Минулої середи Владімір Путін здійснив експрес-поїздку до двох ключових країн Близького Сходу — Саудівської Аравії й Об’єднаних Арабських Еміратів. Серед питань, які він обговорював зі спадкоємним принцом Королівства Мухаммедом бін Салманом аль Саудом і президентом ОАЕ Мухаммедом бен Заїдом аль Нахайяном, — ситуація в регіоні, координація дій на ринку нафти, створення спільних проєктів (зокрема й із постачання товарів подвійного призначення), російсько-українська війна.
Путін потроху виходить із міжнародної ізоляції, в якій опинився після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну й оголошення в розшук Міжнародним кримінальним судом. Відтепер маршрути нечастих закордонних поїздок російського президента не обмежуються Казахстаном, Киргизстаном чи Китаєм, а розширюються за рахунок країн, які не визнають юрисдикції суду. Напередодні «президентської кампанії» в Кремля з’явилася нагода продемонструвати російським виборцям, що Путін — не парія, а Росія — не країна-ізгой.
З погляду пропаганди, це важлива частина поїздки російського президента. Але, вирушаючи до Саудівської Аравії й Об’єднаних Арабських Еміратів, Путін також намагався посилити позиції Росії в цій частині світу й на противагу Заходу сформувати клуб дружніх до РФ країн, незадоволених наявним світоустроєм.
«Путін грає на палестино-ізраїльському конфлікті», — зазначив у розмові із ZN.UA експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Користуючись ослабленням впливу Сполучених Штатів на Близькому Сході, Росія хоче показати, що відіграє важливу роль у світі й регіоні, та перетягнути на свій бік арабські держави, які займають позицію нейтралітету стосовно російсько-української війни. І тут у Москви є шанси знайти розуміння в Ер-Ріяді й Абу-Дабі, що не може не тривожити як Київ, так і Вашингтон і Брюссель.
Російське керівництво протягом тривалого часу намагалося бути посередником в урегулюванні палестино-ізраїльського конфлікту й балансувало між іранцями й бойовиками ХАМАСу та Хезболли, з одного боку, й ізраїльтянами — з іншого. Але після 7 жовтня Москва встала на бік ХАМАСу й Ірану. І хоча Росія втратила змогу відігравати роль посередника, зате продемонструвала особливі відносини з ХАМАСом та Іраном. І якщо Китай має важелі впливу на регіон у сфері економіки, то Росія — у сфері безпеки.
Країни Перської затоки прагнуть стабільності на Близькому Сході й побоюються атак єменських хуситів на свою нафтогазову інфраструктуру. От Росія й грає на страху монархій перед дестабілізацією та розширенням конфлікту за межі Сектору Гази й демонструє особливі контакти з Іраном і ХАМАСом. Аби не допустити переростання ескалації в широкомасштабний регіональний конфлікт, лідери Саудівської Аравії й Об’єднаних Арабських Еміратів і вітають Путіна верблюдами, кіньми й літаками.
Водночас, як зазначив у коментарі ZN.UA експерт із Близького Сходу В’ячеслав Ліхачов, «візит Путіна до Королівства й Еміратів — це також демонстрація арабському світу, що Росія не залежить від Ісламської республіки. Це меседж для незахідної частини світу, що РФ, яка займає палестинську сторону в конфлікті, є суб’єктом».
Окрім політичної частини програми, візит Путіна до Саудівської Аравії й Об’єднаних Арабських Еміратів мав також економічний і нафтогазовий складники.
Для Росії протягом останніх півтора року зросла роль Еміратів: за 2022 рік товарообіг між країнами збільшився на 68%, до 9 млрд дол. ОАЕ стали не просто зручним логістичним хабом для російського бізнесу, а й країною, через яку росіяни в обхід обмежувальних заходів Заходу імпортують товари подвійного призначення — комп’ютерні чипи, електронні компоненти тощо. Як зазначає В’ячеслав Ліхачов, «Путіну важливо, щоб так було й далі. Водночас сама торгівля вигідна й для ОАЕ».
Однак у Абу-Дабі змушені враховувати й позицію Вашингтона: США посилюють тиск, змушуючи Емірати збільшити контроль над фінансовими потоками з Росії та постачанням до РФ підсанкційних товарів. (Так, у жовтні Сполучені Штати ввели санкції проти компанії з ОАЕ за порушення стелі цін на російську нафту.) Тому невідомо, чи збереже Абу-Дабі своє нинішнє місце в системі торговельних відносин Росії.
А от на переговорах із Саудівською Аравією одне з ключових питань — регулювання цін на світовому ринку нафти. Як зазначає арабська газета Al Arab, питання згуртування групи ОПЕК+ було однією з головних тем переговорів між лідерами. Нагадаємо, що ціна «чорного золота» падає попри те, що минулого тижня ОПЕК+ домовилася продовжити й поглибити скорочення видобутку, щоб підтримати ціни. Москва заявляє, що збирається координувати свої дії з Ер-Ріядом. Минулого тижня Росія оголосила про намір скоротити видобуток нафти щонайменше до кінця березня 2024 року для «стабілізації цін».
Однак, як зазначає аналітик у нафтогазовій сфері Михайло Крутіхін, Росія здебільшого домовленостей не дотримується, а інформацію або притримує, або спотворює. Адже Москва потребує грошей від продажу енергоносіїв для продовження війни. Тому однією з цілей Путіна було заспокоїти спадкоємного принца Мухаммеда, переконавши його, що Росія дотримуватиметься домовленостей. І хоча про деталі переговорів наразі нічого не відомо, у спільній заяві зазначено, що Росія та Саудівська Аравія розширюватимуть співробітництво щодо нафти й газу.
У коментарі ZN.UA президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар висловив припущення, що на переговорах із принцом Мухаммедом Путін порушував питання про ще більше скорочення експортних квот на глобальний нафтовий ринок у межах ОПЕК+, що має призвести до зростання ціни на нафту. «Для саудитів серйозною проблемою є єменські хусити. Цілком імовірно, Путін пообіцяв принцу, що він через Іран вирішить питання з хуситами, натомість Саудівська Аравія погодиться на ще більше скорочення квот на експорт нафти. Звісно, ніхто з переговірників про це публічно не згадуватиме», — припускає Михайло Гончар.
Показово, що наступного дня після візиту до Ер-Ріяда й Абу-Дабі, 7 грудня, Путін прийняв у Москві президента Ірану Ібрагіма Раїсі, з яким обговорював палестино-ізраїльський конфлікт і війну з Україною, розширення економічних відносин і проєкт транспортного коридору «Північ—Південь».
Експрес-поїздка Путіна оповита таємницею: результати переговорів його учасники практично не коментують. Проте в цьому одноденному вояжі російського президента для України хорошого мало. Путін обзавівся новими друзями — монархії Близького Сходу продемонстрували готовність співпрацювати з парією.