Людське суспільство залежить від здорових екосистем. Люди споживають продукцію природи у формі риби, м’яса, сільськогосподарських культур, деревини та волокна, таких як бавовна або шовк, для прикладу. Ліки можна отримувати безпосередньо з природного світу, використовувати інструменти та механізми які надає природа. Екосистеми, від яких залежить стан біорізноманіття, регулюються живими істотами. Унаслідок фотосинтезу дерева та інші рослини поглинають вуглець і виділяють кисень. Завдяки цьому щороку з атмосфери виводиться приблизно 11 млрд тонн вуглекислого газу, що еквівалентно 27% викидів унаслідок діяльності промисловості та сільського господарства (океани поглинають ще 10 млрд тонн). Однак дика природа вже опинилася під загрозою зникнення через зміну клімату.
«Послуги», які екосистеми надають людству, залежать, у свою чергу, від різноманіття живих істот, пише журнал The Economist.
Більше 75% видів продовольчих культур існують саме завдяки «підтримці» тварин. Складна павутина, яка лежить в основі кожного харчового ланцюга та функціонування екосистем, означає, що вузький «асортимент» видів, які люди «експлуатують», не може існувати без широкого біорізноманіття серед тварин, рослин і навіть бактерій.
Ліси з різними видами дерев поглинають більше вуглецю, ніж монокультури. Для прикладу, смугастий тунець становить приблизно половину світового вилову тунця для споживання людиною. При цьому смугастий тунець здебільшого харчується зоопланктоном, а також личинками більших тварин. У дорослому віці тунці їдять меншу рибу, кальмарів та ракоподібних. Для збереження цього виду необхідно також слідкувати і за цілим харчовим ланцюгом.
Починаючи з 90-х років минулого століття, стурбовані дослідженнями, що свідчать про стрімке скорочення різноманіття видів тварин і рослин у всьому світі, екологи говорять про майбутнє масове вимирання.
Дослідження показують, що втрата біорізноманіття є результатом багатьох факторів: зміни клімату, забруднення, експлуатації людиною природних ресурсів, моря, рослин і тварин, а також переміщення деяких видів на нові території, де вони руйнують тамтешні екосистеми. Головним рушієм таких потужних змін зазвичай є один вид: Homo sapiens.
Коли IPBES (Міжурядова науково-політична платформа з питань біорізноманіття) опублікувала свою оцінку стану глобального біорізноманіття у 2019 році, вона показала тривожну картину. Приблизно 1 мільйон видів тварин і рослин зіштовхнулися із ризиком зникнення. Це була найбільша загроза біорізноманіттю за всю історію людства.
В «зону ризику» входило багато видів, зокрема ті, що використовуються у сільському господарстві. Щонайменше 9% з 6200 порід одомашнених ссавців вимерли ще до 2016 року, а зараз тисяча цих видів перебуває під загрозою. Більше третини континентальної площі суші та майже три чверті ресурсів прісної води використовуються людьми, але погіршення стану навколишнього середовища тепер ставить під загрозу багато аспектів людської діяльності.
Криза біорізноманіття представляє для людського суспільства такий же великий ризик, як і зміна клімату. Проте цю загрозу важче окреслити. Частково це пов’язано з тим, що втрату біорізноманіття неможливо чітко оцінити, як це можна зробити з проблемою зміни клімату. Для прикладу, кліматичну кризу можна оцінити рівнем викидів вуглекислого газу або підвищенням глобальної температури. А мережа, що пов'язує біологічні види в екосистемах між собою, є навіть більш складною, ніж процеси, що зумовлюють зміну клімату.
Однак розуміння проблеми є необхідним кроком до її вирішення. І саме в цій ситуації можуть допомогти технології. Тільки «вимірюючи» стан екосистем, можна оцінити їх здоров’я, визначити кількісні втрати та оцінити ефективність втручань для вирішення кризи.
Окрім моніторингу біорізноманіття, технології можуть також застосовуватися для його захисту. А в деяких випадках новітні розробки могли компенсувати завдану шкоду. За іронією долі, саме використання технологій людиною, будь то в простих або більш складних формах, таких як сучасне сільське господарство та транспорт, головним чином відповідає за втрату біорізноманіття. Зараз проблема полягає в тому, щоб використати технологічний прогрес таким чином, аби він був не просто частиною проблеми, а кроком до її вирішення, резюмує видання.
Сильні шторми та повені унаслідок загострення кліматичної кризи активізували переселення людей. Зокрема, зміна клімату підвищила внутрішню міграцію населення країн до рекордних показників у всьому світі. Останнім часом люди частіше покидають свої домівки через кліматичну кризу, ніж через ескалацію військових конфліктів.
Проблема зміни клімату стає дедалі серйознішою. Серія сильної посухи у Європі з 2014 року є найкритичнішою за понад дві тисячі років.
Дослідження проаналізувало кільця дерев починаючи з часів Римської імперії. Вчені заявили, що глобальне потепління є найбільш вірогідною причиною недавнього зростання екстремальної спеки.