Не тому, що не вистачає газу - на ньому вкотре хочуть нагрітися і "нагріти"
Наприкінці ХIХ століття купецьке слово було гарантією будь-якої торгової угоди. Той, хто дав слово, передусім був зацікавлений в обов'язковості. Інакше щербатої копійки не варте його слово, а отже, і він сам. У сучасних торгово-економічних відносинах держав, комерційних компаній на слово ніхто не вірить. Щоб убезпечити себе на випадок необов'язковості торговельних партерів, придумали безліч превентивно-загороджувальних заходів і правил. І водночас - чимало способів їх оминути, щоб отримати максимум вигоди. Найпримітивніший спосіб залишається найдієвішим - якщо не вдається одразу підірвати довіру, сіють сумніви в благонадійності, обов'язковості. Навіть якщо сумніви не підтвердяться, осад залишиться.
Посіяний сумнів проростає недовірою. Нічого особистого - бізнес ХХI століття. Повною мірою це стосується газоторгових і газотранспортних контрактів між країнами і компаніями з держав Євросоюзу, з України та Росії. Плюс прагнення кожної сторони максимально енергоубезпечити себе, нехай навіть за рахунок мінімізації довіри до сусідів, і заробити на цьому. Високі відносини…
Назвати це "трикутником газової недовіри" - нічого не сказати, бо кожна країна і компанія в цьому умовному трикутнику одночасно зв'язана з багатьма учасниками ринку газу. Отака Євразія. Дуже чутлива до новин про запаси й видобуток нафти і газу на інших континентах, зокрема в США та країнах - учасницях OPEC.
Кремль-Київ-Берлін-Брюссель-транзит
РФ і "Газпром" не даремно старалися чверть століття, вживлюючи нерв недовіри до України. Мовляв, необов'язкова, несанкціоновано-злодійкувата, ненадійна. До того ж в Україні були охочі дати тому привід. Тож не дивно, що напередодні нового 2017 р. у Київ із робочим візитом прибула моніторингова місія Єврокомісії з контролю над станом транзиту російського газу європейським споживачам. Цю комісію "Нафтогаз" наполегливо запрошував в Україну з початку осені 2016 р. Предметно вивчили рух насамперед російського транзитного газу в ЄС газотранспортною системою (ГТС) України. Одержали доступ до всіх об'єктів газотранспортної системи, що цікавили місію. Переконалися, що є проблема з недотриманням росіянами контрактного рівня тиску в газопроводах на прикордонних газовимірювальних станціях РФ.
На випадок погіршення ситуації з російськими газопоставками погодили план дій. Від оператора української ГТС - ПАТ "Укртрансгаз" отримали згоду на щоденне інформування ЄК ще й про рівень тиску в точках входу й виходу з української ГТС.
При цьому "Укртрансгаз" забезпечує необхідний контрактний тиск у газопроводах на виході з ГТС України на своїх західних кордонах - точках входу в ГТС прикордонних держав. І ще з жовтня 2015 р. надає Єврокомісії в режимі онлайн інформацію про потоки газу та заброньовані газотранспортні потужності (заявлений обсяг транзиту).
Російська сторона, яку запрошували до співробітництва з моніторинговою місією ЄК, ніякої інформації євромісіонерам не надала. Навіщо? Мовляв, "Газпром" ще восени попереджав, що вперте небажання "Нафтогазу України" закуповувати російський газ на умовах діючого контракту від 19 січня 2009 р. загрожує стабільності транзитних газопоставок за хоч відносно тривалого похолодання.
Європейці, уже навчені російським холодним ставленням у піки похолодань 2004-го, 2006-го і 2009 р., стали максимально закуповувати російський газ у листопаді-грудні 2016 р. Поки не набули чинності нові цінові котирування на нафту через рішення країн OPEC скоротити поставки нафти на ринок, щоб підняти ціни на свою сировину. За ціною на нафту автоматично підвищується ціна на газ.
"Газпром" тим часом продовжує наполягати, що запас в українських підземних сховищах газу (ПСГ) критично малий.
"Нафтогаз України" не закуповує "газпромівського" газу за прямим контрактом з 25 листопада 2015 р. При цьому транзит російського газу європейським (і не тільки) споживачам забезпечує справно.
Відмова від закупівель російського газу прямо - це вимушений захід, якщо вже "Нафтогаз" судиться з "Газпромом" щодо двох контрактів у Стокгольмському арбітражі. Чи виправдана вона? Це з чийого боку подивитися. Торік обійшлися імпортом газу з Європи - 11,1 млрд кубометрів, плюс видобуток в Україні близько 20 млрд кубометрів "Укргазвидобуванням" і приватними видобувними компаніями. Плюс запаси з підземних сховищ. Сумарно у 2016 р. в Україні спожили 33,3 млрд кубометрів газу (у 2015 р. - 33,9 млрд).
"Нафтогаз" і не проти б докупити в першому кварталі 2017-го 1,5–4 млрд кубометрів навіть російського газу для більш упевненого проходження пікового попиту на газ у Європі та Україні. Але на окремо зазначених умовах (додаткова угода), що виключають списання перерахованих грошей як боргу і застосування "Газпромом" принципу "бери або плати" (передбачений контрактом від 2009 р.). На початку грудня не домовилися. Можливо, у лютому вдадуться до ще однієї спроби.
А поки що прем'єр Володимир Гройсман 11 січня вкотре переконував у телефонній розмові енергетичного єврокомісара Мароша Шефчовича в обов'язковості України як газотранзитної держави, у надійності та безперервності поставок російського газу в Європу через територію України. Це окрім щоденного моніторингу оператора української ГТС - "Укртрансгазу". І на тлі невизначеного рішення Європейської комісії та німецького регулятора про виключення сполучного газопроводу OPAL з обмежень Третього енергопакета. Це рішення дозволяє "Газпрому" монополізувати поставки газопроводом "Північний потік-1" у Німеччину й далі в Європу. В обхід України та Польщі.
27 грудня 2016 р. Європейський суд призупинив рішення щодо OPAL. Правда, до якої дати, незрозуміло. До того ж саме рішення ЄК про надання "Газпрому" розширеного доступу до газопроводу OPAL у певному сенсі віртуальне - його ніхто не бачив. А рішення Європейського суду, як стверджують польські джерела, усього лише взято Єврокомісією до відома.
"Газпром" скористався мінімальним часовим лагом і встигнув закачати за цим маршрутом максимум можливого. При цьому в Європі ніхто не заперечував. Крім Польщі. І України, транспортування російського газу через ГТС якої почало скорочуватися ще наприкінці листопада - на початку грудня 2016 р. А дохід від транзиту, що навіть скоротився в останні роки (до 73,2 млрд кубометрів у 2015 р. і 76,6 млрд в 2014 р.), - це близько 2 млрд дол., які заробляє "Укртрансгаз". Хіба що 2016-го транспортували 82,2 млрд кубометрів російського газу. Але перевищити 100 млрд кубометрів на рік, як це було до 2013-го, цей показник навряд чи зможе (див. рис. 4). Тож треба шукати варіанти завантаження своєї газотранспортної системи. Хоча робити це вкрай складно при такому "північнопоточному" тиску "Газпрому" на Європу і прагненні російського монополіста максимально обійтися, так би мовити, своїми газотранспортними силами, без держав - транзитерів російського газу, якими є Польща й Україна.
У питанні транспортування російського газу в ЄС Польща та Україна певною мірою конкуренти. Хоча й будують інтерконектор між своїми ГТС, про що DT.UA розповідало в грудні 2016-го (див. №49 від 23 грудня 2016 р., "Транзит і реверс: скуті одним ланцюгом?", більше читайте тут: DT.UA №50 від 29 грудня 2016 р., "Про нафту, про газ…"). Це дасть можливість операторам ГТС обох країн бути мобільнішими. Але не гарантує ефективного завантаження традиційних транзитних маршрутів територією Польщі й України.
Газові засіки "Укртрансгазу"
25 листопада 2016 р. минув рівно рік, як НАК "Нафтогаз України" припинила імпорт газу з боку Російської Федерації. Протягом минулого року Україна збільшила імпорт газу з Європи до 10,7 млрд кубометрів.
До початку опалювального сезону 2016–2017 рр. у підземних сховищах "Укртрансгазу" було сформовано запас газу в обсязі 14,7 млрд кубометрів. 16 жовтня 2016 р. розпочато сезон відбору газу з ПСГ. До цього часу в сезон 2016-го у сховища було закачано 6,3 млрд кубометрів природного газу.
Не скажу, що з таким запасом комфортно зимувати. Але "Нафтогаз" разом із "Укртрансгазом", прорахувавши різні варіанти розвитку подій (насамперед температурні режими), хоча й обережно, але заявив, що до березня газу вистачить. А там, мовляв, побачимо. Втім, в останні два сезони до цього закачували не набагато більше - 9,5–9,8 млрд кубометрів. Щоправда, з попередніх сезонів залишався невикористаний газ, тож виходило трохи більше. Цього сезону сховища заповнені на 48%.
"Газпром" заспівав стару пісню, буквально шантажуючи Європу недопоставками газу через Україну і заявляючи, що для нормального проходження зимового сезону Україні потрібно 17–19 млрд кубометрів газу про запас. Тут ще Міненерговугільпром, перестраховуючи енергетиків, добився рішення Кабміну про додаткове закачування ще мінімум 2,3 млрд кубометрів у сховища до початку листопада. "Нафтогаз" відбивався, як міг. Тепер міністр енергетики і вугільної промисловості вже заявляє, що в Україні профіцит електроенергії, і що треба її експортувати. І поки що енергетики практично обходяться без газу (див. табл. 1).
У першій декаді січня, повідомили в "Нафтогазі" та "Укртрансгазі", українські споживачі використали 1,609 млрд кубометрів газу, у т.ч. 0,6 млрд видобутого в Україні, стільки ж узято з ПСГ і 0,4 млрд кубометрів імпортовано з Європи.
До слова, у вересні, коли НАК відбивалася від нав'язуваних їй додаткових обсягів обов'язкового закачування газу, в інтерв'ю DT.UA голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв стверджував, що не все так невизначено і з попереднього сезону залишився запас у 2 млрд кубометрів. "Якщо ви подивитеся на цифру в 8 млрд кубометрів залишку газу в ПСГ до закінчення сезону, то в нас є 2 млрд кубометрів газу запасу, які за необхідності можна спрямувати на електрогенерацію. Цей запас ми планували для себе (для газотранспортної системи та споживачів газу) на дуже холодну зиму, на складні умови. Тобто у нас є запас у підземних сховищах. Більш того, у нас є запас з імпорту. У нашому плані ми заклали використання не 100% імпортних потужностей, у ньому відсутній "Газпром" (див. DT.UA №33 від 17 вересня 2016 р., "Андрій КОБОЛЄВ: "Оператор ГТС - це камінь, на якому стоїть весь газовий ринок...".
На запитання, чи збігаються такі плани НАКа з європейськими, Коболєв відповів: "У нас є звіт, складений європейськими партнерами, які аналізували ризики проходження наступної зими. У звіті написано, що для безпечного проходження зимового сезону на 1 січня (що характерно, там знають дату, за якою треба контролювати запас газу в "підземках") нам, "Нафтогазу", треба мати в "підземках" 12,4 млрд кубометрів. За нашим планом - мінімум 13,1 млрд". Реальність виявилася ближчою до експертного мінімуму.
Втім, газотранспортники й НАКівці прораховували не один варіант. Наприклад, цілком комфортний - при імпорті 45,5 млн кубометрів/добу. Проаналізувавши динаміку споживання в піковий період січня 2016-го, склали прогнозний баланс газу по Україні на період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р. Варто зазначити, що тільки з 5 січня нинішнього року фактичне споживання газу по країні дещо перевищило 48 млн кубометрів/добу. При цьому довелося піднімати з ПСГ близько 70 млн кубометрів/добу, як це було, наприклад, 11 січня. У сховищах при цьому залишилося 11,303 млрд кубометрів. Видобуток та імпорт газу стабільні, попри похолодання і збільшення у зв'язку з цим попиту на газ.
Прораховували також прогнозний баланс при нульовому імпорті, при імпорті 18 і 27 млн кубометрів/добу. Картина сумна. У піки січневого споживання добовий дефіцит може становити від 50 до 100 млн кубометрів газу. І тоді запас "підземок" вичерпається удвічі або й утричі швидше. Якщо низькі температури протримаються кілька тижнів поспіль, навіть думати не хочеться, на що змусять піти "Нафтогаз". Чотири десятки прямих імпортерів і трейдерів ситуацію, на жаль, теж не дуже врятують. Їхній загальний добовий обсяг імпорту газу в десятки разів менший, ніж "Нафтогазу" (30–35 млн кубометрів в останній тиждень). Але це найпесимістичніші сценарії.
Газовики, звичайно, тихо моляться, щоб холоди протрималися недовго. А голова "Нафтогазу" днями запевняв уряд у тому, що прогноз цілком реальний - зиму закінчимо із 8 млрд кубометрів газу в "підземках". За його словами, це приблизно стільки ж, скільки було газу в ПСГ до початку березня 2014-го. Мовляв, протрималися ж.
Так то воно так. Але робота "з коліс" для газотранспортників хоча й стала вже звичайною практикою, але змушує весь час бути на сторожі. Запас міцності газотранспортної системи не такий уже й великий. Тож якщо станеться, не дай Боже, серйозна аварія, простору для маневру не так уже й багато. Словом, непевно і нетепло. І остаточно замерзаєш, коли бачиш платіжки за газ, тепло й гарячу воду. Але це вже інша історія, від якої холоне кров.