США нарешті погодилися на постачання Україні деякого далекобійного озброєння, про яке українці просили протягом багатьох місяців. Занадто довго західні союзники Києва озброювали його армію для боротьби в карикатурі на сучасну війну.
Результати такого рішення очевидні на картах, які через більш ніж 500 днів після російського вторгнення показують лише невеликі, поступові зміни на лінії фронту. Майже 4 місяці тому українці розпочали довгоочікуваний контрнаступ і відтіснили росіян у кількох місцях у Запорізькій області, але не досягли повномасштабного бронетанкового прориву. На противагу цьому, українські ракетні удари в тилу ворога за останні місяці принесли помітні успіхи. Зокрема, вони змусили Росію вивести основні елементи Чорноморського флоту з бази в порту Севастополя в окупованому Криму, - пише в статті для The Atlantic професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрю в Шотландії Філіп Пейсон О’Браян.
Коли Росія готувалася до вторгнення в Україну в лютому 2022 року, багато військових аналітиків уявляли собі колони танків, які швидко розгромлять українську армію. Таке бачення війни продовжує визначати політику Заходу і зараз, коли Україна намагається повернути собі територію. США та інші країни НАТО надали бронетехніку і провели навчання з проведення операцій об’єднаних сил, щоб допомогти Україні здійснювати прямі атаки на російську лінію фронту.
Але здійснити вирішальний прорив на фронті, який і так завжди був складним, стало надзвичайно складно. Росіяни, зі свого боку, 5 місяців атакували маленьке українське місто Бахмут, захопивши крихітний клаптик землі ціною величезних втрат. Оборонне озброєння зробило навіть найкращі танки і автомобілі вразливими до різноманітних дешевших і численніших видів техніки. Якщо транспортні засоби скупчуються разом, готуючись до атаки, їх можна знищити або принаймні сповільнити у різний спосіб: за допомогою мін, артилерії, ручних ракетних установок або, все частіше і частіше, БПЛА.
«Єдиний успішний випадок прориву за останні 16 місяців стався, коли Україна змогла атакувати дуже слабко захищену ділянку російської лінії в Харківській області. Це підкреслює, що просування вперед можливе лише тоді, коли Україна зможе виявити слабкі місця або створити їх, завдаючи ударів по військових об'єктах і логістиці глибоко за фронтом. Щоб Росія просто не могла перекидати особовий склад, озброєння і матеріальні засоби на фронт», - пише О’Браян.
Саме тому українські чиновники так наполегливо домагаються отримання американських ракет ATACMS. Ці боєприпаси, які можна випускати з системи HIMARS, мають набагато більшу дальність стрільби (близько 300 кілометрів), ніж звичайна артилерія. На жаль, США запропонували Україні лише обмежений набір далекобійних озброєнь. О’Барян пікдреслив, що підхід Заходу до військової допомоги готував українські сили до найважчої з можливих кампаній.
Лише після того, як Велика Британія надала крилаті ракети Storm Shadow, які зазвичай запускаються з літаків і мають дальність дії понад 250 кілометрів, а Франція - ракети SCALP (свою версію тієї ж системи озброєнь), Україна змогла почати завдавати ударів по важливих цілях: мостах, складах, зенітних установках, - в глибині окупованих Росією територій включно з Кримом. Найбільш масштабними були атаки на російську військово-морську базу в Севастополі. Використавши лише кілька британських і французьких ракет, українці знищили два великих російських військових кораблі, в тому числі новий підводний човен, який росіяни використовували для обстрілу України.
«Проте Велика Британія і Франція мають скромні запаси ракет. За деякими оцінками, Україна вже випустила близько 100 таких ракет, і їй потрібно бути дуже обережною щодо того, коли і де вона використовуватиме те, що лишилося», - застерігає автор.
Озираючись назад, можна сказати, що найуспішнішою кампанією Росії в цій війні було те, що можна назвати її «великим блефом з ескалацією». Можливо, тому, що росіяни усвідомлюють, наскільки вони вразливі до вогню з великої відстані, вони завжди натякали, що надання Україні більш далекобійних можливостей може призвести до розширення бойових дій, навіть до ядерної відповіді.
«Як показала приглушена реакція на напади на Севастополь у вересні, ця риторика була порожнім звуком, відчайдушною спробою відмовити Захід від належного озброєння України. Те, що цей трюк увінчався успіхом, - це ганьба, і західні країни повинні припинити вестися на нього», - радить О’Браян.
Хоча Україна тепер отримає боєприпаси ATACMS, ця система разом з винищувачами F-16, на яких українські пілоти, ймовірно, літатимуть десь у першій половині 2024 року, прибуде надто пізно. Проґавивши важливу можливість допомогти Україні досягти більш значних успіхів, адміністрація Джо Байдена не повинна припуститися тієї ж помилки знову.
США мають на озброєнні багато інших потенційно корисних видів озброєнь, таких як ракети AGM-158 Joint Air-to-Surface Standoff, які ворожим силам відносно важко виявити. США мають на озброєнні тисячі JASSM раннього покоління, які можна передати в разі потреби. Німеччина має добре розроблену ракетну систему Taurus.
«Разом узяті, всі ці види озброєння дали б Україні потужний арсенал для того, щоб зруйнувати всю російську логістичну систему на окупованій території України, знищити Севастопольську базу і ізолювати Крим як маршрут постачання. Це послабило б росіян на фронті набагато більше, ніж будь-які прямі атаки на підготовлені позиції за допомогою бронетехніки», - вважає шотландський експерт.
Вкрай важливо допомогти Україні якнайшвидше перемогти у війні. Це також найкращий спосіб обмежити майбутні руйнування і жертви. Проте поєднання російських ядерних погроз і застарілих уявлень Заходу про великі танкові прориви поставило Україну в скрутне становище.
Через те, що лобові атаки - дуже небезпечні, а бойові машини дуже вразливі, українці просуваються пішки, проводячи піхотну кампанію, яка може тривати всю осінь і навіть зиму. Чим більше західні союзники надаватимуть перевагу далекобійному озброєнню, тим більше Україна зможе послабити російський опір і повернути свою територію.