Адміністрація Джо Байдена виділила вражаючу суму допомоги Україні за 18 місяців після початку повномасштабного вторгнення Росії. Вашингтон витратив на це близько 75 мільярдів доларів, не враховуючи нещодавній запит адміністрації на додатковий 21 мільярд.
Загальна сума наближається до половини від всієї допомоги, яку США надали Ізраїлю з моменту його заснування в 1948 році. Європа колективно взяла на себе ще більші зобов'язання, щоб допомогти українцям вижити, боротися і запобігти фінансовому краху.
«В очах багатьох американців це має сенс. Незаконне вторгнення Владіміра Путіна спровокувало війну в Європі, найбільший, найкривавіший і найбільш мінливий конфлікт на континенті з часів Другої світової війни. Багато європейців розуміють, що Київ, борючись за власне існування, водночас стримує агресора, який загрожує не лише Україні. Але активізація зусиль континенту не повинна затьмарювати той факт, що перспективи України на виживання різко зменшаться без продовження поставок американської зброї, фінансової підтримки та політичного лідерства», - пише Washington Post.
В осяжному майбутньому було б фантастикою уявити, що Європа зможе заповнити прогалину, якщо Вашингтон зменшить свою підтримку. Той факт, що розмови про таке взагалі ведуться, пов'язаний, головним чином, з усвідомленням союзниками США того, що Дональд Трамп може знову зайняти Білий дім. Коли Трамп заявляє, що закінчить війну «за 24 години» в разі своєї перемоги на виборах, всі в Європі бачать неявну погрозу, що він накладе вето на подальшу допомогу Україні. Тим паче, що таке рішення вже підтримує багато республіканців.
Різке скорочення підтримки України з боку Вашингтона стало б серйозним поштовхом для сподівань Путіна на імперське відродження, а ще сигналом того, що Сполучені Штати повертаються спиною до Європи після більш ніж 75 років американського лідерства. Це поставило б під загрозу життєздатність НАТО, а також обороноздатність передових країн Альянсу перед обличчям реваншистських амбіцій Москви. Це також може призвести до ще більшого кровопролиття в Україні, послабивши обороноздатність країни.
По всій Європі б'ють на сполох. Але поки що цей процес не веде до заміни американської допомоги Україні, якщо вона зникне, не кажучи вже про прискорення «стратегічної автономії» Європи, яку президент Франції Еммануель Макрон просуває як альтернативу американським гарантіям безпеки. Франція стала одним з європейських аутсайдерів в забезпеченні України, як з точки зору кількості озброєнь, які вона безпосередньо передала, так і з точки зору відсотка від її ВВП, який становить її допомога.
«Незважаючи на всі зусилля Європи, спрямовані на допомогу Києву, її якісний внесок не може зрівнятися з внеском США, незважаючи на цифри, що фігурують у заголовках. Малоймовірно, що європейці зможуть приблизно подвоїти свій внесок, щоб компенсувати припинення фінансування з боку США за сценарієм Трампа», - йдеться в статті.
Європейська допомога складалася здебільшого з запасів радянського обладнання зі східноєвропейських арсеналів, що зберігалися десятиліттями. Це корисна зброя, але вона не може замінити сучасну американську техніку і боєприпаси. А європейські обіцянки фінансової підтримки Києва, в тому числі обіцянка виділити 55 мільярдів доларів протягом 4 років, часто складаються з кредитів, на відміну від американської підтримки, яка в основному представлена грантовим фінансуванням.
Довгострокова проблема збільшення європейської допомоги корениться в економічних, промислових і логістичних проблемах континенту. Серед обмежуючих факторів уповільнене зростання двох найбільших економік Європи: Німеччини і Великої Британії, анемічні запаси озброєнь на континенті, які були ще більше виснажені війною, закриті заводи і виробничі лінії, які лише зараз готуються виготовляти зброю, необхідну Україні для оборони. А війна, схоже, затягнеться на довго.
«Найбільшою перешкодою для європейського лідерства у сфері безпеки залишається політична воля, а точніше її відсутність. Це дефіцит, який яскраво проявився минулої зими, коли канцлер Олаф Шольц тижнями зволікав з наданням дозволу на постачання Україні німецьких бойових танків Leopard-2. Лише коли Байден зробив перший крок, пообіцявши надіслати танки Abrams, Шольц підняв великий палець вгору», - йдеться в статті.
Війна також не стерла лінії розлому в європейській безпеці, навіть якщо деякі зміни, такі як нещодавня підтримка Францією членства України в НАТО, стали серйозним поворотом. Залишається глибока прірва між більшою частиною Західної Європи, яка прагне зближення з Росією, і багатьма східноєвропейськими країнами, чиє поневолення за радянських часів залишило в них глибоко антиросійські погляди.
Незважаючи на нещодавні зусилля, спрямовані на посилення військової могутності Європи, лише 10 з 29 європейських членів НАТО наразі виконують цільовий показник Альянсу, витрачаючи на оборону 2% від ВВП. З них лише три - це західноєвропейські країни: Велика Британія, Греція і Фінляндія. Навіть такі великі країни, як Італія і Іспанія, не наблизились до цього показника НАТО.
Для порівняння, США витрачають на оборону приблизно 3,5% ВВП, що перевищує витрати всіх інших членів НАТО разом узятих. Кількість американських військ, дислокованих в Європі, перевищує кількість особового складу всієї британської армії.
Після десятиліть залежності від захисту США багато європейських політиків усвідомлюють, що інвестиції в безпеку України - це внесок у власну безпеку. Їхні зусилля прискорюються, але недостатньо швидко, щоб нівелювати потенційно катастрофічні наслідки виведення американських військ.