Раніше людство вже намагалося пом'якшити глобальні екологічні загрози. В обох випадках це робилося не за допомогою податків чи компенсацій, а за допомогою заборон та обмежень. Часу на досягнення цілей Паризької кліматичної угоди та уникнення катастрофічних наслідків зміни клімату стає дедалі менше, пише британська газета The Guardian.
Спеціальний звіт Міжурядової групи з питань змін клімату за 2018 рік закликав обмежити використання викопного палива, зменшити викиди вуглецю, щоб зупинити глобальне потепління. Але навіть попри це суворе попередження, світ продовжує викидати понад 40 гігатон СО2 на рік. Іншими словами, інструменти політики, які зараз використовуються у всьому світі для зменшення викидів CO2, не працюють. Тому, можливо, настав час заборонити викопне паливо.
Світ перевищує свій «ліміт» на викиди вуглецю, і ситуація лише погіршується. За оцінками, лише в Арктичному регіоні в ґрунтах зберігається 1500 Гт вуглецю, частину якого мікроби вже перетворюють на СО2 і викидають в атмосферу, не кажучи вже про роботу промисловості.
Раніше людству вже частково вдалося пом'якшити глобальну екологічну загрозу. Досягти відносного успіху допомогли саме жорсткі заборони, а не заклики, торговельні системи чи податки.
Перший приклад - це етильований бензин. У 1923 році компанія General Motors та Standard Oil з Нью-Джерсі створила корпорацію Ethyl для виробництва та продажу високотоксичної речовини, що називається тетраетилсвинець. Експерти в галузі охорони здоров'я майже відразу попередили про ризики хронічного впливу свинцю, проте корпорація Ethyl наполягала на необхідності незаперечних доказів перед прийняттям будь-яких обмежень. До 1960-х років тетраетилсвинець був майже у всьому американському бензині і швидко поширювався по всьому світу.
Це призвело до того, що деякі люди змогли розбагатіти, а багато людей почали хворіти, крім того, катастрофічно зріс рівень забруднення свинцем навколишнього середовища. Знадобилося близько 60 років, щоб свинцевий бензин нарешті припинили використовувати і заборонили в усьому світі. Після заборони рівень свинцю в організмі людей та в навколишньому середовищі відразу ж почав стрімко падати.
Другий приклад - хлорфторвуглеводні. У 1930 році General Motors та DuPont створили Kinetic Chemical Company для виробництва та реалізації хлорфторвуглеводнів як холодильних агентів та розчинників під торговельною маркою Freon. Значне зростання попиту на охолодження, кондиціонування повітря зробило продукцію компаній величезним комерційним успіхом. Однак у 1974 році вчені довели, що хлорфторвуглеводні потрапляють у стратосферу і розріджують її озоновий шар, який захищає людей, тварин і рослин від надмірного впливу УФ-випромінювання.
Компанія DuPont заявляла, що наукових доказів недостатньо, аби припинити виробництво хлорфторвуглеводнів, але громадськість дедалі більше хвилювала екологічна загроза. Монреальський протокол 1987 року виклав глобальний план поступового припинення та заборони шкідливих речовин, зокрема хлорфторвуглеводнів.
Однак, проблема зміни клімату наразі є більшою загрозою, ніж навіть глобальне забруднення свинцем та виснаження озонового шару. Міжурядова група з питань змін клімату закликає країни якнайшвидше звести загальносвітові викиди СО2 до нуля. Поступове припинення та заборона викопного палива - найкращий спосіб реалізувати цю мету. Зараз уже фактично немає часу на довгі роздуми про правильний рівень податку на вуглець або найкращий спосіб підвищити ефективність систем обмеження викидів. Настав час заборонити викопне паливо.
Однією з необхідних умов заборони є пошук життєздатних замінників. У випадку свинцю в бензині виявилося, що замінником може бути етанол. За іронією долі, вже в 1920-х було добре відомо, що етанол є ефективним антидетонатором. DuPont почав шукати заміну для хлорфторвуглеводнів ще до моменту підписання Монреальського протоколу. Хоча на практиці подібні заборони можуть допускати деякі винятки, заявлена мета повної поступової відмови є важливою, оскільки вона стимулює розробку будь-яких замінників.
Хороша новина полягає в тому, що замінники викопного палива не тільки існують, але і є конкурентоспроможними на енергетичному ринку. Сонячна та вітряна енергетика сьогодні є офіційно найдешевшим джерелом електроенергії. Іншими словами, людство вже має економічно ефективні технології для впровадження поетапної відмови від викопного палива.
Часткові заборони на викопне паливо вже діють і є дуже ефективними. Для прикладу, тридцять штатів США запровадили так звані стандарти щодо відновлюваних джерел енергії, які, по суті, є поступовою відмовою від викопного палива у виробництві електроенергії.
Законопроект Сенату Каліфорнії передбачає поступову відмову штату від використання викопного палива до 2045 року. У вересні 2020 року губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом підписав розпорядження, яке поступово передбачає відмову від автомобілів, що працюють на бензині, до 2035 року. Генеральний директор General Motors Мері Барра оголосила про те, що компанія зупинить виробництво автомобілів на двигунах внутрішнього згоряння до 2035 року. Місто Санта-Барбара в Каліфорнії розглядає можливість внесення змін до будівельних норм, які вимагатимуть, щоб нові будинки були повністю «електрифікованими», тим самим припиняючи використання природного газу в будинках.
Це важливі кроки до уникнення найгірших наслідків зміни клімату, адже люди вже просто не можуть дозволити собі сидіти склавши руки, інакше катастрофи не уникнути, резюмує видання.
Шкідливі викиди від викопного палива щороку вбивають мільйони людей. Спалення викопного палива робить набагато більше, ніж просто перекачує вуглець в атмосферу. Як і усі джерела забруднення повітря, викопне паливо під час спалювання виділяє суміш газів і дрібних твердих частинок. Найдрібніший клас цих частинок, відомий як PM 2.5, може осідати в легенях людей і потрапляти у кров, викликаючи та загострюючи хвороби, а в найгірших випадках, призводити навіть до смерті.