Прусський воєначальник і військовий теоретик Карл фон Клаузевіц у своєму епохальному трактаті «Про війну» писав, що полководець насамперед має правильно оцінити спосіб війни, в яку вступає, пише The Atlantic Council.
Лідери України та Росії поставили перед собою прості та суперечливі цілі у цій війні: Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти, що Україна бореться за свою свободу, Владімір Путін – що Росія бореться за знищення української незалежності.
Просто зараз українці, схоже, можуть отримати те, чого хочуть. І Сполученим Штатам не варто побоюватися наслідків цієї перемоги, йдеться у матеріалі.
Президент України Володимир Зеленський постійно говорить про ці цілі всередині країни та за її межами. Влада працює над тим, щоб у свідомості українців пов'язати війну із людськими жертвами.
Коли Зеленського похвалили за те, що Україна чинила несподівано жорсткий спротив російській агресії, він закликав міжнародне співтовариство зрозуміти: Україна хоче лише миру та не прагне знищити всіх росіян. «Люди - єдиний скарб, який у нас є», - говорив Зеленський після 200 днів повномасштабної війни.
Йому вдалося зміцнити віру українців: 97% вірять у перемогу України у війні, а 40% проти будь-яких територіальних поступок. Українці вважають, що виборюють фундаментальні цінності вільного суспільства: людську гідність, політичну свободу, національну безпеку.
«Ці переконання наелектризували суспільство, яке виявляє вражаючу громадянську активність на підтримку оборонних зусиль - те, що західні країни вивчатимуть як майстерність ведення війни 21-го століття», - наголошується в матеріалі.
Клаузевиц також писав, що «моральні елементи – одні з найважливіших у війні, вони становлять дух, яким пронизана війна загалом». У війні України ці моральні елементи є, вони породжують стійкість суспільства та завойовують міжнародну підтримку; у війні Росії їх немає, і це прирікає її на невдачу.
«Росія, ймовірно, не зможе оговтатися від своїх стратегічних помилок або генерувати ресурси для досягнення своїх військових цілей, особливо тому, що її керівництво залишається непохитним, а збройні сили не можуть адаптуватися», - додає автор.
Українська стійкість змінює російський підхід. На початку «спецоперації» Путін вірив, що Україна настільки корумпована та наповнена прихильниками Росії, що війська можуть десантуватися у столиці та домогтися зміни влади.
У міру того, як невдачі Росії на полі бою наростатимуть, вона втрачатиме свою військову ефективність, що призведе до подальшого переходу російського способу ведення війни від боротьби з армією до покарання цивільного населення, яке вона не змогла завоювати.
Відступ російської армії може спровокувати Путіна на ще більшу ескалацію та навіть застосування ядерної зброї. Російська армія вже цілеспрямовано б'є по мирних людях, причому без розбору та у великій кількості. Проте українці готові платити велику ціну за свободу, але не готові поступитися у війні.
Автор матеріалу закликає не боятися «катастрофічної перемоги» України, яка принизить Путіна і створить ризик ескалації в Україні, нападу на США та їхніх союзників по НАТО.
Росія не виграє війни з Україною і не може виграти війну зі США. Усвідомлення власної сили допоможе більш ефективно стримувати супротивника, зазначається у матеріалі.
«Коли ми починаємо думати про повоєнну Україну, ми не повинні дозволяти її довоєнним невдачам сковувати наші уявлення про те, хто такі українці і на що вони здатні. Вони заслуговують на нашу постійну, дедалі активнішу допомогу, щоб виграти війну і відновити свою країну», - підсумовує автор.
Шість місяців війни Росії проти України неймовірно прискорили час, уможлививши неможливе. Вони виявили відсутність ідей щодо трансформації світового порядку. А формування нового майбутнього, а не повернення до трохи відретушованого старого, необхідне. Докладніше читайте у статті Сергія Корсунського «Війна з Росією: яким повинен бути світ після перемоги України і Заходу?».