Нова загадка сучасного життя полягає в тому, що багато людей відчувають дефіцит вільного часу, навіть якщо працюють менше. У 19 столітті профспілки виступали за «вісім робочих годин, вісім годин на відпочинок і вісім годин на дозвілля». У 20 столітті їм вдалося досягнути скорочення робочого часу. Але що сталося з усім тим вільним часом, який отримали люди? Чому ж його досі не вистачає? Це не проблема сприйняття: у людей дійсно стало менше вільного часу, пише Financial Times.
Дані ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) показують, що середня кількість вільного часу, який люди витрачають на себе, зменшилася з 1980-х років. У 2010-х роках середня кількість часу, витраченого на дозвілля, скоротилася у восьми з 13 країн, для яких підраховувалася статистика. У Кореї кількість вільного часу впала на 14 %, в Іспанії - на 11 %, у Нідерландах - на 6 %, в Угорщині - на 5 %, у США - на 1 %.
Кількість людей, які перебувають у «дефіциті вільного часу», зросла з 2000 року у 10 країнах.
Одним із факторів є те, що скорочення тижневого робочого часу вирівнялося. З 1990-х років середня кількість робочих годин на тиждень становить приблизно 40. Але це не може пояснити дефіцит вільного часу.
Дослідження аналітичного центру Resolution порівняло дані опитувань про використання вільного часу, проведені у Великій Британії у 1970-х та 2010-х роках. Дані свідчать про те ж саме зменшення вільного часу, як і в інших країнах, причому жінки більше відчувають дефіцит вільного часу, ніж чоловіки.
У 1970-х роках чоловіки та жінки працездатного віку мали близько 6 годин дозвілля на день, тоді як сьогодні чоловіки мають дещо більше 5 годин, а жінки - 4 години 47 хвилин.
Жінки тепер займають краще оплачувані посади, ніж у 1970-х роках, а чоловіки останнім часом виконують більше роботи по дому, але найбільша відмінність полягає в тому, скільки часу люди приділяють догляду за дітьми (що в цих опитуваннях не класифікується як дозвілля).
Жінки зараз витрачають майже удвічі більше часу на догляд за дітьми, ніж у 1970-х роках, хоча вони також витрачають більше часу на оплачувану роботу. Зараз чоловіки витрачають більше часу на догляд за дітьми.
Тому виникає запитання: хто ж доглядав за дітьми у 1970-х роках?
Коли FT поставила це питання у Twitter, вона отримала відповіді людей, які розповідали, що в дитинстві вони переважно гралися на вулиці без нагляду дорослих, повертаючись додому на обід і перед сном. Дехто згадував про ігри на будівельному майданчику, дехто про вечірки.
Зміна ставлення батьків до ризику може бути важливим чинником.
Можливо, зараз люди по-іншому думають про «догляд за дитиною». Існує досить принциповий зсув. Незважаючи на те, що люди до певної міри завжди виконували багатозадачні функції, зараз технології ускладнюють розподіл часу між роботою та дозвіллям. Як зазначав автор Дерек Томпсон «дозвілля стає розмитим».
«Якщо я дивлюсь телевізор, перевіряючи робочу електронну пошту на телефоні, це вільний час чи робота? Що означає, якщо я гортаю стрічку соцмереж, сидячи за своїм робочим столом? І коли кордони між часом зникають, чи покращується якість роботи, або ж відпочинок стає гіршим?», - каже Томпсон.
Для офісних працівників пандемія стерла кордони між роботою та вільним часом найбільше. Але дистанційна робота також дозволила людям частково повернути час, який вони витрачали на роботу: дорогоцінний новий шматочок вільного часу, від якого багато дистанційних співробітників не бажають відмовлятися.
Профспілки деяких країн зараз продовжують вимагати скорочення робочого часу. У Великій Британії Конгрес профспілок закликає до чотириденного робочого тижня, тоді як у Німеччині та Австрії деякі інноваційні колективні угоди дозволяють працівникам обирати скорочені години замість вищої заробітної плати. Але історія останніх десятиліть така, що навіть коли люди працюють менше, їм стало важче відпочивати, резюмує видання.
Вчені підвели підсумок експериментів з чотириденним робочим тижнем, який проводили в Ісландії з 2015 по 2019 рік. В дослідженні взяли участь 2500 ісландців, що складає приблизно 1% від населення країни.
Працівники, які взяли участь в дослідженні, працювали по 35-36 годин на тиждень. За даними Асоціації за стійку демократію, стан цих працівників «покращився за рядом показників». Так, вони краще справлялися зі стресом, були менш схильні до вигоряння, зміцнилося їхнє здоров'я. Крім того, покращився баланс роботи та особистого життя.
У лютому стало відомо, що Іспанія прийняла експериментальний план по переходу на чотириденний робочий тиждень. В рамках пілотного проєкту робочий тиждень скоротять до 32 годин.