Через кілька місяців після появи COVID-19 на світовій арені можна було пояснити те, чому одні країни краще контролювали пандемію коронавірусу, тоді як інші не могли стримати поширення хвороби. Відносно вдала реакція влади таких країн як Китай, Тайвань, Сінгапур, Об’єднані Арабські Емірати, Німеччина, допомогла цим державам уникнути значного рівня смертності від COVID-19. Регіони зі слабким керівництвом або урядами, які спочатку не розглядали коронавірус як реальну загрозу - США, Велика Британія, Італія, Чилі, Бразилія, стали одними з найбільш постраждалих жертв пандемії. Але зараз, після тривалого життя з COVID-19, ситуація дещо складніша, пише The Washington Post.
У багатьох європейських країнах, які спочатку взяли вірус під контроль, останнім часом спостерігається різке зростання випадків хвороби. Країни, які були сильно уражені вірусом, вдало справляються із програмами вакцинації. Як осмислити ці нові факти?
Звісно, що найсильнішим інгредієнтом для успішної боротьби з пандемією були вчасні та ефективні дії державних установ, особливо у сфері охорони здоров’я. Але виявляється, цього недостатньо. Окрім влади, варто дивитись і на суспільство.
Психолог з Університету штату Меріленд Мікеле Гелфанд довгий час стверджувала, що ключовою відмінністю між країнами є наявність у них “зв’язаної” чи “вільної” культури. "Зв’язані" культури, такі як Китай, зазвичай дуже поважають правила та норми, тоді як вільні, як Сполучені Штати для прикладу, часто кидають виклик установленим правилам і ламають їх.
Гелфанд та декілька її колег проаналізували 57 країн і дійшли висновку, що у вільних країнах кількість випадків COVID-19 у п'ять разів перевищує показники захворюваності у "зв’язаних" країнах.
Гельфанд зазначає, що ця різниця між готовністю суспільств дотримуватися правил вперше була помічена Геродотом і багатьма антропологами вже досить давно. Але психолог намагалася систематично вивчати це явище та визначати наслідки таких культурних рис. У березні 2020 року, коли пандемія наростала, Гелфанд прогнозувала, що вільним культурам, ймовірно, буде важко, якщо вони не змусять себе дотримуватися карантинних обмежень.
Цифри говорять самі за себе. Якщо розглядати сукупну кількість смертей на мільйон серед великих країн, то такі вільні культури, як Велика Британія, США, Бразилія та Мексика, постраждали найбільше. "Зв’язані" суспільства у Східній Азії - Китай, Японія, Тайвань, Сінгапур, В’єтнам, підтримують достатньо низький рівень випадків захворювання, госпіталізацій та смертей.
Однак Гельфанд не стверджує, що ці культурні відмінності кореняться у вроджених розбіжностях між Сходом та Заходом, вони радше є раціональним продуктом історичних реалій. Суспільства, які зіштовхнулися із «хронічними загрозами» - війною, вторгненням, голодом, пошестями, схильні перетворюватися на «зв’язані» культури, де дотримання правил стає способом виживання. Яскравим прикладом є Тайвань, який постійно перебуває під загрозою вторгнення Китаю, тоді як Сполучені Штати з "вільною культурою" захищені двома величезними океанами та відносно спокійними сусідами. Регіони, що звикли до безпеки та процвітання, як правило, стають більш вільними у питанні дотримання норм.
Ця тенденція проливає багато світла на ситуацію в Європі. У багатьох європейських країнах, таких як Німеччина та Франція, державна влада функціонує дуже ефективно. В результаті ці країни змогли контролювати першу хвилю пандемії. Але врешті-решт місцеве населення «втомилося» дотримуватися обмежувальних заходів (за словами президента Франції Еммануеля Макрона). У Франції соціальне дистанціювання почало "втрачати силу" під час періоду відпусток у серпні. В Німеччині люди вирішили зібратися на гуляння через кілька місяців. Результат – різке зростання випадків COVID-19.
Розгортання програм вакцинації підкреслює ще один вимір цього явища. Деякі з найбільш вільних країн, що невдало контролювали пандемію за допомогою таких заходів, як соціальне дистанціювання, США, Велика Британія, Ізраїль, Чилі, фактично стали глобальними лідерами вакцинації від COVID-19. Саме ті риси, які ускладнювали дотримання правил соціального дистанціювання, допомогли знайти вирішення проблеми - і тепер ці країни отримують користь від своєї креативності, схильності до ризику та порушення правил.
Гельфанд вважає, що не можна казати, ніби «вільні культури» кращі за «зв’язані», і навпаки.
“Незалежно від того, в якій культурі ви живете, іноді ви хочете бути зв’язаними, іноді вільними. Головне, чи знаєте ви, як переходити з одного боку спектра на інший", - каже психолог.
Вона зазначає, що Нова Зеландія, яку зазвичай вважають вільною культурою, змогла організувати контроль та обмежувальні заходи, коли з’явився COVID-19. Греція зробила фактично те саме.
"Мета повинна бути одна - вміти адаптуватися до критичних ситуацій та змінюватися, залежно від актуальної проблеми", - каже Гельфанд.
Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. Першими про випадки захворювання за межами Китаю заявили влади Японії, Таїланду та Південної Кореї. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.