Вона – найвпливовіша жінка в Європі, яка провела Євросоюз через пандемію, відновила розхитані зв'язки з Америкою, а тепер керує війною. Але Урсула фон дер Ляєн не може зберегти єдність власної команди, пише Politico.
Майже за рік до закінчення терміну її повноважень в Європейській комісії, яку очолює фон дер Ляєн, дедалі більше високопосадовців залишають її заради інших можливостей. Минулого тижня її виконавчий віце-президент став останнім високопоставленим комісаром ЄС, який оголосив про свій намір повернутися додому, щоб знову зайнятися внутрішньою політикою. Інші, хто все ще залишається на своїх посадах, почали виступати проти деяких з її найвідоміших політик.
Тим часом, не вщухають спекуляції щодо майбутнього самої фон дер Ляєн, а також щодо того, чи буде 64-річна колишня міністр оборони Німеччини претендувати на другий п'ятирічний термін на чолі найвпливовішої інституції Євросоюзу.
На тлі невизначеності та кадрових перестановок брюссельська машина все ще має багато роботи. Європейські економіки стикаються з нищівним тиском інфляції, в той час як політичні еліти борються зі стрімкою міграцією та триваючою війною Росії в Україні. Стабільне лідерство як ніколи необхідне для довгострокового здоров'я ЄС.
«З огляду на динаміку Комісії, вона зараз більш вразлива, ніж будь-коли», – сказав високопоставлений політичний помічник, який побажав залишитися анонімним, щоб обговорити делікатні питання. За словами співрозмовника, фон дер Ляєн опиняється «у підвішеному стані», коли її ключові заступники покидають корабель.
Через 11 місяців Європейський Союз переживе своє п'ятирічне потрясіння – вибори, на яких буде обрано понад 700 членів парламенту блоку з 27 країн-членів. Після цього голосування буде призначено нову виконавчу владу – Європейську комісію – і, можливо, нового президента, який замінить фон дер Ляєн.
Але хоча вона ще не сказала, чи буде знову балотуватися на посаду президента, багато хто з її комісарів не чекає, щоб це з'ясувати.
Останні кілька тижнів прокотилася хвиля звільнень і заяв з «Берлемону», як називають брюссельську штаб-квартиру Єврокомісії зі сталі та скла, в тому числі серед її найвищого керівництва.
Минулого тижня Франс Тіммерманс, який не зміг стати президентом Комісії у 2019 році, а зараз є виконавчим віце-президентом, оголосив, що хоче балотуватися на посаду прем'єр-міністра Нідерландів, після того як уряд Марка Рютте пішов у відставку.
Маргрете Вестагер, ще одна з виконавчих віце-президентів фон дер Ляєн, кинула капелюх на ринг за посаду голови Європейського інвестиційного банку, яка звільняється наприкінці року. Це викликало холодний лист від фон дер Ляєн, який застерігає данського комісара уникати будь-яких конфліктів інтересів.
Якщо вона отримає підтримку європейських міністрів фінансів, Вестагер піде з посади восени. Якщо ж ні, то це може призвести до незручних останніх кількох місяців для керівника антимонопольного відомства в Єврокомісії, коли їй доведеться продовжувати працювати, навіть якщо її бос знає, що вона хоче піти.
Комісар ЄС з питань інновацій та досліджень Марія Габріель вже звільнилася. Вона повернулася до Болгарії, щоб обійняти посаду міністра закордонних справ.
Інші також дивляться на життя за межами Брюсселя. Комісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський проводить багато часу в рідній Польщі, кажуть його критики, на шкоду своїм обов'язкам в ЄС.
Стиль керівництва
У певному сенсі, боротьба за посади є природною частиною останнього року існування будь-якого політичного режиму, коли люди звертають увагу на наступний крок у своїй кар'єрі.
Речник Єврокомісії відкинув ідею про те, що хвиля відставок підірвала авторитет фон дер Ляєн.
«Це два виконавчі віце-президенти, які добігають кінця свого другого мандату в якості комісарів. Насправді, їхня робота на посадах комісарів свідчить про те, що зараз вони є претендентами на вищі посади в ЄС та внутрішній політиці», – сказав речник, маючи на увазі Вестагера і Тіммерманса.
Однак це не повністю пояснює, чому Комісія фон дер Ляєн розпадається на частини.
Її стиль керівництва також може бути винним. За більшістю показників, вона була хорошим президентом, підвищивши авторитет Єврокомісії на міжнародному рівні, зокрема, завдяки налагодженню тісних робочих відносин з президентом США Джо Байденом.
«Можливо, вона є найвпливовішим головою Єврокомісії з часів Жака Делора. Вона досягла успіху», – сказав Дезмонд Дінан, професор Школи публічної політики Джорджа Мейсона.
Незважаючи на це, з самого початку її стиль управління дратував деяких колег. Коли вона здобула міжнародний авторитет, очоливши реакцію ЄС на війну в Україні, ті самі риси, які так припали до душі американцям – безкомпромісний, централізований підхід до прийняття рішень – відштовхнули від неї її власних комісарів у Брюсселі.
Вона приймала рішення за зачиненими дверима, з невеликою групою радників. Комісари часто відчували себе ізольованими, навіть коли політика, про яку йшлося, безпосередньо впливала на їхні портфелі.
«Саме тут спливла проблема того, що вона раніше не була прем'єр-міністром. Будь-хто, хто керував урядом, знає, що потрібно залучати людей – консультуватися, йти на поступки. Жан-Клод Юнкер, її попередник, був у цьому майстром. Фон дер Ляєн – ні», – сказав один чиновник у Берлемоні, який говорив анонімно, щоб обговорити делікатні внутрішні питання.
Інший чиновник, який побажав залишитися анонімним, щоб висловитися відверто, погодився, що її цілеспрямованість стає проблемою.
«Вона не втілює колегіальність. У багатьох питаннях члени комісії дізнаються про щось із засобів масової інформації. Люди відчувають, що вона робить свої власні речі – не те, що вони обов'язково погані – але вона не заохочує дискусії чи дебати».
Хоча більшість внутрішніх конфліктів розгорталися в приватному порядку, останнім часом кілька спалахів невдоволення прорвалися назовні, іноді навіть погрожуючи зірвати порядок денний фон дер Ляєн.
Фон дер Ляєн була помітно стриманою під час нещодавньої суперечки щодо Закону ЄС про відновлення природи, ключового елементу її довгоочікуваного «Зеленого курсу». Зіткнувшись з бунтом власної політичної групи в Європарламенті, Європейської народної партії (ЄНП), вона зберігала мовчання, утримуючись від публічної боротьби за те, що, зрештою, є ключовим пріоритетом її п'ятирічного терміну.
Закон витримав напружене голосування. Але очевидне небажання фон дер Ляєн відстоювати власну політику було розцінене як ознака того, що вона більше стурбована тим, щоб не засмутити свою політичну групу, підтримка якої їй необхідна, якщо вона балотуватиметься на другий термін, ніж реалізацією власного порядку денного.
Іншим нещодавнім джерелом роздратування стала її заява, зроблена в травні на саміті Ради Європи в Рейк'явіку, про те, що прикордонне агентство ЄС «Фронтекс» співпрацюватиме з Великою Британією в питаннях міграції. Фон дер Ляєн уклала угоду одноосібно, змусивши не лише своїх комісарів, а й уряди інших країн ЄС шукати деталі.
Відсутність пульсу
На думку деяких спостерігачів, проблема фон дер Ляєн полягає в тому, що вона не розуміє своїх комісарів і не може сформувати злагоджену команду.
«[Комісари] ніколи не були об'єднані навколо набору цінностей – центр тяжіння не був чітко визначений. Можливо, вона керувала цією Комісією як технократ з Німеччини в оточенні німецьких радників. Вона не завжди тримає руку на пульсі», – сказав Альберто Алеманно, професор права ЄС ім. Жана Моне в Паризькій школі економіки.
Занепокоєння в Берлемоні посилює радіомовчання щодо планів самої фон дер Ляєн. Якщо вона цього захоче, то, як вважають, зможе отримати другий термін на чолі Комісії, враховуючи, що її власний уряд у Берліні вирішив підтримати її на цій посаді.
Але її також пов'язують з роллю генерального секретаря НАТО, яка має стати вакантною, коли в жовтні 2024 року закінчиться термін повноважень Єнса Столтенберга (який неодноразово продовжувався).
Інші вказують на те, що проблеми накопичуються і для того, хто очолить Комісію на наступний термін. Одним із них є величезний виклик, пов'язаний зі вступом України до блоку – ідея, яку відстоювала фон дер Ляєн; іншим – ведення переговорів про наступний бюджет ЄС.
Якщо вона захоче знову балотуватися, їй, швидше за все, доведеться йти на вибори за підтримки Європейської народної партії. Дехто в її групі починає хвилюватися.
«Ми не знаємо, що, чорт забирай, станеться. А нам потрібно знати», – сказала одна людина в ЄНП, яка побажала залишитися анонімною, щоб висловитися відверто.
Нагадаємо, нещодавно фон дер Ляєн, не вдаючись у подробиці, назвала темп реформ в Україні «дивовижним».