Здатність вчасно змінювати стратегію заощаджень відповідно до макроекономічних змін є критично важливою для збереження та примноження накопичень. Макроекономічні тренди, такі як інфляція, відсоткові ставки, коливання валютних курсів і загальний стан економіки, можуть істотно вплинути на дохідність різних інвестиційних інструментів. Тому заощадження, які раніше були ефективними, можуть стати неприбутковими або навіть збитковими в нових економічних реаліях.
Зараз, коли спостерігається певне загострення кризових явищ у макроекономіці, особливо важливо переглянути свою стратегію заощаджень. У такій ситуації варто диверсифікувати свої заощадження, переглянути їхній розподіл між різними класами активів і валютами.
Вчасна зміна стратегії дає можливість не лише захистити накопичення від знецінення, а й скористатися новими можливостями, які з'являються в кризові періоди. Наприклад, високі відсоткові ставки за державними облігаціями можуть стати привабливою альтернативою депозитам. Своєчасний перегляд підходів до заощаджень допоможе зберегти та примножити капітал навіть в умовах макроекономічної нестабільності.
Антикризовий набір для заощаджень в Україні має свої особливості. У країнах з розвиненою економікою, як-от Японія, Німеччина, Велика Британія та інші, основний ризик для накопичень громадян під час криз полягає в дефляції. Наприклад, коли через сильний економічний спад скорочуються попит і доходи населення, значно падають ціни на активи (акції, довгострокові облігації, нерухомість тощо), в які було вкладено заощадження.
Для захисту в таких випадках використовують стандартний підхід — у небезпечний період перевести кошти в найбільш ліквідні активи, які можна швидко конвертувати в готівку без значних комісій і курсових втрат. Зазвичай це короткострокові державні облігації та банківські депозити у національній валюті. Золото, коштовності та інші фізичні активи не користуються антикризовим попитом через додаткові витрати на зберігання і відсутність фіксованого доходу.
Для України ситуація набагато складніша. Тут також існує ризик кризового падіння цін на активи, проте через слабкість національної валюти насамперед необхідно захищатися від гривневої інфляції, а вже потім думати про потенційний дохід від активів. Ключовим наслідком українських реалій є необхідність антикризової валютної алокації — у небезпечний період необхідно переводити кошти з гривні у валюти розвинених економік (передусім долар США, євро та швейцарський франк). Це фундамент, на якому будується антикризовий «кошик» заощаджень.
Далі можна вибудовувати вільну стратегію залежно від поточної кон'юнктури в Україні.
Державні облігації вважаються одним із найнадійніших способів заощаджень для широкого кола інвесторів. Уряд країни, випускаючи облігації, фактично позичає гроші в населення та організацій і в обмін на ці кошти зобов'язується сплачувати відсотки (дохід) за користування ними протягом терміну обігу облігацій. По завершенні цього терміну уряд повертає вкладникам початкову суму інвестицій.
Державні цінні папери мають низький рівень ризику, оскільки держава рідко допускає дефолт за своїми боргами. Навіть якщо виникають певні фінансові труднощі, уряд зазвичай знаходить способи обслуговувати борг перед власними громадянами. Такі інвестиції вважаються надійнішими, ніж, наприклад, вкладення в корпоративні облігації компаній.
Зараз державні облігації стають особливо привабливим інструментом через високі відсоткові ставки дохідності — в деяких країнах вони можуть сягати 12–14% річних. Це дає змогу не лише зберегти заощадження від інфляції, а й суттєво примножити їх. Однак варто пам'ятати, що високі ставки часто корелюють із вищим рівнем ризику для країни. Тому обирати облігації потрібно виважено, з урахуванням поточної економічної ситуації.
Крім цього, можна відкрити рахунки в одному чи кількох іноземних (переважно середніх або великих європейських) банках і розмістити там до 30% заощаджень, розділивши їх приблизно навпіл між короткостроковими доларовими та євровими депозитами з номінальною прибутковістю 2–3% річних.
Наступний блок — близько 20% заощаджень — захистить від геополітичних ризиків. Сюди входять дорогоцінні метали (золото і срібло) та криптовалюти (Bitcoin, Ethereum, Tether).
Щодо золота, то оптимально купувати фізичний метал на термін 3–5 років. Проте можуть виникнути проблеми із зберіганням. Срібло цікаве в паперовій формі з горизонтом близько двох років. Ціна на цей метал може зрости на 70–100%. Підійдуть «срібні» біржові інвестиційні фонди (ETF), придбані через іноземного брокера, або похідні інструменти на срібло в іноземних банках.
З криптовалютами ситуація простіша — їх можна придбати через великі криптобіржі. Bitcoin і Ethereum мають потенціал зростання на 40–50% до кінця 2024 року. Tether — це стейблкоїн, прив'язаний до долара США. Він може слугувати захисним криптоактивом. У ці три криптовалюти можна розмістити приблизно однакові частки.
Нарешті, третій блок — гривневий, де можна розмістити залишкові 10% накопичень. Як інструмент зберігання підійде короткостроковий банківський депозит. Це необхідно на той випадок, якщо ситуація погіршиться і доведеться терміново забрати гроші. Щоб не втратити відсотків, краще обирати короткий строк вкладу.
Структура «кошика заощаджень» може змінюватися відповідно до особистих обставин, це цілком нормально. Наведені тут орієнтири можуть бути актуальними протягом найближчих одного-двох років. У міру зниження ризиків гривнева частка заощаджень збільшуватиметься.