіки для кращої статистики просто порахували двічі суму платежів за газ - і в сальдо торгового балансу, і ще раз - окремо як платежі за газ. Якщо так рахувати, то можна й рахунок на 160 млрд дол. намалювати.
Абсолютно незрозуміло, про які 5 млрд дол. інфраструктурних проектів і 2,5 млрд дол. проектів у рамках кооперації з Росією йдеться. Оскільки підписані минулого тижня в Москві угоди з Росією ще не оприлюднено, зробити детальний економічний аналіз цих домовленостей немає можливості. Але якщо автори інфографіки не оприлюднять детальних розрахунків, то вважатимемо походження цих цифр результатом надто поглибленого вивчення творів Леся Подерв'янського.
Єдиний показник інфографіки, для якого, очевидно, автори використовували чужі й коректні підрахунки, - це короткотермінові наслідки створення ЗВТ для нашої торгівлі з ЄС. Наразі наше торгове сальдо становить мінус 10 млрд дол. За оцінками МЦПД , у разі підписання Угоди про асоціацію експорт мав збільшитися на 1,21 %, а імпорт - на 1,07 %. Тобто у перший рік негативне сальдо зростає на 1 млрд. дол. Але автори агітпропу лукаво замовчують інші складові розрахунків: уже у періоді від 2 до 5 років баланс змінюється на користь української сторони: від 2 до 4%. Що стосується негативного балансу у перший рік, то ЄС як чесний партнер ще під час переговорів про Угоду про асоціацію чітко висловив готовність компенсувати короткотермінові негативні наслідки. Усім відома "макрофінансова допомога ЄС" якраз із самого початку, ще з 90-х рр., і була задумана як допомога на вирівнювання торговельного сальдо.
Авторитетний український дослідник Ігор Бураковський неодноразово, зокрема й на шпальтах DT.UA, публікував об'єктивні дані щодо впливу ЗВТ з ЄС на українську економіку. Згідно з дослідженням МЦПД, створення ЗВТ з ЄС також дало б позитивні результати, зокрема збільшення ВВП України в
2014 р. в діапазоні від 0,09 до 2,65%, залежно від виконання умов, передбачених в Угоді про асоціацію. Зростання експорту переважало б над зростанням імпорту через асиметричність зменшення тарифних бар'єрів у торгівлі, адже ЄС одразу ж зменшує або скасовує свої ввізні мита, тоді як Україна має певний перехідний період. Зростання імпорту могло б перевищити зростання експорту в тому разі, якби Україна почала активно модернізувати свою економіку, але це є позитивним чинником, адже імпортувалось би обладнання, необхідне для переоснащення наших виробництв.
Складається враження, що невідомі експерти просто згребли докупи короткотермінові відносно позитивні ефекти від останніх домовленостей із Росією й повністю проігнорували позитивні ефекти у середньостроковій та довгостроковій перспективі від підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Головна цифра в інфографіці - 15 млрд дол. США з РФ, які чомусь названі "інвестиційний кредит РФ". Інвестиційний у що?
Як інформувало DT.UA, частина цього кредиту на суму 3 млрд. дол. відразу ж піде на повернення іншого кредиту від Росії. Тобто ми говоримо про 12 млрд дол. Але навіть якщо й 15, то на які інвестиції їх буде спрямовано?
Секрет Полішинеля всім добре відомий. Уряд офіційно показав у проекті держбюджету на наступний рік дефіцит близько 60 млрд грн.. Додайте до цієї цифри системний недобір до державної скарбниці з боку митниці та податкової, - вже у жовтні експерти говорили про недонадходження нинішнього року від митниці та податкової близько 30 млрд грн., тобто на кінець року ця сума становитиме не менше 40 млрд грн.
Попри закладені у бюджет оптимістичні прогнози зростання української економіки, таке враження, що в них не вірять навіть самі автори прогнозу. Тому очікувати, що податкова й митниця зможуть у 2014 р. вийти на кращі показники можна, лише якщо почнеться системна боротьба з контрабандою. Відсутність реакції на численні публікації в DT.UA з цього питання примушує засумніватися в таких перспективах. Також у бюджет закладено 17 млрд грн.. надходжень від приватизації. Цифри за цією статтею доходів системно не виконуються вже кілька років, а уявити, що в передвиборний рік хтось захоче купувати об'єкти в країні, яку дії її ж уряду штовхнули у внутрішньополітичну кризу без промінчика надії на вихід із неї, може лише М.Азаров. Хоча, підозрюємо, і він не вірить. Адже заявив, що без російського кредиту нас чекала б катастрофа.
Додамо сюди ще обсяги невідшкодованого ПДВ (за даними ФРУ, у середині року ця цифра становила понад 18 млрд грн), і матимемо справді катастрофу: якщо підсумувати лише перелічені цифри, то в нас вийде дірка в бюджеті на наступний рік у сумі 135 млрд грн. Навіть якщо наступного року геніям від приватизації і вдасться щось продати, то зменшити дірку до обсягу менш ніж 120 - 125 млрд грн їм точно не вдасться. Це і є ті самі 15 млрд дол., які будуть спрямовані 2014 р. у формі російського короткотермінового кредиту на покриття бюджетного дефіциту. Тобто - на соціальні виплати, адже капітальні витрати в проекті зведені до рівня статистичної похибки. Причому соціальні витрати збільшені на 8%, що становить 30 млрд грн. Це може запропонувати лише Азаров - підвищити соціальні виплати на 8% при падінні ВВП (причому наш аналіз примушує поставити під сумнів оголошений офіційний рівень падіння на пів відсотка і вже точно вважати неймовірним тривідсоткове зростання наступного року).
То в чому ж інвестиційна суть кредиту РФ обсягом 15 млрд дол США? Це інвестиції у побудову нових доріг в Україні? Чи у доведення до критичного рівня залежності України від грошових вливань у остаточно розбалансований державний бюджет? Якщо ці кошти і є інвестицією, то хіба в нашийник, який відтепер буде надітий на шию українській державності і який у Кремлі смикатимуть коли їм заманеться.
15 млрд. кредиту від Росії - плюс для платіжного балансу лише у
2014 р. Оскільки це державний борг, то вже у 2015-му він перетвориться на мінус 16,5 млрд дол. до платіжного балансу, що незрозуміло за рахунок яких джерел будуть покриті.
Таке враження, що цей кредит, який дуже швидко проїсться, повернути буде більш ніж складно. Якщо врахувати нинішні бюджетні розриви і тенденцію до їх зростання, то на кінець 2015 р., разом із цим кредитом, дефіцит може становити понад 250 млрд грн. - при запланованих надходженнях до бюджету 2014 року близько 390 млрд грн. і низькою ймовірністю інвестиційного буму в 2015 р. Більше половини надходжень до бюджету країни. Як Азаров бачить оплату цього рахунку? Почати країну продавати по шматках? Може, хай він краще про це подумає, ніж про поширення сумнівних малюночків на сайті Кабміну.