За розрахунками Мінекономіки, 2020 року рівень тіньової економіки становив 30% ВВП, розрахунки міжнародних організацій подекуди оцінюють «тінь» в Україні в розмірі до 40%.
Ключовою перепоною на шляху виходу бізнесу з «тіні» є надвисоке податкове навантаження на фонд оплати праці. Коли від витрат на персонал залежить співвідношення всіх інших статей балансу, роботодавець приймає економічно доцільне рішення: або шукати шляхи «оптимізації», або припиняти господарську діяльність.
Легальне оподаткування заробітної плати одного працівника коштує для роботодавця дуже дорого — у середньому приблизно 34%. Адміністрування також не найпростіше: у середньому 92 години на рік бізнес витрачає лише на адміністрування податків на працю, а загалом на всі податки — більш як 327 годин. Зниження податкового навантаження та спрощення адміністрування дали б можливість суттєво полегшити життя бізнесу та сприяли б детінізації зарплат у державі. Власне, це і є метою законопроєкту №6548.
Проєктом запропоновано об’єднати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір і єдиний соціальний внесок у єдиний податок — ПДФО зі ставкою податку у розмірі 20%. У разі ухвалення такого закону він запрацює з 1 січня 2023 року.
Зниження ставки також відбуватиметься поступово. Проєктом встановлюється, що тимчасово до 2026 року ставка податку на доходи фізичних осіб застосовується:
- у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно — у розмірі 29%;
- у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно — у розмірі 26%;
- у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року включно — у розмірі 23%.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» при цьому пропонується скасувати.
Так чи інакше уряду, місцевим органам влади, роботодавцям з дня набрання чинності цим законом запропонують збільшити місячну зарплату працівникам на середню суму місячного ЄСВ, який нараховувався 2022 року.
Метою законопроєкту є, по-перше, відбілити заробітні плати, щоб і бізнесу, і працівникові було вигідно працювати легально. По-друге, зрозуміло, що держава повинна дбати про своїх громадян і насамперед про пенсіонерів, тому намагається гарантовано врахувати інтереси цієї групи населення. По-третє, це об’єднання має спростити роботу бухгалтерам.
Крім того, є ідея, що потрібно віднімати з доходу витрати на оренду житла, лікування, утримання літніх батьків віком від 80 років, на відпочинок в Україні. І завдання цього об’єднання податків у тому, щоби максимально наблизити дохід до чистого доходу, тобто реального об’єкта оподаткування. Наскільки ефективно це працюватиме насправді, ми побачимо на практиці. А перевіряти, чи готові люди в країні до цих об’єднань, немає потреби, оскільки, ймовірно, в сукупності з об’єднанням податків буде запроваджено й каральні заходи, що стимулюватимуть готовність населення.
І зараз ідеться не стільки про співробітників компаній, скільки про тіньові доходи людей зі здачі в оренду житла, самозайнятих, доходів за цивільно-правовими договорами, авторськими винагородами, прибутки з торгової активності з криптовалютою.
Зазначимо, що акумулювання військового збору на єдиний податок — гарантія того, що зниження рівня військових конфліктів у країні чекати не варто. І перманентно ми житимемо у стані конфлікту зі північно-східними сусідами. Якщо раптом станеться перемир’я, то при зниженні конфліктів на Сході України громадяни ще дуже довго сплачуватимуть цей військовий збір у рамках єдиного податку. Бо спочатку не згадають про необхідність його скоротити, а потім дуже довго перероблятимуть законопроєкт для його виключення. Тобто у перспективі майбутніх 10–15 років це будуть наші податкові реалії. Хоча варто згадати, що військовий збір в Україні запровадили як тимчасовий податок на період АТО/ООС і закінчення реформування Збройних сил України. Військовий збір став своєрідним доповненням податку на доходи фізичних осіб, утворивши з ним нерозлучний тандем. Ставка військового збору становить 1,5% нарахованої заробітної плати.
Торкаючись питання про те, що необхідно робити все можливе, аби наповнювати Пенсійний фонд грошима, то кращого «донора», ніж ЄСВ, наразі не вигадали. Це якщо держава справді декларує, що вона є соціальною. ЄСВ — консолідований (зведений) страховий внесок. Його збирають у системі загальнообов’язкового держстрахування в обов’язковому порядку та на регулярній основі. В Україні із січня 2016 року основна ставка ЄСВ становить 22%. За статистикою за 2020 рік, Пенсійний фонд зібрав лише 19,9 млрд грн єдиного соцвнеску, хоча згідно з планом мав би акумулювати 22 млрд. Причиною такої недостачі називають, звичайно ж, зарплати в «конвертах» і неоформлених працівників. Ситуація у фонді погіршується з кожним роком. І як одну із причин згадаємо, що з лютого 2020-го скасували високі штрафи за роботу працівників без офіційного оформлення. Це і призвело до тінізації праці. На противагу цьому вже 2021 року оголосили, що за несплату податків та ЄСВ може загрожувати до семи років ув’язнення. Тобто чекаємо, що заходи за несплату податків у країні посилюватимуться, оскільки за поточної влади вже пропонувалися подібні ініціативи.
Автори проєкту закону вважають, що його прийняття не призведе до втрат державного та місцевих бюджетів, а в перспективі забезпечить додаткові надходження. Високий рівень фінансових надходжень до бюджету буде забезпечено за рахунок легалізації заробітної плати починаючи з 2023 року і в подальшому.
Додаткові кошти, які отримуватимуть працівники у вигляді заробітної плати, стимулюватимуть споживчий попит, що матиме позитивний вплив на економіку держави. Крім того, більш як 20% додаткових коштів від заробітної плати, зекономлених унаслідок зменшення навантаження на фонд заробітної плати, при першій же купівлі товарів працівником одразу повернуться до бюджету у вигляді податку на додану вартість та акцизного податку.
Утім, зайвий оптимізм у таких питаннях шкодить, адже Україна пережила вже не одну спробу детінізації, і жодна із них наразі не була однозначно успішною.