В епоху суперництва та недовіри впливових держав важко розраховувати на удачу, коли йдеться про відносини Америки з Китаєм. Але в одній важливій сфері країнам вдалося уникнути катастрофічного загострення протистояння. Минуло два десятиліття після останнього фатального зіткнення між збройними силами Америки та Пекіна. Сьогодні небо й море навколо Китаю наповнене все більшою кількістю літаків і військових кораблів з різних боків. У Пекіні науковці та чиновники вже оцінюють можливість зіткнення військових сил США та Китаю. Аналітиків цікавить те, як подібну кризу можуть вирішувати дві країни, замкнені у відкритій ідеологічній конкуренції, пише The Economist.
Останній інцидент стосувався зіткнення між китайським винищувачем і американським літаком-розвідником над Південно-Китайським морем 1 квітня 2001 року. Китайський пілот загинув. Сильно пошкоджений американський розвідувальний літак із членами екіпажу був змушений зробити посадку у китайському військовому аеродромі на острові Хайнань «без дозволу» Пекіна. Затримання екіпажу Народно-визвольною армією Китаю стало першим випробуванням для Джорджа Буша, який тоді був президентом США лише менше трьох місяців.
Американський екіпаж відпустили лише через 11 днів після того, як посол Америки в Китаї Джозеф Прюер написав листа, в якому йшлося, що його уряд «дуже шкодує» про смерть китайського пілота.
Зазначаючи, що літак США здійснив аварійну посадку, щоб врятувати свій екіпаж, у листі додається, що Америка також «дуже шкодує» через прибуття літака на Хайнань без дозволу. Завдяки «майстерному» перекладу китайською мовою Пекін представив лист як офіційне вибачення. Лідери Пекіна оголосили пілота Ван Вея «революційним мучеником», а також «захисником Китаю». Офіційні китайські ЗМІ закликали громадян направляти своє горе на важку роботу, щоб зробити Китай сильним.
У 2001 році обидва уряди пішли на ризик, щоб покласти край протистоянню. За кілька годин до того, як американці повернулися додому, журналісти опитали місцевих жителів на Хайнані. Люди заявляли, що американського пілота потрібно судити. Роздратовані студенти розповідали про придушені протести в університетському містечку.
Незважаючи на всі їхні вимоги, щоб Америка припинила розвідувальні польоти поблизу Китаю, лідери Пекіна на початку сигналізували представникам адміністрації Буша, що хочуть угоди в ширших двосторонніх інтересах.
Примітно, що Китай хотів вступу до Світової організації торгівлі та проведення Олімпійських ігор 2008 року, тоді як Америка мала важелі впливу в обох випадках. Після того, як китайський президент Цзян Цземінь продемонстрував своє бажання вирішити суперечку, він вирушив у «тур» по Латинській Америці.
США теж пішли на компроміс. Удача зіграла свою роль у 2001 році. Буш передав вирішення кризи своєму держсекретарю Коліну Пауеллу — прагматику, здатного швидко приймати рішення.
Посол Америки в Китаї Джозеф Прюер був колишнім адміралом і головою Тихоокеанського командування, який упевнено говорив про позицію США. При цьому попередні контакти з китайськими генералами не допомогли. Важливим фактором вирішення ситуації стала удача.
Через два десятиліття Конгрес і засоби масової інформації в Америці з більшою рішучістю засуджували б такий компроміс, на який свого часу пішла адміністрація Буша.
«Сьогодні, якщо Китай є проблемою, то важливим питанням буде визначення ефективності уряду США», – каже Прюер.
До того ж, зараз готовність Пекіна йти на компроміс викликає сумніви. Китай бачить «деякі позитивні зміни», починаючи з розширення своїх військових можливостей.
Колишній дипломат Чжан Туошен каже, що у 2001 році американські офіцери обговорювали питання знищення власного літака, щоб зберегти його секрети, але вирішили не запускати ракету на китайську авіабазу.
Він стверджує, що сучасна сила Китаю повинна зробити Америку ще більш обережною. Чжан схвалює «гарячі лінії» для екстрених випадків і кодекс поведінки, узгоджені китайськими і американськими військовими командирами протягом багатьох років. Але Китай і США залишаються принципово розділеними щодо того, як уникнути «нещасних випадків», визнає колишній дипломат.
Пекін вважає, що Америка повинна «припинити наближатися до Китаю». Американці наголошують на «безпеці», тобто на стриманій поведінці під час «близьких військових зустрічей».
Тим часом китайські військові стають агресивнішими. Починаючи з 2021 року американські літаки-розвідники зафіксували кілька напружених моментів із літаками Китаю. Коли надходять скарги, Китай відповідає: «тримайтеся подалі». Наступного разу вирішити подібну кризу буде набагато складніше, резюмує видання.
Посилення конкуренції зі США призвело до того, що Китай змінив свою політику військового базування за кордоном, намагаючись створити безпекове коло з країн, котрі залежать від нього економічно. Першою була створена база у Джибуті. Тепер масмедіа повідомляють про плани Пекіна відкрити базу в Екваторіальній Гвінеї.
Про те, як КНР зміцнює свої геоекономічні та військові позиції у світі, — у статті Наталії Бутирської «Китай підбирається до берегів США: що це означає».