Навіть дива мають свої межі. Вакцини проти коронавірусу були розроблені набагато швидше і виявилися ефективнішими, ніж прогнозували скептики. Без них пандемія могла б забрати ще більше людських життів. І все ж, поки світ спостерігає за розгортанням масової вакцинації, стає зрозуміло, що вакцини можуть не спинити COVID-19. Натомість хвороба циркулюватиме роками і, схоже, стане ендемічною. Коли COVID-19 спровокував першу хвилю пандемії, уряди країн були неготові та розгублені. Тепер їм потрібно планувати свої кроки заздалегідь, пише журнал The Economist.
Називати вакцинацію дивом - це не гіперболізація. Трохи більше, ніж через рік після фіксації перших випадків COVID-19, певна частина населення вже зробила щеплення. В Ізраїлі, який є лідером серед країн у темпах вакцинації, кількість госпіталізацій серед осіб віком до 60 років, які не отримали щеплення, вища, ніж будь-коли. І навпаки, серед переважно щеплених осіб старше 60 років кількість госпіталізацій вже майже на 40% нижче піку в середині січня, і, ймовірно, ця кількість буде падати надалі.
Попри те, що вакцини не спроможні запобігти всім легким та безсимптомним випадкам захворювання COVID-19, вони можуть убезпечити людей від смертельних випадків та важкого перебігу хвороби, що насправді важливо. Перші дані свідчать про те, що деякі вакцини також можуть припиняти поширення вірусу. Це значно уповільнило б пандемію і, таким чином, полегшило б тиск на системи охорони здоров’я.
Однак, незважаючи на всі гарні новини, коронавірус ще не відступає. COVID-19 буде продовжувати широко циркулювати. Вірус, швидше за все, нікуди не зникне. Уряди країн повинні це враховувати.
Однією з причин того, що коронавірус залишиться в житті людей надовго є те, що виготовлення та розповсюдження достатньої кількості вакцини для захисту 7,8 мільярда людей у світі є надважким завданням. Навіть швидкі темпи вакцинації вимагають багато часу, щоб охопити багато людей. Поза «багатим світом» 85% країн ще не розпочали програми вакцинації. Поки мільярди людей, які живуть бідніших країнах, не зроблять щеплення, вони залишатимуться «мішенню» для вірусу.
Попри те, що вакцини роблять SARS-COV-2 менш інфекційним та захищають людей від летальних випадків, існує багато невизначеності щодо нових варіантів COVID-19, які стають більш заразними та стійкими до імунного захисту. Можливо, щоб зупинити поширення цих мутацій, знадобляться ще жорсткіші правила соціального дистанціювання.
Крім того, нові варіанти можуть протистояти наявним вакцинам. Випадки, знайдені в Бразилії та Південній Африці, також стійкі до імунітету, отриманого природним шляхом. Можна сподіватися, що мутації не будуть спричиняти важких форм перебігу хвороби, оскільки імунна система багатьох людей, які перехворіли COVID-19, вже підготована до зустрічі з вірусом. Але вірус буде продовжувати циркулювати, шукаючи незахищених людей і мутувати далі.
Крім того, багато людей відмовляються від вакцинації. Для прикладу, загалом десять мільйонів британців вразливі до COVID-19 через свій вік або інші фактори. Моделювання дозволяє припустити, що якщо лише 10% з них відмовляться від вакцинації та правил соціального дистанціювання, коли вірус все ще може циркулювати на високому рівні, це призведе до величезного сплеску інфекцій та смертності.
Насправді загальна частка населення, яка залишиться невакцинованою, швидше за все, буде набагато вищою, ніж очікується. Щеплення ще не призначені для дітей. Громади меншин у багатьох країнах, які є найбільш вразливими до зараження, як правило, менше довіряють уряду та медичним установам. Навіть серед деяких працівників медицини можна побачити людей, які відмовляються від вакцини, попри те, що побачили руйнування, яке приніс COVID-19, на власні очі. З новими варіантами COVID-19 близько 80% загальної популяції потребує імунітету, щоб зменшити циркуляцію вірусу.
З усіх цих причин уряди повинні розпочати планування стратегії боротьби з COVID-19 як з ендемічною хворобою. Сьогодні влада розглядає COVID-19 як надзвичайну ситуацію, яка мине, однак, це помилкова стратегія. Щоб побачити, як способи мислення різних урядів відрізняються, можна поглянути на Нову Зеландію, яка швидко відреагувала на COVID-19, швидко закривши власні кордони. Таким чином, країна зменшила кількість зареєстрованих смертей, але, з іншого боку, така жорстка політика не може бути стратегією постійного захисту: Нова Зеландія - це не Північна Корея. У міру того, як вразливі групи населення отримають щеплення, країна буде під тиском, щоб відкрити свої кордони, а отже, зустріне ендемічний COVID-19 та смертність.
У всьому світі урядам доведеться вирішити, коли і як перейти від надзвичайних заходів до політики, яка є економічно та соціально стійкою на невизначений час. Перехід буде політично важким, без сумніву. На світ чекає довгострокова «коронавірусна реальність».
Адаптація до життя з COVID-19 починається з медичної науки. Вже розпочато роботу з модифікації вакцин для забезпечення захисту від мутацій. Це повинно поєднуватися з посиленим спостереженням за мутаціями, що поширюються. Тим часом потрібно розробляти ще більш ефективні методи лікування COVID-19, щоб врятувати тих, хто страждає від важкого перебігу хвороби. Окрім урядів та медицини, велика відповідальність лягає і на плечі самих людей, на їхню поведінку. Але замість національних локдаунів та закриття шкіл, які мають величезну ціну, такі звички, як носіння масок, можуть стати частиною повсякденного життя. Паспорти вакцинації та обмеження на масові зібрання людей можуть стати обов’язковими. Вразливим людям доведеться зберігати велику пильність. Попри появу вакцин, наступна стадія пандемії буде похмурою. Але навіть якщо COVID-19 повністю не зникне із життя людей, ситуація незмірно краща, ніж те, що було на початку спалахів коронавірусу. У цьому заслуга медичної науки, резюмує видання.
Нагадаємо, в країнах Європейського Союзу розпочалась масова вакцинація від COVID-19. Аналогічні кампанії минулого місяця також стартували у Великій Британії, Канаді, США, Росії та інших країнах. Однак у ВООЗ попереджали, що сама лише вакцинація не зможе зупинити пандемію - у боротьбі з коронавірусом потрібне «підкріплення».
Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. Першими про випадки захворювання за межами Китаю заявили влади Японії, Таїланду та Південної Кореї.
30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.
Яким буде світ після пандемії, які загрози коронавірус несе для майбутнього людства, читайте у статті архімандрита Кирила Говоруна «Життя після SARS-CoV-2: Середньовіччя чи Ренесанс?» в ZN.UA.