UA / RU
Підтримати ZN.ua

Оренда землі. Що змінилося і чому?

Ми на правильному шляху, але до фінішу ще далеко

Автори: Іван Фурсенко, Катерина Резнікова

Регулювання процедури оренди земель сільськогосподарського призначення за останній рік двічі зазнавало докорінних змін. Невдовзі після запровадження воєнного стану було обмежено обіг цієї категорії земель: були заборонені земельні торги, а передача землі відбувалася за особливим механізмом. Відтепер ці норми скасували, здебільшого повернувшись до вже звичних практик. Але чому, адже війна триває, а запобігання продовольчій кризі досі актуальне? Що ж, пояснюємо.

Із втіленням децентралізації органи місцевого самоврядування вже змогли відчути себе господарями на своїй землі. І використання земель сільськогосподарського призначення дає змогу громадам не лише наповнювати бюджет, а й створювати нові робочі місця, забезпечувати людям можливість бути самозайнятими особами. Однак відносини в сільських територіях і в містах кардинально різняться. Саме для села важливі прозорість прийняття рішень, можливість на конкурентних засадах використовувати земельні ресурси.

Читайте також: З 2023 року мешканцям сіл доведеться платити новий податок

Що відбулося в Україні на початку весни? Було ухвалено Закон України №2145-IX від 24.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який запропонував швидкий алгоритм проведення посівної кампанії. Основна ідея закону — надати інструменти використання сільськогосподарських земель в умовах воєнного стану та непрацюючих або працюючих в обмеженому режимі державних реєстрів і кадастрів. Завдяки зазначеним інструментам, аграрії змогли засіяти території комунальної, державної та приватної власності. Однак при обмеженому доступі до державних реєстрів і кадастрів прозорість процедур передачі в оренду була доволі сумнівною. Тим паче що досить часто в громадах виникало запитання: як бути, якщо на одну й ту саму земельну ділянку є кілька охочих?

Ще один момент, на чому варто наголосити: порядок, визначений у законі №2145, був запроваджений як тимчасовий порядок передачі в користування (оренду) сільськогосподарських земель. Такий порядок був не зовсім прозорий і потребував корекції.

Власне, тому було ухвалено Закон України від 19.10.2022 №2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», який набув чинності наприкінці листопада.

Читайте також: Доступ до землі під час війни: все, що потрібно знати про процедуру передачі

Що ж змінилося в процедурі оренди сільгоспземель? Із введенням закону №2698 у дію запроваджуються такі норми:

Читайте також: З 2023 року мешканцям сіл доведеться платити новий податок

Що ці зміни дають муніципалітетам? Насамперед збільшується розмір орендної плати, бо відтепер буде відновлено земельні аукціони для сільськогосподарських земель. І орендна плата буде не 7% від нормативної грошової оцінки, а, як повідомляє система електронних земельних аукціонів «Prozorro.Продажі», у більшості випадків вартість оренди зросте на 60–70% від початкової ціни. Від початку війни в системі «Prozorro.Продажі» завершено 912 земельних аукціонів, і в основному вони стосувалися земель несільськогосподарського призначення. Бо на період воєнного стану аукціони з оренди сільськогосподарської землі державної та комунальної власності не проводяться.

У топі регіонів за стартовою вартістю лотів з оренди — Кіровоградська (23,15 тис. грн), Львівська (21,3 тис.), Одеська (19,4 тис.), Хмельницька (12,7 тис.), Дніпропетровська (10,4 тис. грн) області.

Лідери за стартовою вартістю лотів за аукціонами з продажу — Львівська (698 тис. грн), Київська (678 тис.), Вінницька (351 тис.), Закарпатська (195 тис.), Одеська (165 тис.), Черкаська (69 тис. грн) області.

Читайте також: Депутати дозволили тимчасово не сплачувати за землю. Але…

Відновлення прозорої передачі земель у користування на конкурентних умовах це можливість для громад ефективно використовувати свої ресурси.

Державі вже сьогодні потрібно думати над майбутнім працевлаштуванням людей, які повернуться з фронту та вимушеної еміграції. І тут села можуть відіграти ключову роль не лише у забезпеченні продовольчої безпеки, а й у створенні робочих місць.

Однак маємо пам’ятати, що важливою умовою майбутнього розвитку українського села є і система контролю над використанням земель. Наразі вона, на жаль, дещо розмита і не функціонує належним чином. Тобто крапку у процесі трансформації законодавства у цій царині ставити зарано. Ми на правильному шляху, але до фінішу ще далеко.