23 квітня оборонні замовники почали публікувати інформацію про незбройні закупівлі у системі Prozorro.
Від початку війни така інформація була закритою, — на думку Міноборони, її розкриття загрожувало національній безпеці. Аж поки у січні цього року після розслідування Юрія Ніколова не розгорівся скандал із золотими «яйцями по 17 гривень», які закуповувало відомство Резнікова. Як наслідок, антикорупційний комітет Верховної Ради у співпраці з Центром протидії корупції та іншими партнерами добився прийняття закону, який і відкрив частину інформації про незбройні закупівлі, а саме — ціни за одиницю товару.
Станом на 8 травня опубліковано понад 10 тисяч звітів. Глибоку аналітику цих даних зробимо після 22 червня, коли військові згідно із законом муситимуть відзвітувати про всі закупівлі з 24 лютого 2022 року.
Проте перші висновки вже точно можна зробити. Вони важливі для покращення контролю громадськості та міжнародних партнерів за закупівлями.
Які висновки з опублікованих закупівель можна зробити вже зараз?
- Дані про опубліковані закупівлі точно не допоможуть росіянам і не зашкодять українцям.
Наприклад, найпершою інформацією від військових став звіт про закупівлю фекального насосу за 3695 грн.
Далі все пішло ще більш прозаїчно: продукти харчування, запасні частини, EcoFlow. Навіть настільні ігри та гітари для солдатів, адже наші воїни точно мають право на перепочинок.
Незрозуміло, як ці дані допоможуть противнику. Навіть якщо розглядати лише звіти Міноборони, тут так само побачити ризики буде непросто. Більшість із них наразі стосуються текстильних виробів (форми, взуття, футболок і головних уборів) і палива.
- Деякі звіти не містять конкретних даних про предмет закупівлі. Це заважає зрозуміти, чи було завищено ціну закупівлі.
Більшість закупівель у системі мають досить неточну назву. І якщо у випадку із закупівлею солі, цукру і сардельок це не створює якихось ризиків, то із легковим автомобілем справа зовсім інша.
Так, військова частина Т0710 Державної спецслужби транспорту купила повнопривідний транспортний засіб за 2,5 млн грн. Проте у закупівлі не вказано жодних подробиць про автомобіль. Але ж є різниця, коли купують повнопривідний пікап для лінії фронту, наприклад Hilux, і «паркетний» джип типу Range Rover Evoque.
Або ця ж частина купила годинники за ціною до 19,7 тис. грн. Одна справа купити наворочений хронометр Luminox Original Navy Seal, який входить до десятки найкращих тактичних годинників світу за версією Gear patrol. І геть інша, коли купують смарт-годинники Apple Watch.
Військова частина А0515 Головного управління розвідки купила певні годинники вартістю від 5 до 9 тис. грн. Тут у назвах годинників додано певні букви та цифри, але вони не допомагають ідентифікувати точну модель.
Нечасто, але буває, що військові замовники взагалі не розшифровують предмета закупівлі. Приміром, в/ч Т0950 відзвітувала про закупівлю однієї упаковки «фармацевтичної продукції» за 99 947 грн.
Фактично неможливо верифікувати вартість закупівлі черевиків із високими берцями, придбаних Управлінням державної охорони України за ціною 1,8 тис. грн і Міноборони — за 2,3 тис. І при цьому можна сказати, що точно вдалою є закупівля черевиків тактичних ZEPHYR GTX MID TF за 5,3 тис. грн., мінімальна ціна яких у роздробі становить 6,6 тис. грн.
- Воюючі частини звітують краще за тиловиків.
Головна мета закону про прозорість незбройних закупівель — забезпечити звітування великих державних замовників. Це Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України та інші.
Однак вийшло так, що у Prozzoro завантажуються сотні звітів від окремих військових частин, у яких багато бойових завдань, у тому числі в їхніх закупівельників. Але деякі замовники з величезними закупівельними підрозділами звітувати не поспішають. Наприклад, після того як президент Володимир Зеленський 21 березня підписав закон, СБУ почала оголошувати нові тендери у Prozorro, а звітів оприлюднила лише трохи більше сорока. Натомість у справді зразкової частини А1225 ГУР, яка закуповує продукти за максимально вигідними цінами, опублікованих закупівель уже понад 450 — у десять разів більше.
Чи вирішує закон проблему із «яйцями по 17» та «яблуками по 51»?
Закон щодо публікації інформації про незбройні закупівлі та швидка розробка відповідного інструменту у Prozorro — це лише перший крок у вирішенні проблеми із завищеними цінами на харчі для ЗСУ.
Система допомагає виявити ознаки інших подібних порушень, якщо вони мали місце під час війни, та запобігти їм у майбутньому. Проте щоб поставити остаточну крапку у цьому скандалі, цього, звісно, недостатньо. Для нашої держави тут є ще два важливі завдання.
По-перше, винні у корупції під час війни мають бути покарані.
Після скандалу влада влаштувала «маски-шоу» за участі Державного бюро розслідувань. Як результат, Печерський суд призначив колишньому заступнику міністра оборони Вʼячеславу Шаповалову запобіжний захід, відправивши його до СІЗО. Проте розслідує ДБР щодо Шаповалова не корупцію, а «перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань». Хоча зі змісту офіційних повідомлень ДБР ідеться саме про претензії до закупівель неякісних товарів і переплат за них.
Така нетипова кваліфікація насправді корупції може свідчити не про наміри розслідувати, а швидше, про те, щоб перехопити ініціативу і потенційні докази у профільного правоохоронного органу — Національного антикорупційного бюро. Подібні схеми на практиці використовуються для перешкоджання реальному розслідуванню та результатам. Тож цілком імовірно, що кейс Шаповалова — лише черговий інформаційний шум, покликаний заспокоїти обурення суспільства та врятувати останнього від НАБУ.
Адже ще до публічного викриття цієї історії НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура почали розслідувати закупівлі для армії. Проте ґрунтовні розслідування можуть тривати не один місяць, і ці строки наразі виглядають виправданими. Важливо, щоб правоохоронці зібрали залізні докази перед розглядом справи у суді, і на це точно потрібен час.
По-друге, системи закупівель у Міноборони так і не змінили.
На засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради 2 травня керівник детективів НАБУ Андрій Калужинський підтвердив, що джерелом проблем стала сама схема закупівлі харчів у Міноборони. Зокрема, йдеться про фактичне приховування під виглядом «послуг» закупівлі продуктів. При цьому самі послуги фактично не надаються, а харчі замовляються за каталогом із 409 позиціями. Керівник детективів зауважив, що з усього каталогу насправді постачається лише третина продуктів. Це якраз найпопулярніші продукти: картопля, яйця, морква тощо. Саме їхня вартість у контрактах суттєво завищена. Водночас на продукти, які за фактом не поставляються, вартість набагато нижча за ринкову. В результаті низька ціна на харчі, яких не замовляють, дає змогу завищувати ціни на популярні продукти.
На сьогодні при Міністерстві оборони створено Офіс підтримки змін, який буде опікуватися питанням зміни системи закупівель. Люди, що увійшли до Офісу, вже мають досвід реалізації таких реформ. Проте відправною точкою тут має стати створення та робота сервісного агентства, яке здійснюватиме ці закупівлі. Допоки агентство не запрацювало, а люди, які мають довіру і досвід втілення реформ, не мають посад і повноважень, обіцянки змін залишаються лише словами.
Про це ми у Центрі протидії корупції написали ще у лютому. А схожий меседж від міністра оборони почули лише кілька тижнів тому. Тепер найголовніше, щоб слова у міністра не розійшлися зі справами, як це вже було.
Адже про проблеми із закупівлями харчів для ЗСУ написали всі топові іноземні медіа. Включно з The New York Times і The Economist, які потрапляють на стіл в овальному кабінеті та на Даунінґ-стріт, 10.
І тепер і ці медіа, і читачі з кабінетів у країнах, які сьогодні надають нам зброю та фінансують понад 60% українського бюджету, чекають від нас пояснень і реальних змін.