Китайське вторгнення до Тайваню та залучення до конфлікту США і, можливо, Японії, Австралії та Великої Британії може перевершити російсько-українську війну як за масштабами, так і небезпекою. Високопоставлені американські генерали та чиновники неодноразово попереджали, що напад стає дедалі ймовірнішим, але поки що неясно, як саме на це відреагує адміністрація президента США Джо Байдена, пише The Guardian.
Давня американська політика "стратегічної двозначності", покликана змусити Пекін гадати про наміри Вашингтона, допомагала стримувати напруженість. Але динаміка радикально змінилася з приходом до верховної влади президента Китаю Сі Цзіньпіна та появою його агресивного підходу до Тайваню та міжнародних відносин загалом.
Минулого місяця Сі знову заявив про наміри анексувати самоврядний острів, який він вважає власністю Китаю.
"Ми повинні активно протистояти зовнішнім силам та сепаратистській діяльності, спрямованій на незалежність Тайваню. Ми повинні неухильно просувати справу національного омолодження та возз'єднання", - заявив Сі на Всекитайських зборах народних представників, не виключивши застосування сили.
«Американська двозначність» стає дедалі проблематичнішою. Байден ще більше заплутав ситуацію своїми неоднозначними висловлюваннями. На запитання у вересні, чи відправить він американські війська для захисту Тайваню, на відміну від України, Байден відповів: "Так, якщо насправді станеться безпрецедентний напад".
Це не є офіційною політикою США – хоча, ймовірно, має бути. Слова Байдена швидко спростували американські високопосадовці на тлі запеклої реакції Китаю. Відповідно до Закону про відносини з Тайванем 1979 року, США зобов'язуються "надати Тайваню зброю оборонного характеру". Метою є стримування, а не ведення війни.
Помітне погіршення американо-китайських відносин, викликане піднесенням Сі та президентством Дональда Трампа, призвело до того, що американські та китайські політики стали багато позувати без користі. Серед них демократ Ненсі Пелосі, чий провокаційний візит минулого року посилив військову напруженість, та міністр закордонних справ КНР Цінь Ган.
Очікується ще одна сварка і нові військові загрози, якщо президентка Тайваню Цай Інвень зустрінеться цього тижня в Каліфорнії з Кевіном Маккарті, наступником Пелосі на посаді спікера Палати представників. Цай зробить неофіційну зупинку після відвідування двох з небагатьох союзників Тайваню, що залишилися, в Центральній Америці. Гондурас нещодавно перейшов на бік Пекіна.
Запланована зустріч з Маккарті буде символічною і не матиме практичного значення. Вона рекламуватиме жорстку антикитайську позицію республіканців перед виборами США наступного року. Демонструючи важелі впливу на Вашингтон, вона може посилити правлячу Демократичну прогресивну партію (ДПП) Цай перед національними виборами в січні 2024 року.
Невизначеність, стратегічна чи інша, поширюється і на тайванську сторону. Цай не може балотуватися знову, і невідомо, хто змінить її на посту президента і чи зможе пронезалежна ДПП зберегти владу. Головний опонент її партії Гоміндан (КМТ) стверджує, що ДПП зіпсувала відносини з Китаєм, які вона обіцяє відновити.
КМТ вже давно стверджує, що вона не "прокитайська", а виступає за мир і процвітання - привабливе послання після багатьох років заворушень по обидва боки протоки. Торік у листопаді партія здобула перемогу на місцевих виборах, захопивши столицю Тайбей. Проте підозри щодо її готовності протистояти Пекіну зберігаються. Коли Байден говорить про захист Тайваню, він повинен розуміти, що не всі хочуть, щоб їх захищали.
Ця двоїстість знову драматично проявилася минулого тижня, коли Ма Інцзю став першим колишнім президентом Тайваню і найвищою фігурою, пов'язаною з КМТ, яка відвідала Китай з 1949 року. Ма, який обіймав свою посаду з 2008 по 2016 рік, стверджував, що його поїздка не була політичною, але, очевидно, вона була такою. Такі контакти мають як позитивні, так і негативні наслідки для електоральних перспектив КМТ.
Ма, який якось сказав, що "ніколи не попросить американців боротися за Тайвань", пояснив свій візит словами, які міг би написати сам Сі. "Люди по обидва боки Тайванської протоки – це китайці, - сказав Ма. - Ми щиро сподіваємося, що обидві сторони працюватимуть разом, прагнучи миру, уникаючи війни і прагнучи відродження Китаю".
Мало хто хоче війни. І коментар Ма "ми всі китайці" ігнорує той факт, що понад 60% населення острова нині ідентифікують себе лише як тайванці. Хоча більшість надає перевагу статус-кво на відміну від офіційного проголошення незалежності, більшість виступає проти правління Пекіна. Безжальне поглинання Китаєм Гонконгу створило жахливий прецедент. Дехто побоюється, що КМТ продасться.
У редакційній статті Taipei Times подорож Ма назвали "кроком назад". Вона може, попереджає газета, "бути витлумачена як те, що колишній лідер ризикує легітимністю нації та використовується як інструмент пропаганди [Китаю] у його прагненні знищити Китайську Республіку та тайванську демократію".
Очевидно, що ситуація в Тайвані складніша, ніж стверджують американські праві (і колишній прем'єр-міністр Великої Британії Ліз Трасс, яка виступає за постачання британської зброї та військову підтримку). Часто придумана чорно-біла картина крихітної демократії, що об'єдналася в доблесному опорі тиранії, є спрощеною - і потенційно небезпечною.
Небезпечна й плутанина, яка продовжується щодо гарантій США, реальних або уявних. Річард Хаас, президент Ради з міжнародних відносин США, у своїй впливовій статті, опублікованій незадовго до вторгнення в Україну, попередив, що відсутність у Байдена "стратегічної ясності" може призвести Сі, як і Владіміра Путіна, до фатального прорахунку.
"Найкращим способом знизити ризик війни було б чітко дати зрозуміти Китаю, що США дадуть відповідь на напад на Тайвань усіма наявними в їх розпорядженні інструментами, включаючи жорсткі економічні санкції та військову силу. Вашингтон повинен ясно дати зрозуміти Пекіну, що ціна агресії значно переважить будь-які потенційні вигоди", - пише Хаас.
Американський перехід до жорсткого стримування може допомогти запобігти "азійській Україні" - і це необхідно зробити терміново. Однак це не вирішить ширшої проблеми Тайваню. Для цього необхідне політичне бачення, поміркованість та незаангажованість, чого в наші дні не вистачає у глобальному масштабі.