Нас весь час переконують, що для задоволення потреб населення Україні вистачає газу власного видобутку. Безпосередньо населення щороку спалює близько 15 млрд кубометрів. Видобуток газу в країні становить 20 млрд кубометрів на рік, причому цей газ коштує населенню 26 дол. за тисячу кубометрів. Собівартість його видобутку, на переконання Мінфіну, не перевищує 15 дол.
Газ власного видобутку за фіксованою ціною і в гривнях населенню продає "Нафтогаз України" через мережу регіональних газорозподільних компаній (обл-, міськгазів). Видобувають його дві де-юре підконтрольні НАКу компанії: державне "Укргазвидобування" - 15,1 млрд кубометрів і напівдержавна "Укрнафта" - 1,76 млрд (за 2014 р.).
Приватні компанії на державних родовищах, розвіданих за державний кошт, цього року видобули 3,6 млрд кубометрів газу. Цей газ хоч і вітчизняний, але не є державним ресурсом, яким міг би скористатися "Нафтогаз". Приватні власники газу дуже образилися на уряд, який у листопаді зобов'язав найбільших і найплатоспроможніших промислових споживачів газу купувати цей ресурс лише у "Нафтогазу". Адже приватні власники газу таким чином втратили ринок збуту.
Державні компанії, які поступилися місцем приватним видобувачам, втратили право на видобуток тих же
3,6 млрд кубометрів газу. Таким чином, для забезпечення населення НАКу залишається не 20, а лише 16,9 млрд кубометрів газу власного видобутку. В принципі, цього обсягу вистачить для населення, яке цього року використає, за прогнозним балансом надходження і розподілу газу,
15,4 млрд кубометрів.
Більшість громадян акуратно сплачують за використаний газ. Малозабезпеченим сім'ям держава надає субсидії на сплату комунальних послуг. Якщо і виникає тимчасовий платіжний дисбаланс, він незначний і не з вини громадян, бо за сучасних умов не сплатити за газ і комунальні послуги - дорожче вийде.
Отже, ми вирахували, що для забезпечення потреб населення ні "Нафтогазу", ні уряду не доводиться витрачати валюту на закупівлю імпортного газу, який коштує сьогодні до 378 дол. за тисячу кубометрів (ціна "Газпрому" для НАКу на грудень 2014 р.).
Навіщо тоді уряд підвищує населенню ціни на газ? Зарплати ж при цьому автоматично не збільшуються. Люди біднішають і дедалі більше звертаються за субсидіями.
Виходить, що всі надходження від підвищення цін на газ уряд змушений спрямовувати не на енергозбереження і навіть не на фінансове оздоровлення НАКу чи розвиток видобутку вуглеводнів, а на дотації населенню. Тобто просто перекладає майже одну й ту ж суму з однієї державної кишені до іншої.
Кому потрібні такі маніпуляції з бюджетними коштами? Уряду, щоб замилити очі МВФ і отримати кредитні гроші? Які "Нафтогаз" одразу перерахує "Газпрому" за дорогий імпортований газ, начебто необхідний для населення? Але ми вже знаємо, що для потреб безпосередньо населення вистачає газу власного видобутку. Навіщо тоді "Нафтогаз" купує дорогий імпортний газ, зокрема "газпромівський"?
Антологія дефіциту "Нафтогазу"
"Нафтогаз" щороку імпортує 20–25 млрд кубометрів газу, за який платить твердою валютою. Якщо цей газ призначений для промисловості, то нехай промисловці і платять за нього. Тим більше що вітчизняна промисловість переважно приватна. Майже всі власники заводів відомі, хоч і намагаються сховати реальні прибутки від фіскальних служб України в офшорах і заробити на схемах незаконного відшкодування ПДВ. Проте за газ вони змушені платити. Промисловим споживачам навіть НАК продає за ринковою ціною, хоча і в гривнях, газ власного видобутку та імпортований. Контракти передбачають інфляційну складову, отже, такі поставки убезпечують газопостачальника від збитків. Навіть за сучасних кризових умов імовірні втрати не можуть бути значними. Хіба що промисловці одночасно масово збанкрутують.
Поки що населення платить, промисловість також. Але дефіцит НАКу не лише не зменшується, навпаки, невпинно зростає. Причому настільки стрімко, що уряд змушений звертатися за позикою "на порятунок НАКу" до європейських фінансових інституцій, Світового банку і МВФ. У фонді кажуть: немає реформ - не буде кредитів. Прем'єр Яценюк обіцяє завершити структурні реформи 2017-го. Найперше - реформувати енергоринок, ринок газу і "Нафтогаз". І заявляє про термінову потребу на фінансування докорінних структурних реформ 15 млрд дол.
Отямившись від такої несподівано великої заявки, МВФ у відповідь, крім іншого, наполегливо радить уряду: спочатку підніміть ціну на газ для населення, це стимулюватиме економію. МВФ правий у принципі, але без реформ підвищення беззмістовне. Реформ ще й не розпочали, але ціни підняли. Почали економити, споживання газу за останній рік зменшилося на 20%. Щоправда, переважно через зупинку промисловості внаслідок кризи і війни. Але ж зекономили. Замало, кажуть кредитори, наступного року підніміть ціну на газ для населення ще на 40%. І на це уряд Яценюка майже погодився. Аж тут - фінансова криза. Її перша жертва - "Нафтогаз". Уже наприкінці листопада місія МВФ називає наймасштабнішим провалом уряду Яценюка дефіцит "Нафтогазу".
Адже навіть криза не пояснює, звідки у "Нафтогазу" дефіцит у 128 млрд грн? До того ж дані про дефіцит НАКу дуже різняться - різні джерела називають суми від 97 до 128 млрд грн. Нинішня нестабільність курсу гривні не пояснює такої розбіжності, а лише свідчить, що не про всі статті формування дефіциту НАКу достеменно відомо.
За розрахунками МВФ, дефіцит НАКу до кінця 2014-го сягне 5,7% ВВП України, хоча влітку фонд прогнозував 4,3% ВВП. Якщо ВВП України становить 1,7 трлн грн, то 5,7% від цієї суми - це майже 100 млрд грн, точніше, 96,9 млрд (див. DT.UA №47 від 12 грудня 2014 р., "Домашнє завдання" МВФ для Києва").
Накопичувався цей дефіцит роками, і газ для НАКу не завжди коштував 376 дол., був і 20 дол. - туркменський газ, і майже 500 - "газпромівський". За сьогоднішнім офіційним курсом гривні до долара 1:16 доларовий еквівалент дефіциту "Нафтогазу" становить 6,25 млрд.
НАК створено наприкінці 1998 р. Отже, грубо кажучи, 15 років поспіль "Нафтогаз" щороку нарощував дефіцит на 416,7 млн дол. (6,25 млрд : 15). Оціночна вартість самого "Нафтогазу" - приблизно 25–28 млрд дол. Тобто дефіцит НАКу становить 1/4 частини його вартості (25 млрд дол. : 6,25 млрд). Напевне, тому зарубіжні кредитори і власники евробондів "Нафтогазу" ще не оголошують технічного дефолту, тобто банкрутства цього емітента, сподіваючись принаймні не втратити вкладених у його цінні папери грошей. Біда в тому, що майже всі топ-менеджери цієї потенційно прибуткової компанії розпоряджалися її коштами, як виявляється, бездарно і не на користь НАКу.
Нам же продовжують розповідати, як от голова Міненерговугільпрому В.Демчишин, що 40% дефіциту "Нафтогазу" створено внаслідок невідповідності ринковій ціни газу, який споживається населенням і - увага! - підприємствами теплокомунальної енергетики (ТКЕ), які використовують газ для виробництва теплоенергії. Тобто 40% з 6,25 млрд дол. дефіциту НАКу, а це 2,5 млрд дол., уряд витратив на компенсацію різниці цін для населення і підприємств ТКЕ. Що це за різниця, чому вона існує і чому уряд погоджується її компенсувати з наших же кишень як платників податків?
Який насправді дефіцит "Нафтогазу", про це вголос побоюються говорити навіть після оголошення "приговору" місією МВФ. Як і про структуру та динаміку боргів і запозичень НАКу, складовою частиною якої є загадкова різниця цін на газ для населення і ТКЕ. Питання про борги викликають у менеджерів "Нафтогазу" ледь не паніку, а того, хто запитує про фінансовий стан НАКу, вважають майже державним зрадником. Залишається сподіватися, що у самому "Нафтогазі" та уряді про фінансовий стан компанії знають достеменно.
Самі по собі такі знання нічого не варті, якщо немає розуміння причин створення і нарощування дефіциту. А насамперед якщо відсутні бажання і воля ці причини усвідомити і, головне, усунути. Якщо нічого не змінювати, то черговий навіть багатомільярдний і довгий кредит не врятує, хіба що уповільнить стрімке падіння "Нафтогазу" у боргову яму. Не виключено, хтось на цьому заробить. Але точно не "Нафтогаз" і не держава, яка жодного разу з моменту заснування НАКу так і не отримала навіть символічних дивідендів.
На жаль, усе сказане вище не пояснює причин формування і зростання дефіциту "Нафтогазу" і не є аргументом для підвищення цін на газ для населення. Як ринкові ціни імпортованого газу стосуються кожного з нас? Адже ми споживаємо порівняно доступний за ціною газ вітчизняного видобутку. Однакову ціну на газ для всіх категорій споживачів країни ще тільки планують встановити - після реформування нафтогазової галузі і НАКу, тобто через кілька років.
Чому ж тоді ніхто в країні навіть не спробував відповісти на ці логічні запитання? І, головне, чому ніхто не спробував змінити ситуацію безконтрольного накопичення газових боргів "Нафтогазу", через які Україна не лише опинилася на гачку у "Газпрому", а й стала заручницею військово-політичної агресії володаря Кремля? Невже всіх влаштовує така ситуація?
Правда очей не коле, серце сорому не йме?
У процесі пошуку відповідей на ці болючі запитання DT.UA з'ясувало, що, виявляється, є фахівці, які переймаються не лише питаннями якнайшвидшого продажу НАКу, а й ресурсним - газовим, а також фінансовим станом "Нафтогазу". Як свідчать документи, які є у розпорядженні редакції DT.UA, Рахункова палата України в 2014 р. двічі проводила аудиторську перевірку "Нафтогазу". (За часів керування НАКом Бакуліним-Бойком перевірки не мали сенсу, вони й так усе знали про ресурсні потоки цієї компанії, бо самі ними управляли).
У 2014 р. аудитори Рахункової палати з'ясували причини утворення дефіциту "Нафтогазу", проаналізували ефективність використання державних дотацій на ту саму загадкову різницю цін на газ для населення. Про результати перевірок і потенційні ризики для НАКу, а відтак, і для уряду як засновника і основного спонсора "Нафтогазу" Рахункова палата повідомила Кабмін Яценюка, парламент, фіскальні та правоохоронні органи. Чому їх не почули? Не кажіть, що через вибори і війну.
Як Коломойський "множить на нуль" державні 2 млрд кубометрів газу
Аудиторський висновок Рахункової палати, який вивчило DT.UA, дає однозначні відповіді на поставленні вище запитання. Пояснює, чому при видобутку в Україні 20 млрд кубометрів, з яких тільки
15 млрд кубометрів йде на потреби населення за фіксованою ціною, "Нафтогаз" щороку закуповує для повного забезпечення потреб того ж населення мінімум 2 млрд кубометрів імпортного газу.
Виявляється, тому що 2 млрд кубометрів, які видобуває напівдержавна "Укрнафта", контрольована "Приватом", з 2011 р. не враховуються "Нафтогазом" як державний ресурс для забезпечення потреб населення. Ці державні 2 млрд кубометрів газу ринковою вартістю 700 млн дол. власник групи "Приват" Коломойський, з мовчазної згоди "Нафтогазу", Міненерговугільпрому і уряду, поставляє контрольованому ним "ДніпроАзоту" та іншим недержавним підприємствам. І не за ринковою ціною, яка становить по року 350 дол. за тисячу кубометрів, а за собівартістю - 15, максимум 26 дол.
Якби державна компанія "Нафтогаз" продала ці теоретично держресурсні 2 млрд кубометрі газу, нехай не населенню, а тому ж "ДніпроАзоту" за схемою Коломойського, то заробила б ті самі 700 млн дол. І уряду не доводилось би щороку відшкодовувати НАКу додатково 700 млн дол. на… закупівлю такого ж обсягу імпортного газу для забезпечення потреб населення.
Для держави така оборудка з 2 млрд кубометрів газу власного видобутку витратна, бо в такому разі все одно довелося б фінансувати з бюджету, причому валютою, імпорт НАКом тих самих 2 млрд кубометрів газу для забезпечення потреб населення. Для "Нафтогазу" це безглузда оборудка - він нічого не заробить. А для найпатріотичнішого губернатора Дніпропетровщини, власника групи "Приват", - це звичайний бізнес. На державному газі. Запідозрили Коломойського у безкорисливості?!
Поставляючи "своєму" "ДніпроАзоту" 2 млрд кубометрів державного газу за ціною навіть 26 дол., Коломойський має зиск на кожній тисячі кубометрів. Бо якби він купував той самий обсяг газу за середньорічною ринковою ціною 350 дол., йому довелося б заплатити щороку 700 млн дол. А за рахунок використання 2 млрд кубометрів українського газу губернатор-олігарх економить щороку аж 624 млн дол. Більш того, Коломойський заробляє не лише на тому, що забезпечує мінімальну собівартість виробництва міндобрив "ДніпроАзотом" за рахунок дешевого вітчизняного газу, а й продаючи ці добрива також за ринковою ціною і, найчастіше, за долари.
Звідси просте запитання: чому Коломойському дозволено на власний розсуд використовувати щороку 2 млрд кубометрів газу, які видобуває де-юре підконтрольна НАКу "Укрнафта"? Більш того, як неодноразово наголошувало DT.UA, "Укрнафта" з часів появи приватизованого "Приватом" менеджменту зменшила видобуток газу з 3,2 млрд кубометрів у 2008 р. до 1,9 млрд - у 2013-му (див. DT.UA від 1 березня 2014 р., "Час повернути нафтогазову галузь Україні"; DT.UA від 28 червня 2014 р., "Газова незалежність: наскільки і ким забезпечена в Україні"). До того ж у розпорядженні "приватівського" менеджменту "Укрнафти" залишається близько 2 млрд грн нерозподілених за останні роки дивідендів. З них державі як власниці 50% і однієї акції "Укрнафти" належить половина цієї суми. Проте невідомо, коли вона їх отримає…
2 млрд кубометрів, не облікованих "Нафтогазом" як державний ресурс, - це значна частина з обсягу газу, який необхідний НАКу для забезпечення не тільки потреб населення у газі, а й виробництва теплоенергії підприємствами теплокомунальної енергетики.
Арифметика проста. Як ми знаємо, безпосередньо населення потребує щороку близько 15 млрд кубометрів. На це вистачає газу навіть однієї державної видобувної компанії - "Укргазвидобування" (15,1 млрд кубометрів за 2014 р.). А от підприємства ТКЕ, які виробляють для населення теплову енергію, використовують для цього 8–10 млрд кубометрів на рік. Отут би й знадобилися ті 2 млрд кубометрів газу, які щороку видобуває "Укрнафта". Це чверть від потреби у газі підприємств теплокомунальної енергетики. Але їх, згадаймо, вже реалізував "ДніпроАзоту" підприємливий губернатор Дніпропетровщини. Тож "Нафтогазу" доводиться закуповувати не 6, а 8 млрд кубометрів імпортного газу по 350 дол. за тисячу кубометрів. А державі - компенсувати щороку різницю в ціні імпортованого газу і газу, який поставляється для потреб населення, адже теплоенергія - також для населення і постачається за фіксованою державною ціною. Якби 2 млрд кубометрів "Укрнафти" були держресурсними, а не "помноженими на нуль" Коломойським, "Нафтогаз" економив би щороку
700 млн дол.
"Нікого не бачу,
нічого не чую, нікому нічого не скажу" - вже не пройде
Про те, як "Укрнафта" робила комерцію на державному газі і не на користь держави, свідчать фотокопії і копії документів, які є у розпорядженні редакції DT.UA. Насамперед офіційний лист голови Рахункової палати України від
27 листопада 2014 р. на ім'я пропрезидентського голови Верховної Ради Володимира Гройсмана. Документ зареєстрований належним чином секретаріатом ВР 28 листопада (див. на сайті DT.UA). У ньому якраз і наводиться інформація "Про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на компенсацію НАК "Нафтогаз України" різниці між цінами імпортованого природного газу та (цінами) його реалізації для виробництва теплової енергії для населення".
Ознайомитися з листом можна за посиланням.
З появою аудиторського звіту Рахункової палати нарешті з'явилася надія на те, що цього разу історія з обліком і використанням державного ресурсу газу не просто набуде розголосу. Сподіваюся, що парламент нарешті розбереться в цій справі і припинить позазаконне використання газу державного ресурсу.
Висновки Рахункової палати також стали підставою для вмотивованих депутатських запитів народного депутата Верховної Ради України VIII скликання, секретаря комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Вікторії Войціцької щодо ефективності управління "Нафтогазом України". Дивує тільки, що незмінний протягом багатьох скликань ВР голова впливового ПЕКівського комітету парламенту Микола Мартиненко раніше не звернувся з такими логічними запитами до відповідних посадовців і органів. Не бачив підстав? Не хотів бачити?..
17 грудня В.Войціцька направила свої депутатські запити голові Рахункової палати України Р.Магуті, голові Державної фінансової інспекції України М.Гордієнку, міністру енергетики та вугільної промисловості В.Демчишину, прем'єр-міністру А.Яценюку і генеральному прокурору В.Яремі. Сподіваюся, що і спікер парламенту, і прем'єр, і всі названі вище державні посадовці, які зобов'язані контролювати діяльність "Нафтогазу України", насправді поцікавляться причинами сучасного стану чи не найпроблемнішого на сьогодні державного холдингу. А також нарешті з'ясують, як, чому, з чиєї легкої руки по нинішній день формують борги "Нафтогазу"? Чому з державного бюджету, тобто з кишень платників податків, Кабмін щороку виймає сотні мільйонів гривень на дотації НАКу, які насправді мали б спрямовуватися урядом на адресну допомогу сотням тисяч громадян, для яких підвищення цін на газ і вироблену з нього теплоенергію стало першочерговою проблемою, майже питанням виживання? Уповноваженим високопосадовцям доведеться з'ясувати, чому той самий "Приват" має можливість заробляти на газі, який держава змушена дотувати. І не лише з'ясувати, а й, що важливіше, припинити та унеможливити таку практику. Раз і назавжди. Бо інакше запитання виникнуть навіть не щодо їхньої компетентності, а щодо їхньої НЕвмотивованості.
Рахункова палата поінформувала профільний парламентський комітет про існуючі проблеми "Нафтогазу". Яким буде результат?
Тепер про аудиторський звіт докладніше. Колегія Рахункової палати України встановила, "що виділення НАК "Нафтогаз України" у 2012 р. коштів з державного бюджету в обсязі 3,9 млрд грн на компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, не вирішило проблеми підвищення ефективності діяльності НАК "Нафтогаз України" та збалансування її фінансового стану. З 2012 р. окреслилися тенденції погіршення фінансового стану компанії. На кінець 2012 р. збитки НАК "Нафтогаз України" становили 9,3 млрд грн".
Рахункова палата зазначає: "Чинним законодавством не визначено джерел формування ресурсу газу для суб'єктів господарювання для виробництва теплової енергії населенню, а також не передбачено надання визначеної компенсації. Також у 2012 р. планування видатків на компенсацію здійснювалося в умовах невизначеності законодавством джерел надходжень до держбюджету на її проведення… З липня 2010 р. Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" створено підґрунтя… проте Кабміном досі не приведено власні рішення у відповідність із цим законом в частині джерел постачання газу підприємствам теплоенергетики для вироблення теплоенергії населенню, розробників річного балансу газу, а також визначення органів, що здійснюють контроль за виконанням балансу газу після його затвердження урядом.
Практика регулювання відносин між "Нафтогазом" та підприємствами теплоенергетики тільки урядовими актами не узгоджується із Законом України "Про нафту і газ", оскільки обмежує повноваження уряду реалізацією державної політики в нафтогазовій галузі та здійсненням управління нею".
Зазначу, що не вперше Рахункова палата наполегливо рекомендує Кабміну, Міненерговугільпрому (Мінпаливенерго) і безпосередньо "Нафтогазу" усунути виявлені аудиторами порушення, які "набули сталого і системного характеру". Результатом бездіяльності стало, зокрема, те, що "станом на 1 червня 2014 р. ревізійна комісія компанії та її спостережна рада на своїх засіданнях не розглядали річні звіти щодо діяльності "Нафтогазу".
Більш того, навіть призначення у лютому нового постмайданівського уряду і наступне призначення урядом Яценюка нового менеджменту "Нафтогазу" не змінило ситуації та порочної практики неколегіального прийняття принципових для діяльності НАКу рішень.
Я не пересмикую фактів і не "підганяю" дат - саме це і саме у такій послідовності констатує Рахункова палата: "В результаті 2,0 млрд кубометрів газу власного видобутку у 2012 р. не були обліковані в ресурсах НАК "Нафтогаз України" і не враховувалися при визначенні розміру компенсації різниці між цінами закупівлі імпортованого газу та (цінами) його реалізації підприємствам теплоенергетики на виробництво теплоенергії населенню. Газ у зазначеному обсязі було спрямовано не на потреби населення, а для інших споживачів. ПАТ "Укрнафта" реалізувало цей газ не за регульованими державою цінами, а за комерційними.
Міненерговугілля та НАК "Нафтогаз України" не забезпечують ефективного і достовірного планування обсягу газу на потреби підприємств теплоенергетики та контролю за його використанням".
Питання руба: цей висновок Рахункової палати означає, що з 2010 р. не лише всі попередні уряди і топ-менеджери "Нафтогазу", а й нинішні своєю начебто бездіяльністю стимулюють неконтрольоване (!) використання газу, який видобувається тією ж "Укрнафтою", не на потреби виробництва теплоенергії для населення за фіксованою і дотованою з держбюджету ціною, а за комерційною ціною і зовсім не для забезпечення потреб населення у теплоенергії? Чи не тому найчастіше ми чуємо волання "Нафтогазу" про мільярдні борги найбільших газоспоживачів - підприємств теплокомунальної енергетики, що і НАКу, і уряду, який практично в "ручному" режимі продовжує керувати товарними і газовими потоками "Нафтогазу", вигідна ситуація такої невизначеності? Як свідчить народна приказка, найголосніше кричить про крадіжку той, на кому капелюх горить…
Що така невизначеність влаштовує вигодоотримувача від діяльності "приватівського" менеджменту "Укрнафти", який роками працював і продовжує працювати на користь міноритарного акціонера - групи "Приват", - жодних сумнівів. Документальним підтвердженням того факту, що газ, який видобувався "Укрнафтою" протягом не лише 2012 р., усупереч урядовій постанові, продано не "Нафтогазу" як відповідальному постачальнику газу для потреб населення і ТКЕ, є і матеріали справи, яку днями розглядав Окружний адміністративний суд м. Києва. Точніше, йдеться про клопотання ПАТ "ДніпроАзот". На відміну від більшості підприємств хімічної галузі України, які за демпінговими цінами приватизував Дмитро Фірташ через свій холдинг Ostchem, "ДніпроАзот" контролюється Коломойським.
5 грудня 2014 р. суд відмовив "ДніпроАзоту" у клопотанні призупинити на час розгляду справи за позовом до Кабміну семи приватних видобувних компаній дію постанов №596 і 599, якими уряд зобов'язав 90, а потім 150 промислових споживачів газу, зокрема "ДніпроАзот", купувати газ виключно у "Нафтогазу". І хоча по суті позову аргументація приватних позивачів виявилася вмотивованою з огляду на діюче законодавство щодо регулювання ринку газу, і 16 грудня суд ухвалив рішення про скасування вищеназваних постанов уряду (хоча Кабмін не погоджувався з таким рішенням, а місія МВФ, навпаки, радила скасувати постанову №596), це не означає, що суд тим самим автоматично дозволив "ДніпроАзоту" купувати газ у "Укрнафти". Це не означає, що "Укрнафта", контрольний пакет якої (50% плюс одна акція) є власністю держави і перебуває в управлінні "Нафтогазу", може продавати видобутий в Україні газ "ДніпроАзоту". Чи все ж означає?!
Адже 1 грудня Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляцію ПАТ "Укрнафта" і визнав недійсною постанову НКРЕ №1177 від 13 вересня 2012 р. "Про затвердження порядку формування, розрахунку і встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарської діяльності, що його видобувають". Саме ця постанова зобов'язувала напівдержавну "Укрнафту" поставляти природний газ за регульованим тарифом саме для забезпечення потреб населення і бюджетних організацій. "Приват", який має 42% акцій "Укрнафти", кілька років поспіль всілякими способами уникав цієї необхідності, не виконував урядових постанов і розпоряджень, позивався. Так йому кортіло погрітися ще й на газі власного видобутку. Київський апеляційний адміністративний суд розв'язав руки Коломойському. Хоча не так уже й міцно вони були зв'язані, якщо три останні роки видобутий "Укрнафтою" природний газ все одно продавали "своїм". Тепер губернатор-газовик сміливо торгуватиме газом на власний розсуд. Якщо, звичайно, уряд і парламент не відреагують на попередження Рахункової палати України.
Більш вагомим важелем стане прийняття законодавчих поправок до закону про акціонерні товариства, державна частка в яких становить 50% плюс одна акція. Це безпосередньо стосується і "Укрнафти". До сьогодні група "Приват", маючи 42% в ПАТ "Укрнафта", має законну можливість зривати проведення загальних зборів акціонерів ПАТ, призначати своїх топ-менеджерів, здійснювати оперативне управління компанією. "Нафтогаз" же, який де-юре уповноважений управляти державними акціями "Укрнафти", де-факто залишається стороннім спостерігачем. А "Приват" користується і газом, і нерозподіленими мільярдними дивідендами, як забажає. В парламенті вже зареєстровано кілька законопроектів, які дозволять представникам держави перебрати ініціативу. Прийняття таких поправок обіцяє бути захопливим і дуже дорогим.
P.S. Борг, що накопичено за раніше використаний і неоплачений російський газ, "Нафтогаз" мусить повернути "Газпрому" терміново - до кінця 2014 р. (перший транш в обсязі 1,45 млрд дол. "Нафтогаз" уже перерахував "Газпрому" 4 листопада). Якщо "Газпром" не отримає 1,65 млрд дол. другого траншу на погашення тримільярдного доларового боргу "Нафтогазу" (це одна з обов'язкових умов тимчасових брюссельських тристоронніх домовленостей від 31 жовтня 2014 р.), російський газовий холдинг матиме всі підстави відмовити "Нафтогазу" у поставках як оплачених у грудні 2 млрд кубометрів газу вартістю 756 млн дол., так і того обсягу, який НАК ще тільки планує замовити у "Газпрому" на перший квартал 2015-го.
Сім тижнів тому брюссельським "зимовим пакетом" передбачалася можливість купівлі "Нафтогазом" на умовах передоплати 5 млрд кубометрів "газпромівського" газу. Сьогодні уряд гарячково шукає валюту на закупівлю ще хоча б 2 млрд кубометрів газу. От би став у пригоді не облікований ресурс газу "Укрнафти"!
Прогнозна ціна російського газу з січня - 340 дол. Аби було чим вносити передоплату. Але це вже інша історія.