Перемога Петера Пеллегріні на президентських виборах у Словаччині — це лише останній тріумф ультраправих у Європі. Незважаючи на те, що роль президента є значною мірою символічною, його перемога над проєвропейським суперником Іваном Корчоком з комфортним відривом у шість пунктів зміцнює владу прем'єр-міністра Роберта Фіцо. Це одна з багатьох перемог політиків, які підтримують Владіміра Путіна в Європі, котрих стає дедалі більше. Про це пише Арміда ван Рей — старший науковий співробітник і керівник програми "Європа" Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House у колонці для The Guardian.
Громадська підтримка ультраправих зростає по всьому континенту. У Нідерландах і Португалії ультраправі партії також збільшили свою частку голосів на нещодавніх національних виборах. Тим часом, опитування перед місцевими виборами в Німеччині, а також парламентськими виборами в Австрії та Бельгії, які відбудуться цього року, свідчать про те, що вони, ймовірно, здобудуть перемогу і в цих країнах.
Існує реальна можливість того, що на виборах в Австрії до влади може повернутися пропутінська ультраправа партія «Свобода», якщо їй вдасться переконати іншу партію приєднатися до неї в коаліції.
По всій Європі є відчуття, що ультраправі набирають обертів і виходять за межі свого звичайного електорату.
Ця тенденція віддзеркалюється і в Європейському парламенті, де, згідно з опитуваннями, дві ультраправі групи, ймовірно, збільшать свою частку голосів на виборах у червні.
Росія — це питання, де різниця між цими двома групами є найбільш разючою. Ультраправа група «Європейські консерватори і реформісти» (ECR), до якої входить партія прем'єр-міністра Італії Джорджіа Мелоні, широко підтримує санкції проти Росії та допомогу Україні.
Водночас, ультраправа група «Ідентичність і демократія» (ID), до якої входять німецька «Альтернатива для Німеччини» та австрійська партія «Свобода», займає проросійську позицію і систематично голосує проти підтримки України. Прогнозується, що обидві партії збільшать кількість мандатів, причому остання група — більш ніж на третину, потенційно поступаючись лише консервативній Європейській народній партії (EPP) та лівим соціалістам і демократам. Це означає не просто збільшення частки голосів за ультраправих, а за пропутінських ультраправих.
Поряд зі звичайною передвиборчою агітацією, були також спроби торгів в надії переорієнтувати коаліції. Чинна президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, пов'язана з EPP, веде переговори із Мелоні на тлі спекуляцій, що її партія «Брати Італії» розглядає можливість виходу з ECR і приєднання до EPP, щоб збільшити свою загальну частку голосів. Тим часом партія Віктора Орбана «Фідес» після виходу з EPP не має місця в Європарламенті, але заявила про свій намір приєднатися до ECR.
Чому це важливо? Оскільки на порядку денному наступного парламенту стоять такі ключові питання, як військова підтримка України, розширення ЄС та «зелений перехід», зростаючий ультраправий блок, який симпатизує Путіну, неодмінно скаже своє слово. Україна є особливо актуальним питанням: неминучі гострі дискусії про подальшу фінансову, військову та гуманітарну допомогу, а також про те, якою мірою країни ЄС будуть готові підтримати Україну шляхом зниження торговельних бар'єрів на імпорт товарів.
Хоча фон дер Ляєн чітко дала зрозуміти, що оборона і безпека є її головними пріоритетами в разі переобрання на другий термін, посилення пропутінських настроїв як у Європарламенті, так і в Європейській Раді може ускладнити це завдання.
Угорщина, яка крім всього розпочне піврічне ротаційне місце головуючої в Раді ЄС країни з 1 липня 2024 року, вже продемонструвала, що може призупинити допомогу Україні і заблокувати нові пакети санкцій, запропоновані Єврокомісією. Орбан, маріонетка Путіна в Європі, також намагається прискорити вступ до ЄС Сербії — держави з таким самим проросійським урядом — швидше, ніж інших західнобалканських країн, які технічно більш готові до вступу.
Ультраправі по всій Європі — як про-, так і антипутінські — сходяться в одному: у необхідності консолідувати свою позицію, щоб розхитати ЄС зсередини. Однак прагнення до зближення з Росією, якого хочуть деякі партії, несе за собою низку ризиків для безпеки.
Нещодавні звинувачення проти співробітників австрійської розвідки викривають розгалужену шпигунську мережу, яку російська держава створила в Європі для просування власних імперіалістичних планів. Розглянемо сценарій, в якому Росія кидає виклик територіальній цілісності країни ЄС або НАТО. Як може виглядати відповідь Європи, де вплив мають пропутінські партії?
Зростання підтримки і впливу ультраправих, які підтримують Путіна, по всій Європі, останньою жертвою яких стала Словаччина, є серйозним ризиком для безпеки континенту. Ця коаліція, до якої входять австрійська партія «Свобода» і «Національне об'єднання» Марін Ле Пен у Франції, не розглядає Росію як гостру загрозу безпеці і неохоче підтримує вкрай необхідну координацію з НАТО в питаннях політики безпеки і оборони. У короткостроковій і середньостроковій перспективі це призведе до того, що ЄС не зможе координувати необхідну підтримку України, що стане трагедією для українського народу.
Але і в довгостроковій перспективі це зробить європейські країни вразливими до іноземного ворожого втручання в усі аспекти життя, що в кінцевому підсумку фундаментально підірве принципи демократії.