Як і пророкували скептики, обіцянка уряду Арсенія Яценюка наповнити бюджет за будь-яку ціну не привела до реального посилення контролю над великим капіталом, оготівковуванням і контрабандою.
Натомість Кабмін за звичкою пішов шляхом найменшого опору, ініціюючи запровадження податку на доходи за депозитами, підвищення акцизів на тютюн (при працюючій фабриці "Хамадей") і алкоголь (при збереженні схем Укрспирту), відмову від постаудиту на митниці та підвищення утилізаційного збору.
У такий спосіб "західний підхід", обіцяний Яценюком при призначенні нових голів митниці та податкової, виявився нічим не краще за "сімейний".
Через три тижні після розформування Міндоходів і тиждень після призначення нових керівників митниці та податкової громадськості почали ставати відомими конкретні пункти урядового плану стабілізації бюджетних доходів (як раніше повідомлялося, вони опинилися на межі повного зриву: виконання плану митниці - 51%, податкової - 65% бюджетного розпису).
Як уже повідомляло DT.UA, на додаток до вже зареєстрованого 19 березня в парламенті законопроекту №4490 про зміни до Податкового кодексу на позачерговому засіданні 22 березня Кабмін планує розглянути ще цілу низку положень "масштабного пакета законопроектів із посилення фіскальних заходів".
Крім іншого, планується перегляд спрощеної системи оподаткування, механізму сплати фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП). Реалізація запропонованих норм, за задумом ініціаторів, нібито дасть змогу збільшити дохідну базу бюджету на десятки мільярдів гривень.
Детальний аналіз запропонованих норм ще попереду, але навіть "неозброєному оку" вже помітна спірність багатьох із запропонованих рішень. Насамперед ідеться про плани запровадити податок на депозити понад 50 тис. грн. Дохід за такими вкладами запропоновано оподатковувати в розмірі 15–17% (15% - для осіб із щомісячним доходом до 10 мінімальних зарплат, 17% - понад 10 мінімальних зарплат).
Необхідно зазначити, що з дуже схожою ідеєю ще при минулій владі виступали керівник Держкомпідприємництва Михайло Бродський і тодішній міністр фінансів Юрій Колобов. Щоправда, у них база оподаткування стартувала з 500 тис. грн, а сама ідея передбачала фактично запровадження "податку на багатство", про яке тоді з високих трибун йшли розмови, що виявилися марними.
На тлі відпливу вкладів з банківської системи та загрози подальшої девальвації гривні оподаткування вкладів може викликати ще більший відплив коштів із банків, а також підвищення ставок - через необхідність компенсувати вкладникам податкові втрати та стимулювати їх нести гроші в банк. До того ж в експертів виникає цілком резонне запитання про справедливість обкладання коштів, з яких, мабуть, уже сплачені податки.
"Ніхто, як правило, не тримає нелегальних доходів у банках. До моменту, коли ці гроші принесли в банк, з них уже здебільшого були взяті податки. Або прибутковий податок, або податок із продажу рухомого чи нерухомого майна, або дохід з бізнесу", - каже економіст Олександр Бондар. За його словами, насправді великі нелегальні кошти перебувають за кордоном, переважно в офшорах чи зонах пільгового оподаткування.
Однак уряд чомусь не пішов шляхом посилення контролю за трансграничними операціями українського бізнесу, зокрема, за трансфертним ціноутворенням, профільний закон у якому вже прийнятий, але щоб він реально запрацював, необхідно забезпечити його належну імплементацію.
Натомість було вирішено повернутися до ідеї "розкуркулення" населення та бізнесу. Так, митами й ПДВ обкладатимуть поштові відправлення в Україну оціночною вартістю понад 150 євро (раніше шквал опозиційної критики викликала норма про зниження вартості безподаткових посилок до 300 євро).
Мабуть, для того, щоб створити видимість підвищення соціальної справедливості, потрапили під роздачу багаті пенсіонери - якщо їхні пенсійні доходи перевищують 11700 тис. грн, доведеться платити 17% прибуткового податку.
Запроваджується оподаткування готівкових і безготівкових валютних операцій, від чого відмовився навіть уряд Азарова-Арбузова, який панічно боявся коливань курсу долара. Так, відповідно до законопроекту "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України", ставку збору до ПФ при купівлі валюти пропонується затвердити на рівні 0,5%.
Сумнівна мотивація цього пункту очевидна хоча б з тієї причини, що проти збору з покупки валют послідовно виступав Міжнародний валютний фонд, забезпечення домовленості з яким про нову програму співробітництва настільки важливе нині для Києва (у тому числі й тому, що воно є умовою надання фінансування з усіх інших міжнародних джерел).
Хочеться помилятися, але складається враження, що в новому уряді красиво "обійшли" тему рентних платежів (респект здібностям Ріната Леонідовича й Ігоря Валерійовича). Так, до оподатковуваних рентою мінеральних речовин не будуть належати продукти агломерації руд, а обсяги нафти, газу й конденсату - враховуватися лише в трубопроводах (чудова база для контрабанди?).
Загалом же масштаби збільшення податкового навантаження на користувачів національних надр і корисних копалин, попри номінальне збільшення ставок за багатьма пунктами, поки що під сумнівом, тому що в пояснювальній записці до законопроекту уряду про це немає ні слова, ні цифри конкретики.
Тим часом цікава інформація з'явилася на сторінці в Facebook колишнього міністра доходів і зборів Клименка. Звертається увага, що якщо акцизні збори нині становлять 11% платежів до держбюджету України, то частка плати за користування надрами - лише мізерні 3,7%. Для порівняння: у країнах ЄС, де експлуатація природних ресурсів менш інтенсивна, ніж в Україні, відповідні податкові платежі становлять 3–4% ВВП, в окремих країнах світу - до 15%. У нас же - лише не набагато більше 1% ВВП.
При цьому видобувна промисловість є практично єдиним сегментом, що починаючи з 2011 р. демонструє плюсові індекси виробництва. В українських реаліях найбільший фіскальний потенціал має збільшення податкового навантаження на видобуток корисних копалин підприємствами гірничо-збагачувального комплексу, насамперед на залізну руду. Воно в Україні приблизно вдвічі нижче, ніж у Казахстані, і в три-п'ять разів - ніж у Росії, Австралії, Індії тощо.
Цікаво все-таки буде довідатися, як пропозиції нового уряду вирівнюють цю диспропорцію?
Тим часом варто згадати не лише про доречність підвищення ставок, а й про спрощення системи адміністрування. Нині в Україні є цілий "букет" цих платежів. Мова про плату за користування надрами і рентну плату за транспортування трубопроводами нафти та нафтопродуктів, природного газу й аміаку територією України (не ввійшло в новий проект закону); плату за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
Ось де поле для оптимізації податків і підвищення доходів до бюджету. Але користується ним Кабмін не зовсім так, як очікували учасники ринку.
Показовим рішенням є підвищення збору за радіочастоти - вдвічі. Розмір ставок за останні п'ять років було збільшено у десять разів, а саме підвищення збору є непрямим податком на користувачів стільникового зв'язку. Крім того, ще в суперечках із попередньою владою оператори неодноразово заявляли про те, що збільшити податкові надходження можна не тільки підвищенням плати за частотний ресурс, а й видачею ліцензій на нові стандарти зв'язку.
Зокрема, вартість лише однієї ліцензії може становити приблизно 1 млрд грн, а інвестиції на будівництво мереж третього покоління (UMTS), за оцінками операторів, становлять приблизно 1 млрд дол.
Також Кабмін вирішив підвищувати акцизи на алкоголь і тютюн, а ще збільшити, за інформацією гендиректора ВАІІД Олега Назаренка, утилізаційний збір на імпортні авто на коефіцієнт інфляції - з 5500 до 5956,5 грн. Також "уряд реформаторів" пропонує підвищити акцизний збір для імпортних авто (наприклад, для авто 2201 куб. см - 1430 євро, а тепер може становити 2860 євро), а для автомобілів, що складають в Україні, залишити мінімальним - 109 євро з одного автомобіля (привіт Таріелу Шакровичу).
На тлі таких суперечливих ініціатив відкритим залишається питання роботи майданчиків з обготівковування (раніше - держпрограма "Україна"), "модних" фірм на митниці (раніше - держпрограма "Імпортери"), а також безакцизного ввезення нафтопродуктів (раніше - "держпрограма" з підтримки Курченка). За свідченнями учасників ринку, всі згадані вище схеми знову запрацювали, але при цьому ціни на послуги тіньового ринку знизилися, бо з них прибрали "податкове навантаження" у вигляді фіксованих перерахувань до бюджету.
Буде досить цікаво через деякий час подивитися на реакцію бізнесу на такий розвиток подій у фіскальній сфері. Адже номінально в керівництво податкової та митниці прийшли висуванці бізнес-асоціацій, котрі, як видно, сподівалися на формування прозорої податкової системи. А вийшло, що "реформаторський" і "прозахідний" підхід нової команди менеджерів фіскального блоку уряду виявився ще більш цинічним, ніж "сімейно-макіївський".
Можливо, таке відчуття викликане почерком фіскальних законопроектів уряду - закрадається думка, що Віталій Хомутинник, якого неофіційно називали ініціатором призначення Білоуса та Науменка в податкову й митницю, що виявився так до місця і в новій владі, матиме вплив на податкову і митну політику значно більший, ніж це навіть уявлялося. Адже більшість суперечливих пропозицій породив саме його комітет у парламенті. Але в нинішньому поспіху "під егідою" переговорів із МВФ багато спірних пропозицій можуть проскочити і через сесійний зал, а суспільству та бізнесу доведеться вкотре задовольнятися підміною очікуваного. Невже нічого так і не помінялося?