В очах Пекіна світовий порядок на чолі зі США занурюється в безлад, а занепалий Вашингтон не має відповідей на дедалі більші світові проблеми. Однак, на щастя для майбутнього людства, ці відповіді є в китайського лідера Сі Цзіньпіна.
Він хотів би замінити вашингтонський світовий порядок, заснований на «правилах», своїм власним, таким, де найсвятіший принцип - це національний суверенітет або право держав управляти собою без втручання ззовні. У світі, яким його хоче бачити Сі Цзіньпін, країнам більше не доведеться терпіти проповіді Вашингтона про демократію і права людини. Всі уряди незалежно від того, наскільки вони репресивні, будуть рівними і матимуть гарантований суверенітет. Лідер Китаю закріпив захист суверенітету як перший пункт своєї Ініціативи глобальної безпеки. Це ідеологічний план нової глобальної системи, який він представив, ймовірно, не випадково, через кілька тижнів після початку вторгнення Росії в Україну, - пише в статті для The Atlantic Майкл Шуман.
Втім, автор зауважує, що саме російська війна створила певні проблеми для проповідування поглядів Китаю. Стратегічний партнер Пекіна - Москва - порушила міжнародний кордон і вторглася в сусідню країну, що було дуже явним порушенням українського суверенітету. Але замість того, щоб співчувати відчайдушній боротьбі України за збереження свого незалежного існування, Сі Цзіньпін зміцнив своє партнерство з російськими загарбниками.
«Не можна допомагати Росії вести цю війну і говорити, що вірите в територіальну цілісність України. Вочевидь, ці дві речі не поєднуються», - сказав колишній посол США в Україні Джон Гербст.
Проте саме це Сі Цзіньпін і намагався зробити. Його суперечлива позиція щодо війни змусила його дипломатів витанцьовувати чечітку, прагнучи зберегти претензію Пекіна на принциповий нейтралітет аж до інсценування нібито миротворчих зусиль. Тим часом війна підняла серйозні питання про місце суверенітету уявленнях Сі Цзіньпіна про новий світовий порядок і, відповідно, про його здатність досягти своїх грандіозних планів.
Практично в кожній дипломатичній заяві комуністичний Китай підтверджує свою відданість повазі до суверенітету інших країн. Він очікує не меншого у відповідь. Суверенітет, як стверджують китайські лідери, надає Комуністичній партії повноваження керувати так, як вона бажає в межах китайських кордонів.
«Суверенітет, з китайської точки зору, дає Пекіну право ув'язнювати уйгурів у Сіньцзяні та прихильників демократії в Гонконзі, а також забороняє Вашингтону втручатися у внутрішні справи Китаю своїми скаргами на порушення прав людини. Пекін відкидає поняття «універсальних цінностей", які застосовуються до всіх людей незалежно від того, де вони живуть», - йдеться в статті.
Зацикленість Пекіна на суверенітеті невіддільна від його твердження, що Тайвань - це частина Китаю. Взаємодіючи з урядом Тайваню, інші країни порушують суверенітет Китаю, - стверджує Пекін. Китайські лідери «почуваються дуже чутливими, а також частково хиткими в питанні суверенітету», тому що на їхню думку країна ще не повністю об’єднана, - каже експерт міжнародного права з Шанхайського кампусу Нью-Йоркського університету Марія Адель Каррай.
Позиція Сі Цзіньпіна щодо суверенітету приваблива для інших автократів, які мають намір придушувати інакомислення без страху стороннього втручання. Але вона також подобається і країнам, щоб розвиваються, які все ще мають справу з гіркою спадщиною західного колоніалізму. За словами експерта з відносин Китаю з Близьким Сходом в Університеті Заєда в Абу-Дабі Джонатана Фултона, «коли вони чують, як велика держава каже: «Ми не збираємося робити те, що Захід робив з вами», - це викликає резонанс».
Однак чим глибше Сі Цзіньпін занурюється в міжнародні справи, тим більше його нібито принципи вступають у конфлікт з його стратегічними цілями.
«Його уряд регулярно втручається в суверенітет інших країн: згадаймо хоча б китайську повітряну кулю-шпигуна, спійману в американському повітряному просторі, або скандал навколо ймовірного втручання Китаю у національні вибори в Канаді. Але мало що кинуло виклик ідеологічним засадам Сі Цзіньпіна більше, ніж війна в Україні», - пише Шуман.
Китайський лідер постав перед жорстким вибором: стати на бік Владіміра Путіна, якого він називає своїм «найкращим другом», пожертвувавши своєю нібито відданістю суверенітету, або стати на бік України і тим самим розірвати партнерство, яке він вважає вирішальним для своєї кампанії проти гегемонії США.
На початку війни китайські лідери виглядали амбівалентними, навіть конфліктними. Хоча міністр закордонних справ Ван І стверджував, що занепокоєння Путіна щодо безпеки «законні», він також чітко виступив на захист суверенітету України.
«Суверенітет, незалежність і територіальна цілісність усіх країн мають бути захищені. Це та позиція, якої дотримується Китай щодо України і без жодних винятків», - заявив китайський дипломат на Мюнхенській конференції з безпеки всього за кілька днів до початку вторгнення.
Втім, у міру того, як війна набирала обертів, Сі Цзіньпін зміцнював свої відносини з Росією. Він не надав пряму військову допомогу Москві, однак не відмовив їй у політичній і економічній підтримці, коли Росія стала ізольованою від Заходу. Китайські дипломати все ще іноді говорять про суверенітет, але роблять це з більшою невизначеністю.
У березні тогочасний міністр закордонних справ Цинь Ган підтвердив позицію Пекіна, що суверенітет усіх країн потрібно поважати. Але він згадав про Україну лише для того, щоб розкритикувати Вашингтон.
«Чому США так багато говорять про повагу до суверенітету і територіальної цілісності України, але не поважають суверенітет і територіальну цілісність Китаю в питанні Тайваню?» - риторично запитав він.
У лютому минулого року Сі опублікував пропозицію з 12 пунктів щодо припинення конфлікту в Україні. У першому пункті стверджується, що «суверенітет, незалежність і територіальна цілісність усіх країн повинні бути ефективно захищені», але при цьому жодним словом не згадується Україна. У квітневій розмові з президентом Володимиром Зеленським китайський лідер без іронії підкреслив, що «взаємна повага до суверенітету і територіальної цілісності є політичною основою» відносин між двома країнами. Але він не пообіцяв Києву цю повагу.
Для українців принцип суверенітету не допускає жодних двозначностей. Зеленський сказав Сі Цзіньпіну у квітні 2023 року: «Не ми почали цю війну, але ми повинні відновити суверенітет і територіальну цілісність нашої країни». Він додав, що «не може бути миру за рахунок територіальних компромісів. Територіальна цілісність України повинна бути відновлена».
Якщо слова Зеленського і поставили Сі в незручне становище, то китайський лідер не подав виду. Шуман нагадує, що перед розмовою лідерів України і Китаю китайський дипломат Лу Шей зробив зауваження, яке дало підказку про мислення Пекіна. Будучи тоді послом Китаю у Франції, Лу Шей заявив, що суверенітет країн, утворених на руїнах Радянського Союзу, таких як Україна, не має під собою міжнародно-правового підґрунтя, оскільки жодна міжнародна угода не визначила їхнього статусу. Його слова викликали обурення по всій Європі.
«Міністерство закордонних справ Китаю пояснило, що уряд офіційно визнає суверенітет цих держав, але китайські дипломати рідко відходять далеко від затверджених тез. Швидше за все, ідеї Лу Шея мають певну вагу серед китайського керівництва», - вважає Шуман.
Китайські лідери можуть розглядати контроль Кремля над територіями, що колись входили до складу СРСР, як паралель до власного прагнення повернути Тайвань. Чи відсутність поваги Китаю до України може відштовхнути країни, яких приваблює риторика Сі Цзіньпіна про суверенітет? Гербст вважає, що суперечлива позиція керівництва Китаю «безумовно, ускладнює для нього можливість представити себе як якусь нову силу, що представляє щось навіть краще, ніж організована на Заході міжнародна система». Але американський дипломат сумнівається, що непослідовність буде дорого коштувати Китаю на Глобальному Півдні.
Власне, США неодноразово відступали від своєї відданості демократії заради просування своїх стратегічних інтересів. Але попри це їхні ідеали все ж таки об'єднали світову мережу альянсів і надихнули багатьох людей, які страждають від деспотичних режимів, мріяти про більшу свободу, зокрема в Китаї.
Можливо, ідеологічний план Сі Цзіньпіна, яким би нездійсненним чи скомпрометованим він не був, міг би відіграти таку ж роль: клею, що скріплює партнерства, які протистоять американським ідеалам і американській владі. Можливо, у світовій дипломатії слова лідерів можуть мати більше значення, ніж їхні дії.