Критичний, а за жорсткішими експертними оцінками - катастрофічний стан житлово-комунального господарства (ЖКГ) вимагає особливої уваги суспільства, невідкладних дій усіх гілок влади й продуманих, вивірених реформ. І якщо увагою суспільства й парламенту проблема не обійдена (розробляється й ухвалюється чимало законопроектів, навколо пекучої проблеми не вщухає полеміка, надходять пропозиції, що робити з галуззю, аби взагалі не позбавити людей побутових зручностей і даху над головою), то з проведенням результативних реформ ситуація складніша й не така однозначна.
"Теплові удари"
від комунальників
Різке й тривале (від початку листопада до середини січня) потепління показало: системи комунального обслуговування перебувають у такому жалюгідному стані, що нерозв'язні проблеми з ними виникають не тільки через люті морози, а й від... тепла. Затяжний "тепловий удар" посеред зими, замість скористатися з можливості заощадити енергоресурси, спричинив мало не паніку як серед комунальників, так і серед користувачів центрального опалення. Перші, експлуатуючи застаріле обладнання, не маючи можливості регулювати виробництво й подачу теплової енергії, діяли не за погодою, а за календарем, не змінюючи теплового режиму котелень. Зафіксовано факти, що навіть у Криму, коли в морі купалися не тільки "моржі", комунальники продовжували "кочегарити" за повною зимовою програмою. Споживачі, рятуючись від надміру тепла у квартирах, навстіж відчиняли вікна й двері, писали скарги, дивуючись, чому комунальники дорогий газ не просто марнують, а витрачають навіть на шкоду споживачам.
Представники домогосподарств, які зіставили платіжки за опалення, дивувалися не менше. Більшість із них переконалися: незалежно від того, що там надворі - мороз чи плюсова температура, плата за послуги центрального опалення не меншає. За такого марнотратства, яке охопило всю країну, навіть зниження цін на газ неспроможне зупинити деградацію ЖКГ, що має погану славу найболючішої галузі країни.
Ситуація в ній не те що не виправляється, а постійно, особливо останнім часом, погіршується і неухильно веде до банкрутства. З одного боку, субвенції, які надходять з держбюджету через Міністерство регіонального розвитку і ЖКГ, уже не покривають дефіциту коштів у всіх регіонах, і тому розпорядники діють вибірково: якимсь регіонам виділяють кошти в повному обсязі, якимсь - в урізаному вигляді, а якісь і зовсім залишають без підтримки. З іншого боку, приватний капітал не заповнює утвореного вакууму, і передумов до того, що ситуація зміниться, не видно. Та й чи прийдуть солідні інвестори в галузь, де немає конкурентного середовища, а ведення бізнесу пов'язане з багатьма невідомими? Кого з підприємців, крім тих, хто добре орієнтується в хитросплетінні специфічного бізнесу, може залучити галузь, яка замість прорахованих легальних прибутків приносить приховані в збитках доходи?
За даними профільного міністерства, у сфері водопостачання собівартість тарифів
на послугу покривається на 66,5%, а в теплопостачанні - на 57,3%. Але експерти висловлюють сумніви в точності цих та інших показників. І мають підстави. У ході нещодавно проведеного моніторингу виробників послуг виявлено факти, які свідчать, що навіть технологічний облік теплоенергії налагоджено не скрізь. У розпал опалювального сезону, на 5 грудня 2013 р., багато котелень та інших генераторів тепла працювали "наосліп": визначити, яку кількість тепла вони виробляють і чи виробляють узагалі, не можуть ні споживачі, ні інспектори, бо не встановлено вимірювальних приладів. У Києві таку "безоблікову технологію" застосовує майже третина підприємств, які виробляють теплову енергію, в Одеській і Сумській областях - кожне четверте й п'яте відповідно.
Ще гірша ситуація з обліком транспортування, доставки послуг споживачам. З інформації, отриманої на запит розроблювачів законопроекту про комерційний облік і комунальні послуги, вимальовується сумна картина. Мешканці багатоповерхівок, сплачуючи конкретні суми, часто отримують не визначені ні за кількістю, ні за якістю послуги. Адже їхні будинки забезпечені засобами обліку холодної води всього на 24% від потреб, гарячої - на 19, теплової енергії - на 31,6%. Для забезпечення обліку в повному обсязі необхідно встановити понад 146 тис. приладів обліку холодної та гарячої води і більш як 72 тис. вимірників теплової енергії. На це, за прогнозами, буде потрібно не менше ніж три роки й 3,8 млрд грн.
Однак лише обліком ситуації не виправиш. Необхідна модернізація мереж, встановлення обладнання, яке регулює виробництво й доставку послуг до місць їх споживання. На це потрібно коштів на порядки більше. І хоча "реформаторського" галасу навколо ЖКГ не бракує, на головні запитання: у якому напрямку рухатися, з яких джерел черпати необхідні кошти, відповідей по суті немає.
Директор Інституту міста О.Сергієнко вважає нинішню систему тарифоутворення непрозорою, оскільки визначити реальні витрати підприємств-монополістів через заплутаність і недостовірність системи обліку неможливо. В умовах "конспіративного" тарифоутворення приватні власники обленерго, облгазів і водоканалів можуть по-хижацькому використовувати придбану технічну базу, відкладати модернізацію на невизначений час. При цьому для латання дірок у "комуналці" залучаються бюджетні кошти. Дорого обходиться споживачам комунальних послуг і платникам податків таке "конспіративне" тарифоутворення.
Через понад два роки після проголошення реформи в ЖКГ влада продемонструвала, що в комунальній сфері нічого не змінилося. Навесні 2013 р. Кабмін виділив власникам обленерго, облгазів і водоканалів 5,1 млрд грн на погашення різниці між затвердженими тарифами та їхньою собівартістю. За відсутності єдиної концепції вирішення питань різнобій у розроблянні й ухваленні комунальних законопроектів забезпечений. Як і поява утопічних ідей на кшталт переходу на однакову оплату комунпослуг по всій країні або поспішного розробляння так званого стимулюючого тарифу.
"Гострі кути"
єдиного тарифу
Реформа ЖКГ відрізняється від більш ніж двох десятків інших тим, що ідеологом її проведення виступив саме президент. Ще в травні 2010 р. В.Янукович на раді регіонів поставив завдання створити таку систему, за якої незалежно від того, де людина живе, вона "має платити за комунальні послуги однакову ціну". Відтоді глава держави постійно вимагає "перейти на єдині тарифи" або "вирівнювати їх". Реалізації наміру не посприяла ні зміна трьох профільних міністрів, ні створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг (НКРРКП), керівництво якої безпосередньо замикається на главу держави. Президент своїм указом створив НКРРКП, затвердив кожного з шести її членів і керівника. Згідно із внесеними до законодавства змінами всі нацкомісії, які здійснюють держрегулювання природними монополіями, включно з НКРРКП, підпорядковуються президентові й підзвітні ВР. Але до впровадження єдиних тарифів діло не доходить. Комунальники скептично поставилися до ідеї, та й представники місцевого самоврядування не були від неї в захваті. І зрозуміло, чому. Механічне зрівняння тільки спотворить і так заплутану економіку ЖКГ. "Економічного сенсу в переході на єдиний тариф немає", - переконаний голова асоціації "Укртеплокомуненерго" А.Блащук.
Якщо тарифи зрівняти, то боротьба за економію ресурсів і зниження витрат втратить сенс. Президент асоціації "Укрводоканалекологія" В.Маслак вважає, що механічно зрівняти тарифи нескладно, але непотрібно, бо це не тільки не наблизить, а й віддалить перехід до економічно обґрунтованої плати за компослуги, а отже, не розв'яже проблеми хронічної збитковості комунальних підприємств. Експерти наголошують, що комунальні підприємства урбанізованих східних регіонів швидше за інші наближаються до банкрутства. На Донецьку, Харківську й Дніпропетровську області припадає майже половина субвенцій, які виділяє профільне міністерство. А його можливості обмежені, оскільки борги в масштабах країни перевищують бюджет відомства. Адміністративний перерозподіл навантажень прискорить банкрутство галузі. Позбавлений економічного сенсу поділ посилить утриманські настрої, а громади, націлені на розв'язання комунальних проблем, не матимуть стимулів цим займатися.
Бар'єри на шляху інвестицій
Не зміг нацрегулятор запровадити і так званий стимулюючий тариф. У нього закладається не тільки собівартість послуг, а й амортизація мереж, обладнання з додаванням доходу інвесторів на вкладений капітал. При цьому тариф необхідно підвищити на 30-40%. Розроблювачі цього підходу з НКРРКП (згодом перейменованої на Національну комісію, що здійснює держрегулювання у сфері комунальних послуг, НКРКП) були переконані, що в такий спосіб будь-яку "комуналку" можна зробити привабливим об'єктом. Вони орієнтувалися на досвід європейських країн, зокрема Англії, не враховуючи повною мірою наших реалій. Виявилося, що навіть непід'ємне для населення підвищення тарифів не залучить у ЖКГ приватний бізнес. "Стратеги" не врахували "дріб'язку" - дорожнечі кредитів і відсутності "довгих" грошей. Росії, яка перебуває в кращому становищі, здолати цей бар'єр не вдалося. Там довели рентабельність від вкладень у ЖКГ до 12%, що недостатньо, оскільки ціна банківських кредитів становила 15-18%. Брати позику під 18% при доході в 12% охочих мало. Можливості застосування стимулюючих тарифів, вважають експерти, у Росії з'являться тоді, коли ціна банківських кредитів досягне 9%. Там очікувати фінансової стабілізації, що відкриває можливості для порятунку ЖКГ від безгрошів'я, доведеться довго, а в Україні - ще довше.
Національний регулятор, не проявивши себе у вирішенні стратегічних питань, обмежився рутинною роботою - ліцензуванням, моніторингом, фіксацією "окремих недоліків" При цьому вказані при перевірках прорахунки підприємств: "ігнорування ліцензійних умов", "надання завідомо неправдивої інформації", "відсутність приладів обліку", були спрямовані на приховування обсягів і якості надаваних послуг, збереження непрозорості витрат на компослуги й мали системний характер. Показово, що одна з таких перевірок НКРКП проводилась у листопаді минулого року, тобто збіглася з аномально теплою погодою. Але моніторинг інспекторів не завадив комунальникам ні безглуздо пускати за вітром дорогий газ, ні "засекречувати" обсяги надаваних послуг. Перевіряльники, прискіпливо зазначивши порушення на всіх 14 підприємствах, наклали на всіх штраф у... 200 тис. грн, що навряд чи спонукає монополістів, які, спотворюючи облік, мають тіньові доходи, змінювати напрацьовані підходи. Ціна маніпуляцій з оплаченим, але не наданим обсягом послуг обчислюється мільярдними сумами.
Де ж вихід?
Новації, спрямовані на централізацію управління ЖКГ, погіршують ситуацію. Якщо й відбудуться обнадійливі зміни, то вони локальні і в основному пов'язані з ініціативами й зусиллями окремих муніципалітетів, які розвивають співробітництво з міжнародними структурами для спільної реалізації енергоощадних проектів. Виявляється, аномальне потепління не всіх комунальників заскочило зненацька, спонукавши опалювати вулиці, а розтринькане тепло фіксувати у платіжках і вимагати оплати за ненадані послуги. Є й винятки.
У ряді мікрорайонів Львова, де завершено повну реконструкцію, включаючи автоматичне регулювання подачі тепла у будинки, змінили формулу оплати теплопостачання. Тепер вона визначається з урахуванням зовнішньої температури. У комунальників не залишилося причин для спокуси гнати тепло понад необхідне, а домогосподарства не платять зайвого. Директор "Львівтеплоенерго" С.Пакіж повідомив, що модернізація тепломереж міста - результат співробітництва муніципалітету з міжнародними організаціями. Зокрема зі Східноєвропейським партнерством з питань енергоефективності та екології, яке виділило грант на 10 млн євро, і з ЄБРР. У місті вже переведено на автоматичний режим регулювання половину теплових пунктів, що дає змогу заощаджувати кошти, знижувати енергоємність ЖКГ.
Ініціатива муніципалітетів - основа розвитку такого співробітництва. У Борисполі, наприклад, не стали чекати, коли через зношене обладнання зростуть втрати, що змусить підвищувати тарифи. На отриманий від Світового банку кредит у 32 млн грн тут провели реконструкцію електрообладнання водоканалу. Це дало змогу на третину заощадити енерговитрати, уникнути підвищення тарифів на водопостачання. Підтвердивши статус надійного партнера, муніципалітет Борисполя продовжив співробітництво: у числі десяти міст країни взяв участь у міжнародному проекті - на позикові кошти має бути проведена модернізація опалення в низці шкіл і дошкільних закладів.
Темпи модернізації "комуналки" точкові й немасштабні. Але процес триває. Експерти високо оцінюють співробітництво вітчизняних муніципалітетів із міжнародними організаціями, створення учасниками проекту ефективних структур - приватних енергосервісних компаній (ЕСКО). На відміну від спонтанно здійснюваних бюджетних уливань, які часто безвісти зникають у "чорних дірах" безгосподарності й корупції, система ЕСКО працює на госпрозрахунку. Планка витрат не стимулює марнотратства. Муніципалітет в обмін на інвестиції виплачує еквівалент коштів, заощаджених у результаті вжитих енергоощадних заходів. Проект вартістю 27 млн дол., який реалізовується в Києві на основі ЕСКО, передбачає економію теплової енергії на більш ніж 1 млрд грн. Подібний проект у Дніпропетровську з допомогою кредиту ЄБРР і за підтримки низки міжнародних організацій передбачає підвищити енергоефективність понад 700 громадських будинків, забезпечивши економію бюджетних коштів. Помітна тенденція - дедалі більше муніципалітетів шукають і знаходять партнерів. У проекті USAID "Реформа міського теплозабезпечення в Україні" беруть участь 38 міст, серед них - столиця, обласні центри. Від такого співробітництва можна багато чого чекати. Якщо, звичайно, процес централізації, який останнім часом посилюється, не позбавить місцеве самоврядування ініціативи.