Підприємець, який із об'єктивних причин не зумів здати звітність та/чи сплатити податок до бюджету, у принципі не може бути звільнений від відповідальності, навіть якщо цього захоче керівник Державної фіскальної служби
Останні півроку в країні примусили всіх подивитися по-іншому на себе, свою країну, людей навколо. Багато що переоцінити. Зрозуміти, що колишньої країни, колишнього життя вже не буде; все відбувається тут і тепер, розвивається самостійно, у тому числі й нами, без жодних заздалегідь відомих програм та формул. Зараз - той період, коли все навколо ламається, змінюється, будується дуже стрімко й непередбачувано. Та чи в правильному напрямі? Робити висновки рано. Однак очевидно, що в нашому житті це може стати останнім шансом змінити щось насправді.
Так, можливо, надто пафосно, але від цього не менш щиро ми намагаємося привернути увагу новоявлених творців нової редакції Податкового кодексу України до проблеми репресивності відносин контрольного органу та платника податків, які зародилися на світанку української незалежності, густо вгноєної осколками адміністративно-командної системи СРСР.
На диво послідовно та безкомпромісно українська влада всіх кольорів і скликань успадковувала підхід до платника податків як до особи виключно зобов'язаної в податкових відносинах, а вітчизняна наука, йдучи на повідці у владних запитів, пояснювала навіть наявність у платників податків прав необхідністю реалізації їх же, платників податків, обов'язків. Ситуація сягнула такого абсурду, що уроки "податкової демократії" Україні викладали не тільки Росія і Казахстан, а навіть Білорусь, у чиєму податковому законодавстві є норми, котрі захищають права платників податків, відомі всьому цивілізованому світу, за винятком... неважко здогадатися, якої країни Східної Європи.
Розберемо проблему на простому прикладі - інституту юридичної відповідальності за податкові правопорушення. Унікальність українського варіанта цього правового інституту, який є в усіх без винятку розвинених правових системах, полягає в тому, що вітчизняне законодавство не тільки допускає відповідальність за скоєння податкового правопорушення без вини, а й зводить усічений склад податкового правопорушення в загальне правило. Стаття 109 Податкового кодексу України, даючи визначення податкового правопорушення, "упускає" винність правопорушення як його обов'язкову ознаку. Така норма звільняє податкові органи від необхідності встановлювати й доводити під час притягнення до відповідальності платника податків величезну кількість обставин, пов'язаних із його виною. Вона ж позбавляє податкову службу будь-якої можливості звільнити платника податків від відповідальності за правопорушення навіть у випадку, якщо платник не міг його не скоїти, а його невинність - очевидна.
Візьмімо, наприклад, одну з останніх заяв керівника тепер уже Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса. Головний податківець, безперечно керуючись добрими намірами, однак вочевидь не читаючи чинного Податкового кодексу, "розглядає можливість відстрочки подачі звітності та сплати податків для платників Донецької і Луганської областей, не виключаючи можливості індивідуального підходу до вирішення проблем бізнесу, що працює в цьому регіоні".
Запитаємо - а на якій підставі державний орган, який діє за ст. 19 Конституції в межах, у порядку та в спосіб, передбачених тільки законом, зреалізує свій "індивідуальний підхід", якщо в Податковому кодексі немає жодної правової норми, котра б передбачала таку можливість? Таким чином, донецький підприємець, який навіть із об'єктивних причин не зуміє здати звітність та/або сплатити податок до бюджету, в принципі не може бути звільнений від об'єктивного звинувачення його у факті скоєння правопорушення з подальшим притягненням до відповідальності. Йдеться, звісно, не про кримінальну чи адміністративну, а тільки про фінансову відповідальність. Та підприємцю від цього не легше! Адже співчуття головного податківця навряд чи зможе повною мірою компенсувати біль втрати від тих чималих штрафних фінансових санкцій, не застосувати які до платника податків податковий орган не має права.
Підкреслимо: застосування штрафної санкції в точній відповідності до податкового законодавства є не правом, а повноваженням податкового органу, відхилення від виконання якого становитиме правопорушення вже самих податківців. Саме на цей тонкий момент годилося звернути увагу радникам Ігоря Олеговича, які пропонували йому виступити з такою блискучою ініціативою. Крім того, кому як не головному податківцю варто знати, що відстрочка й розстрочка сплати податкового зобов'язання або податкового боргу регулюються ст. 100 того ж таки кодексу, передбачаючи досить складну багаторівневу процедуру, яку, до речі, супроводжує сплата платником податків відсотка в розмірі податкової пені й не виводить його активів із податкової застави, куди вони потрапляють автоматично.
Так, Ігорю Олеговичу, податкове право - воно таке! Тут державою реалізується найсуворіший в усій правовій системі імператив державного регулювання, що зводить до мінімуму оперативну самостійність сторін фінансових правовідносин. А якщо простіше - у державного органу немає вибору: застосовувати фінансову санкцію чи ні, - як немає вибору і в питані величини цієї фінансової санкції. Це ж саме стосується і термінів сплати податкового зобов'язання, і навіть термінів здачі звітності, які визначаються, що абсолютно правильно, безпосередньо законом.
Таким чином, будь-які заяви про можливість реальної допомоги в рамках чинного законодавства, без внесення змін до ПК, перетворюються на фарс. Адже реальна допомога платникам податків, які постраждали від війни в Україні не тільки на Сході, а й у Криму, лежить у площині не правозастосування, а доопрацювання чинного податкового законодавства, хоча б на зразок Податкового кодексу нашого агресивного сусіда-окупанта.
Річ у тому, що, часто сліпо копіюючи цілі правові інститути фінансового права, попередня влада була дуже вибірковою в частині питань відповідальності платників податків. Саме тому наш Податковий кодекс оминули такі правові категорії, як обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, як і (за невеликими винятками) обставини, які виключають відповідальність платника податків. Нашому праву виявилися чужими такі категорії, як винність правопорушників, форми вини у скоєнні правопорушення та багато інших норм, що є буденними в переважній більшості цивілізованих країн.
До закону внести зміни неважко. Вони давно вже розроблені й запропоновані фахівцями. Але цього мало! Набагато важливіше й складніше потім їх виконувати, адже завдяки змінам у платника податків з'явиться ефективний інструмент захисту від свавілля з боку податківців, а в податківців - додаткові обов'язки доводити вину платників у скоєнні податкових правопорушень. Однак якщо перед новим керівництвом податкової справді стоїть завдання створити податкову службу з людським обличчям - це саме той шлях. Шлях, який допоможе звільнити від несправедливої податкової відповідальності за невинні діяння не тільки жителів Сходу України та Криму, а й тисячі інших платників податків у майбутньому.
А поки що доводиться констатувати прямо протилежні підходи з боку податківців, добре знайомі нам із минулих часів, старанно культивовані й примножені впродовж усієї історії існування відомства. Саме ці підходи дозволяють податківцям, з одного боку, говорити про податкову амністію, вносити законопроект про дуже сумнівний, хоча загалом і спрямований на підтримку платників податків податковий компроміс. А з іншого, наприклад, - залучати до розслідування кримінальних проваджень за фактами роботи так званих сертифікованих майданчиків доблесних лицарів Служби безпеки України, які порушують паралельно зі ст.212 КК України кримінальне провадження за фактом фінансування тероризму.
І тут уже не має значення, що підприємець, що скористався "послугами" конвертації, читав про тероризм тільки в книжках. Адже "майданчики" - це породження попередньої влади, яка зараз обвинувачується у фінансуванні тероризму. А підприємець, котрий "скинув" гроші на майданчик, звісно, є його співучасником і автоматично - "клієнтом" правнуків залізного Фелікса. І хоч би що казали про, м'яко кажучи, негуманні методи "роботи" попередньої команди податківців із бізнесом, але вже це ноу-хау точно принесло в наше життя свіжий вітер післяреволюційних змін.
У фізиці є таке явище - ефект пам'яті форми. Це коли деякі сплави металів завжди повертаються до первісної форми при нагріванні. Як ще краще можна охарактеризувати те, що відбувається в податковій службі в результаті кожного чергового реформування цього зачарованого органу? Виходить, 20 років поспіль, попри інтриги, революції, перевороти, скільки Податкову не реорганізовуй, ліквідовуй, реформуй, - вона завжди повертається у первісну форму, проте із ще більшими повноваженнями й апетитами. Виходить, наш податковий сплав не тільки відновлюється з попелу, а й росте і розвивається. При цьому ефект пам'яті форми в поєднанні з парами української податкової системи активно мутує, з кожною наступною реформою виходячи на новий рівень "досконалості".
Як свідчать зовнішні ознаки, чарівний ефект пам'яті форми проявляється й зараз у післяреволюційній нестрункій молекулярній структурі податкового відомства. Ознаки дуже тривожні, вони свідчать про те, що слова знову розходяться зі справами, а два світи податкової системи - зовнішній і внутрішній - дедалі більше віддаляються один від одного.
Ми не дарма говоримо про інститут відповідальності за податкові правопорушення як про лакмусовий папірець, що дозволяє перевірити реальність податкових реформ. Понад те, приведення інституту у відповідність до цивілізованих аналогів сукупно із забезпеченням відповідності правозастосовної практики нормам законодавства здатне, як ефект метелика, змінити всю податкову систему, наповнивши її новим, правильним змістом. Наприклад, у такій системі буде неможливо механізм звільнення від кримінальної відповідальності за податкові злочини, передбачений частиною 4 ст. 212 КК, перетворити на практиці у мінне поле для платника податків, яке не зменшує, а, навпаки, збільшує ймовірність обвинувального вироку суду. Грамотний адвокат, обізнаний із судовою практикою, ніколи не порекомендує клієнтові заплатити призначений йому податок в обмін на звільнення від відповідальності, бо розуміє - такого звільнення не буде. І той-таки податковий адвокат радо розповість вам не менше десятка-двох аналогічних метаморфоз, на які багата вітчизняна судова практика. Серйозний, вдумливий і послідовний підхід до реформування інституту податкової відповідальності лежить в основі будь-якого ефективного реформування податкової сфери держави.
Однак для реальних змін потрібна насамперед політична воля. Сумніви в наявності якої в команди нового керівництва податкової служби посилюються день у день...
Свої ідеї для рубрики "На злобу дня" читачі можуть надсилати на редакційний e-mail - sledz@mirror.kiev.ua