Пустеля чи емоції
6 червня ворог зруйнував Каховську ГЕС. 350 насосних станцій, меліоративні канали загальною довжиною понад 1100 км залишилися без джерела зрошення. Труби водозаборів уже не занурюються у воду, а «висять» у повітрі...
Водночас на правобережжі Херсонщини затопило орієнтовно 10 тис. га сільськогосподарських земель. Для окремо взятого господарства, поля якого зникли під водним покривалом, це катастрофа. Та заразом на тлі загальнонаціонального прогнозу врожаю зернових на рівні 48 млн тонн очевидно, що мінус кілька десятків тисяч тонн зерна за середньої врожайності 4 тонни з гектара — втрата некритична.
У фокусі трагедії насамперед три області — Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька.
Повернення до традицій
Якщо без емоцій, то руйнування Каховської ГЕС і проблеми із системами зрошення автоматично означають повернення до традиційного сільського господарства.
Так, зміниться структура виробництва сільськогосподарської продукції. Тимчасово можна забути про вітчизняний рис, але внутрішній ринок і так здебільшого споживає продукцію від іноземних фермерів.
Без зрошення неможливо вирощувати на півдні кукурудзу та сою. Рекордного 2021 року Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська області сумарно зібрали 12 млн тонн зерна.
Аби отримати запланований урожай кукурудзи на рівні 11 тонн з гектара, потрібно 570 мм продуктивної вологи в чітко визначені періоди росту та дозрівання. Культивація кукурудзи потребує 8–10 поливів, а це колосальні витрати води.
Локальні фермери кажуть, що соняшник, пшеницю, ячмінь можна сіяти, просто врожайність буде іншою. А ще можна розвивати крапельне зрошення, як в Ізраїлі, де розуміють цінність води.
Ціна питання
Площі зрошуваних земель у Херсонській області найбільші — 426 тис га, проте варто звернути увагу на кілька речей. По-перше, йдеться лише про п’яту частину від 2 млн га загальної площі сільськогосподарських угідь регіону. Отже, сільське господарство на півдні можливе без зрошення.
По-друге, застосовуючи зрошення, аграрії робили ставку на зернові та олійні, зважаючи на ціни.
По-третє, зрошувати поля — дороге задоволення. Часи, коли можна було користуватися водою або безкоштовно, або за копійки, минули. Ціни на полив зростають від сезону до сезону. Наприклад, 2018 року тарифи на воду проти 2017 року зросли на 35%. У середньому по країні тариф становив 1,2 грн/куб води.
Найбільше платили за полив у Одеській області — 1,8 грн/куб. У Запорізькій області вода коштувала аграріям 1,05 грн/куб, у Херсонській — 0,94 грн/куб. Різницю в тарифах пояснюють середньою висотою, на яку подають воду на поля насосні станції, тобто на 75–80% тариф сформовано цінами на електроенергію, яку витрачають на підйом води.
Самі розумієте, що за поточних тарифів і очевидності їх зростання в майбутньому кожен фермер спочатку сяде й порахує економіку бізнесу. І не завжди вибір буде на користь овочів, адже всі ми пам’ятаємо роки, коли гори огірків і цибулі просто віддавали за копійки, бо вродило.
...не було б і щастя
Та чи відновлять зрошення швидко? Відповідь: радше так, аніж ні. Чому?
Наростання активності на ринку сільськогосподарської землі є доказом того, що незасіяною рілля на півдні точно не залишиться.
Ба більше, 2019 року уряд ухвалив Стратегію зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. Її метою є збільшення площ зрошення ще щонайменше на 1 млн га. Так от, перший етап реалізації Стратегії передбачав інвентаризацію меліорованих земель та інженерної інфраструктури систем.
Другий етап Стратегії (2021–2024) — створення відповідної законодавчої бази та формування прозорих тарифів на послуги зі зрошення.
Зі скрипом, але закон про об’єднання водокористувачів (набрав чинності в травні 2022-го) надає право водокористувачам об’єднуватися та спільно керувати каналами, трубопроводами, насосними станціями, що подають воду на поля для зрошення.
На третьому етапі Стратегії (2025–2030) має бути створено практично нову систему управління та розвитку зрошення в Україні.
Отже, хоч як цинічно це прозвучить, якби не нещастя, не було б і щастя. Тепер проєкти зрошення в Україні впроваджуватимуть оперативно. Адже попит на продовольство в глобальному вимірі зростає.
Ціна питання відновлення та модернізації системи зрошення на півдні — кілька мільярдів доларів. До речі, щонайменше один мільярд доларів іще раніше пообіцяла International Finance Corporation (IFC). Залишається знайти решту.
Без херсонських кавунів
У будь-якому разі Херсонщина пропускає аграрний сезон-2023. Аналогічно сезону-2022. І руйнування Каховської ГЕС і системи зрошення тут не є головним, адже більшу частину регіону тимчасово окуповано.
Проте херсонських кавунів певно що не буде. До речі, 2022 року урожай кавунів в Україні зменшився вдвічі до 205 тис. тонн. 2021-го кавунів було аж 400 тис. тонн, із них херсонських — 150 тис. Іще два південних регіони — Дніпропетровщина та Запорізька область — вирощують у рази менше. Зокрема виробники Дніпропетровської області торік збільшили урожай кавунів і зібрали майже 27 тис. тонн, Запорізька область — 12 тис. тонн.
Урожай томатів в Україні 2022 року скоротився теж практично вдвічі: 1,26 млн тонн проти 2,45 млн тонн. Мінус мільйон, бо із системи випали Херсонська та Миколаївська області.
А отже, ні херсонських кавунів, ні помідорів 2023-го не буде, як не було їх і торік. Однак на ринку кавуни й томати будуть, як і минулого року. Традиційно виручить імпорт. Починаючи з травня, на полицях маркетів є кавуни. Щоправда, грецькі. Один кавун обходиться плюс-мінус у 400 грн.
Місце фермерів з півдня частково посідають виробники інших областей України. Зокрема активно нарощує виробництво кавунів Одещина. Крім того, максимально намагалися розмінувати навесні Миколаївщину, адже там працює один із найбільших у Європі виробників томатної пасти.
А, зважаючи на ціну «борщового набору», центральні та західні області теж долучилися, збільшили площі на 25%.
Звісно, обвалу цін на овочі, фрукти та баштанні культури влітку чекати не варто. Адже південь досі у вогні. Деокуповані території засмічено мінами та снарядами. Місцеві фермери кажуть, що в поля виходять відчайдухи. Щодня хтось підривається. На думку фахівців, розмінування може тривати роками.
Водночас руйнування Каховської ГЕС спрацьовуватиме як психологічний чинник. Підприємливі продавці виставлятимуть вищий цінник, а споживач робитиме свій вибір... без вибору.