Під час війни у В’єтнамі віце-адмірал ВМС США Джеймс Стокдейл, який більше семи років перебував у в’язниці у Північному В’єтнамі, помітив цікаву тенденцію серед ув’язнених. Деякі з них сильно страждали, інші – відносно легко терпіли жорсткі умови. Легше було тим, хто зберігав надію та намагався налаштовуватися на оптимізм. Подібну «модель» можна помітити і під час пандемії COVID-19, яка повільно трансформувалася з тимчасових незручностей у новий спосіб життя, пише The Atlantic.
Ті, хто постраждав найбільше, були наївними оптимістами, які завжди передбачали повернення до нормального життя, але щоразу розчаровувалися, коли пандемія набирала обертів. Деякі люди були відверто песимістично налаштовані щодо коронавірусу, але вони приділяли менше уваги зовнішнім обставинам і більше зосереджувалися на тому, що можна зробити, щоб вистояти.
Віра в можливість покращити ситуацію, не спотворюючи реальності – це не оптимізм, а надія. Надмірний оптимізм часто не найкращий спосіб покращити самопочуття. Дослідження показують, що надія є набагато потужнішою силою.
Люди схильні використовувати слова «надія» та «оптимізм» як синоніми, але це не зовсім правильно. В одній статті 2004 року психологи використовували дані опитування для аналізу двох концепцій. Вони визначили, що «надія зосереджується більше на особистому досягненні конкретних цілей, тоді як оптимізм ширше зосереджується на очікуваній якості майбутніх результатів загалом». Іншими словами, оптимізм - це віра в те, що все складеться добре; надія не робить такого припущення, але вона є переконанням, що можна діяти, щоб покращити ситуацію.
Надія та оптимізм можуть йти разом, але не обов’язково. Можна бути оптимістом, який відчуває себе безпорадним, але припускає, що все буде добре. Але також можна бути песимістом, який упевнений, що є шанс поліпшити ситуацію. Багато досліджень, які пов'язують оптимізм і процвітання людини, руйнують відмінності між оптимізмом і надією.
Дослідження, опубліковане в журналі Psychological Reports, показало, що хоча і оптимізм, і надія знижують ймовірність захворіти, надія має в цьому більше сили, ніж оптимізм.
Враховуючи, що надія включає особисту свободу волі, її зв’язок з індивідуальним успіхом не має дивувати. У доповіді The Journal of Positive Psychology за 2013 рік дослідники, що визначають надію як «волю до знаходження виходу», виявили, що працівники з потужним почуттям надії мають на 28 відсотків більше шансів досягти успіху на роботі, а також на 44 відсотки більше шансів зберегти здоров'я у кращому стані. Дослідження, проведене серед студентів у Британії, показало, що надія, яка передбачає модель мислення «Я енергійно досягаю своїх цілей», може гарантувати кращі академічні досягнення, ніж інтелект, особисті риси або навіть попередні наукові досягнення.
Надія - це більше, ніж просто користь для благополуччя, її відсутність може стати катастрофічною. У дослідженні 2001 року серед літніх американців, які брали участь у опитуванні між 1992 та 1996 роками, 29 відсотків тих, кого дослідники класифікували як «люди, у яких відсутня надія» на основі відповідей під час опитування, померли до 1999 року. 11 відсотків тих, хто мав потужне почуття надії навіть на тлі свого віку та погіршення стану здоров’я, прожили довше.
Дехто може стверджувати, що мати надію - це, головним чином, питання удачі, ви з нею народжуєтесь, або ж ні. Ймовірно, це більше стосується оптимізму: одне дослідження показало, що здатність бути оптимістом може бути «генетичною».
Незалежно від того, чи є почуття надії наслідком генетичних факторів, більшість філософських та релігійних традицій розцінюють надію як активний вибір. Експерти розповідають, як стати «правильним оптимістом» та розвивати почуття надії.
Уявіть собі краще майбутнє та детально опишіть, що робить його таким
Коли ви відчуваєте безнадійність, почніть змінювати власний світогляд. Скажімо, наприклад, що місто, в якому ви живете, бореться з проблемою безпритульності, і все більше ваших сусідів втрачають домівки. Ви могли б легко зробити висновок, що ситуація безнадійна. Але ж можна принести більше користі для своїх сусідів, і для себе, якщо уявити собі місто, де менше людей змушені жити на вулиці, і кожен має кращу якість життя.
При цьому, замість того, щоб грітися у сяйві вигаданого міста і залишати все без змін, складіть список конкретних елементів, які можуть покращити ситуацію, наприклад, більш доступне житло чи поліпшення державної політики та регулювання.
Уявіть, які реальні кроки можна зробити
Якщо ви виконаєте першу пораду, то переконаєте себе, що попереду кращі часи: це сліпий оптимізм, але не надія.
Саме лише уявлення про краще майбутнє не зробить його таким. Але реальну користь може принести зміна особистої поведінки: замість скарг можна почати діяти.
Саме тому, другий крок - уявити реальні дії, які допомагають досягти кращого майбутнього, хоча і на мікрорівні.
Продовжуючи наведений вище приклад, уявіть собі, як один день на тиждень ви будете волонтером, який допомагає людям, або ж активістом, який виступає за кращу політику в уряді міста. Але уникайте ілюзій того, що ви «непереможний рятівник».
Тепер, озброївшись надією та «правильним оптимізмом», можна перейти до наступного кроку.
Реальні дії
Зробіть своє грандіозне бачення вдосконалення та скромні амбіції частиною конкретних дій і реалізуйте їх. Дотримуйтесь своїх ідей.
Ваша конкретна дія може здатися марною, оскільки вона «маленька». Це голос безнадії у вашій голові. Варто пам’ятати, що величина вчинку - це не тільки його широкий вплив, але мета та повага, з якою ви його сприймаєте. Ваш «невеликий крок» може «заразити» інших та мотивувати їх до позитивних дій, особливо коли вони побачать ефект, резюмує видання.
Ймовірно, у кожній людині живе «внутрішній критик». Всі ми часто чуємо внутрішній голос, який безперервно б’є нас, повторюючи негативні та тривожні думки. Однак негативні думки можуть викликати почуття пригніченості або тривоги. The Guardian розповідає, чим небезпечне негативне мислення і як його позбутися.