У 1987 році було підписано Монреальський протокол, згідно з яким країни світу зобов’язалися поступово припинити використання хлорфторуглеводнів (ХФУ) та пов'язаних із ними хімічних речовин, які руйнують озоновий шар. На той час ХФУ були важливими компонентами повсякденного життя, зокрема, вони входили до холодоагентів у холодильниках. Ці небезпечні хімічні речовини зараз значною мірою залишилися в минулому саме завдяки протоколу. Досягнення вуглецевої нейтральності, безперечно, є серйознішим завданням, адже багато країн не готові до «енергетичного переходу». Однак, і цю мету можна реалізувати, пише Financial Times.
З часів промислової революції людство орієнтувалося на «викопні енергоресурси». Глобальна економічна географія та навіть соціальні відносини формувалися навколо видобутку, переробки та спалювання вуглеводнів. Викиди СО2 можуть здатися неминучими наслідками економічного та соціального життя.
Політика щодо зміни клімату теж складніша, ніж Монреальський процес, який за рекордний час дав результати завдяки науковому підтвердженню проблеми руйнування озонового шару токсичними речовинами. Протокол відносно швидко отримав фактично одноголосну міжнародну підтримку. Однак, останнім часом рішучість світових лідерів привести світ до вуглецевої нейтральності посилюється.
Кліматичний саміт президента США Джо Байдена минулого тижня стимулював більш амбітні національні цілі, в тому числі з боку Сполучених Штатів. Кліматичні цілі повинні бути ще жорсткішими і передбачати закони, нормативні акти та податкові реформи, які можуть змусити економіку відкинути «вуглецеві звички».
Уряди дедалі частіше схиляються до думки, що економіки, які не встановлюють кліматичних цілей, будуть відставати у технологічному та бізнесовому відношенні, коли вуглецевий перехід почне прискорювати темпи.
«Ми впевнені, що нас чекає надзвичайна вигода», - заявив відповідальний США з питань кліматичної політики Джон Керрі.
Енергетичний перехід полягає у підготовці до фундаментальної трансформації людського суспільства та способу життя.
При цьому, багато уроків може дати Монреальський протокол. Найбільш вражаючий успіх - це те, про що люди ніколи не замислювались: світ все ще користується холодильниками та кондиціонерами. Споживачі не відмовилися від конкретних технологій, науковий світ просто знайшов альтернативу. Можливо, витрати тимчасово зросли, але для боротьби з проблемою людство фактично нічим не пожертвувало.
Чи можна подібну стратегію використати для досягнення вуглецевої нейтральності?
Людство знає, як виробляти електроенергію з «безвуглецевих джерел», тому енергетика сумісна з вуглецево нейтральною економікою. Існує навіть технологія автомобільного транспорту з нульовими викидами.
Правильні фінансові стимули можуть підштовхнути активніше використання подібних технологій, як уже показав приклад Норвегії, де більшість проданих нових автомобілів є «вуглецево нейтральними». Однак транспорт для перевезення великих вантажів потребує нових технологічних розробок.
Що стосується авіаперельотів, то рейси на короткі відстані можна замінити поїздками потягом або, врешті-решт, «літаками з нульовими викидами». Але на сьогодні таке вирішення проблеми здається неможливим. Зменшення викидів вуглецю не повинно означати припинення міжконтинентальних подорожей - це просто відмова від частих масових міжконтинентальних рейсів.
Міжконтинентальні подорожі можуть коштувати дорожче, тому таких поїздок буде менше. Це не кардинально інший світ. Це те, чим були подорожі на далекі відстані до 1980-х років.
У будівництві цемент і сталь відрізняються високим вмістом вуглецю. Але це не єдині можливі будівельні матеріали. Вже побудовані дерев’яні будинки, що мають понад 20 поверхів. Можна розвивати виробництво зеленої сталі. Якщо будуть знайдені «вуглецево нейтральні» альтернативи, людству не доведеться відмовлятися від своїх звичок.
Перехід до вуглецевої нейтральності вимагає сміливих кроків у політиці, а також готовності до того, щоб люди та бізнес змінили свою поведінку, перестали орієнтуватися на «викопні джерела енергії», використовуючи відновлювані, вуглецево нейтральні альтернативи.
Витрати на це повинні бути зменшені для найбідніших країн, в ідеалі - шляхом перерозподілу податків на вуглець як «вуглецеві дивіденди».
Досягнення вуглецевої нейтральності не має відчуватись як революція. Саме невдача у цьому аспекті може катастрофічно порушити нормальний стан життя, до якого звикли більшість людей. На відміну від війни, перемога в кліматичній боротьбі не має кардинально змінити повсякденне життя та викликати незручності, резюмує видання.
Саміт глав держав із питань клімату скидався на черговий форум декларацій лідерів про важливість боротьби зі змінами клімату, очевидними для всіх.
Усі країни згодні з тим, що ця проблема — загальнозначуща, має тенденцію до поглиблення й потребує колективних зусиль для вирішення. Більшість глав держав озвучили свої наміри щодо розв’язання гострої проблеми, проте нового скоординованого плану дій і механізмів його забезпечення поки що немає.
Що обіцяє країнам, що розвиваються, саміт глав держав із питань клімату, читайте в статті Дмитра Єфремова «Перегони за лідерство».