З початку російського вторгнення в Україну 24 лютого минулого року Китай почав ходити по дипломатичному канату. З одного боку, він не хотів, щоб здалося, ніби він підтримує Росію, боячись відштовхнути від себе таким чином міжнародну спільноту, а особливо Захід. Також Пекін не хотів, щоб на міжнародному рівні склалося враження, що він підтримує агресора.
З іншого ж боку Китай глибоко зацікавлений в зміцненні відносин з Росією. Багато років Пекін розглядав Москву як корисного партнера в протистоянні стратегічному і політичному тиску з боку США. На додачу Росія стала важливим джерелом енергоносіїв для КНР. Зважаючи на ці умови, китайська офіційна риторика про війну мала два виміри, - пишуть в статті для гонконгської газети South China Morning Post експерти Наньянского технологічного університету Тян Вей Цзе і Лі Мінцзянь.
Вони визнають, що Пекін майже повністю підтримав російські виправдання. Москва стверджувала, що нібито розширення НАТО на схід стало ключовою причиною для посилення напруги. Але стосовно самої війни, то тут Китай менше підтримував Росію. Автори називають китайську позицію «неявним» несхваленням військових дій Кремля. Пекін постійно закликав до поваги суверенітету і врегулювання конфлікту мирними методами.
«Пекін не висловлювався відверто проти війни, тому що Москва розцінила б це як відмову від їхнього стратегічного партнерства. По-суті, «проросійська нейтральність» - це досить точний опис китайської позиції», - йдеться в статті.
Автори зауважують, що цю позицію Китаю постійно критикували політики і лідери думок на Заході. Дехто навіть визначив, що Пекін грає ключову роль в підтримці російської війни. І є суттєві підстави так думати, особливо зважаючи на змістовність китайсько-російських відносин після початку війни. Втім, Тян Вей Цзе і Лі Мінцзянь наголошують, що такі дебати не враховують деякі вагомі зміни в позиції Китаю.
«Новий міністр закордонних справ Цінь Ган зробив серйозні спроби встановити більш примирливий тон з Заходом. В у своїй статті, яку він написав ще в ролі китайського посла в США і яку в березні опублікував Washington Post, він стверджував, що якби Китай знав про плани Путіна щодо вторгнення, Пекін постарався з завадити їм. В квітні у своїй статті для National Interest він почав з висловлення співчуття українцям», - звертають увагу автори.
Вони також підкреслюють, що неодноразово Цінь Ган намагався розвіяти неправильне розуміння риторики про «безмежне» партнерство між Китаєм і Росією. Китайський дипломат наголошував, що Пекін і Москва не створили альянс. І в їхніх відносин все ж є межі. Примітно, що під час саміту G20 фінальна декларація лідерів рішуче висловилася проти російської агресії проти України. Хоча в документі було сказано, що лише «більшість учасників» засуджують такі дії. А Китай був проти використання слова «війна» для опису російського вторгнення в Україну.
«Варто сказати, що зважаючи на те, що G20 працює на основі консенсусу, рішення Китаю не виступати проти сильних слів критики проти Росії говорить про цікаві зміни в позиції Пекіну. Їх можна краще зрозуміти, якщо порівняти з китайським протестом проти цензурування Росії в Раді безпеки ООН і інших багатосторонніх інститутах на початку року», - йдеться в статті.
Під час зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцом в листопаді Сі Цзіньпін послав чіткий сигнал протесту проти застосування і погроз застосувати ядерну зброю. Це відбулося після того, як Владімір Путін почав натякати на таку ядерну можливість в кінці вересня. До кінця жовтня російський лідер припинив свої погрози. Але все ж «можна дійти висновку, що сильний «антиядерний» сигнал Сі Цзіньпіна був адресований йому».
Але навіть до того з’явилися потенційні лінії розлому, оскільки Путін відверто визнав, що у Сі Цзіньпіна були «питання і занепокоєння» щодо війни. І це можна розглядати як перше публічне визнання розбіжностей між Китаєм і Росією в питанні конфлікту.
«Ці тонкі зміни, які стали більш помітними останніми місяцями, не варто трактувати як відступ Китаю від своєї проросійської позиції. Їх варто розглядати як визнання китайських лідерів, що відносини з Заходом залишаються важливими на шляху до побудови «великої сучасної соціалістичної країни». Під час нещодавнього 20-го з’їзду Комуністичної партії Сі Цзіньпін пролив світло на ці імперативи, підкресливши вірність Китаю відкритості для зовнішнього світу», - йдеться в статті.
Автори нагадують, що після з’їзду лідер Китаю провів зустрічі з 25 політичними лідерами, багато з яких були представниками Заходу. Зокрема, він зустрівся з президентом США Джо Байденом і низкою європейських лідерів. Під час цих переговорів тема торгівлі була дуже важливою.