Війна і тероризм все більше стають повсякденністю життя в Росії. З 2014 року ця реальність стала важливим інструментом президента 3 для стимуляції народної підтримки. Механізм того, як цю підтримку культивувати і мобілізувати, став фундаментальним для постійного порядку денного Кремля.
Водночас нові російські підходи у веденні війни, які були застосовані спочатку проти Грузії, потім в Криму, Донбасі, Сирії і тепер проти Туреччини, стали в центрі процесу внутрішньої і зовнішньої політики Москви.
І важко переоцінити, який потужний вплив має війна на масову свідомість російської громадськості. Про це на сторінках Newsweek пише експерт московського "Центру Карнегі" з питань внутрішньої політики Росії Андрій Колесніков.
"Пам'ять про Другу світову війну досі забезпечує національну єдність. Попри ідеологічні відмінності, радянська і російська влада шукають легітимізації через міфологізовану інтерпретацію війни. Теми, які були розроблені в часи СРСР, були переосмислені і подані в абсолютно новому контексті", - пише автор.
Вигадування внутрішніх і зовнішніх загроз стало головним інструментом політичної стратегії режиму Володимира Путіна. Водночас, Кремль займається так званою "віртуалізацією" війни. Більшість росіян переживають війну виключно через ЗМІ. Водночас привабливість сучасних воєн, а разом з ними і популярність влади Росії, сильно залежить від відсутності великої кількості втрат для російської сторони у всіх конфліктах.
Останні військові операції Росії в Криму, Донбасі і в Сирії, так само як інформаційна і торговельна війна з Туреччиною, послужили символічною компенсацією російській громадськості за економічні труднощі, які стають все більшими. Однак, дані про громадську думку свідчать, що всі ці конфлікти росіяни сприймають схвально, на відміну від всіх попередніх воєн. Більшість росіян не вважають сучасні війни "справжніми" чи "великими", які можна було б порівняти з такими конфліктами, як в Афганістані. Так сталося тому, що думка людей сильно викривлена інтерпретованою інформацією в ЗМІ.
Метода Кремля зі створення міфів про війну заснована на трьох елементах. І деякі з них чітко співпадають зі старим радянським дискурсом.
По-перше, всі війни Москви повинні бути лише "оборонними", превентивними і переможними.
По-друге, фактично всі сучасні російські війни тематично прив'язані до Другої світової війни. Викривляючи правду, урядова пропаганда здатна зобразити будь-який протест проти війни як "аморальний".
І по-третє, війна тепер стала частиною так званого "ринку загроз", на якому Кремль може "черпати натхнення" і який допомагає йому мобілізувати громадську підтримку режиму.
Колесніков додає, що це принципи створення міфів підтвердив експеримент із залученням фокус груп, які зібрав "Левада Центр" в 2015 році. Тоді також виявилося, що росіяни й самі не можуть зрозуміти логіку військової поведінки Москви. Учасники здебільшого відтворювали урядові пропагандистські кліше. Приміром, росіяни виправдовують вторгнення в Сирію, вважаючи це "превентивною війною", яка потрібна для того, щоб "знищити терористів у їхній норі".
Підтримка нинішньої влади з боку політичного класу залежить від здатності Кремля підтримувати нинішній рівень політичної мобілізації. Це означає, що постійна війна проти вигаданих ворогів, які нібито "оточили" Росію", буде продовжуватися. Але перед виборами в Держдуму, які відбудуться у вересні 2016 року, Кремль, швидше за все, зосередиться на внутрішніх загрозах, таких як опозиційні активісти, неурядові організації і всі ті, кого урядова машина не контролює. Водночас, більшість росіян дуже бояться початку великої, справжньої війни. Це вказує на обмежені можливості кремлівської пропаганди.
Нещодавно в інтерв'ю Gazeta Wyborcza російський опозиціонер Михайло Касьянов чекає революцію в Росії, якщо Путін буде і далі розв'язувати війни. На його думку, вибори в Державну Думу у вересні стануть визначальним моментом. І вже під час їхнього проведення стане зрозуміло, що обрав Путін: лібералізацію чи репресії.
Раніше видання Gazeta Wyborcza писало, що Путін замінив обіцяні росіянам гроші байками про "тисячолітню історію" і ворогів. В цей же час Путін, зібравши кілька днів тому мудрих експертів, почув від свого колишнього віце-прем'єра і міністра фінансів Олексія Кудріна, що для того, щоб "гроші були", а країна вийшла з кризи, потрібно зменшити політичний напір, або, простіше кажучи, спробувати помиритися з сусідами і припинити сваритися із Заходом.