Минулого року світ із подивом дізнався, що Італія запроваджує національний локдаун для боротьби з новим вірусом, який прийшов десь із Китаю. Після цього за прикладом Італії пішли Іспанія, Франція та Велика Британія. Минув рік, але світ та Європа все ще в надзвичайному стані. Після неоднозначної реакції на пандемію коронавірусу, ЄС повинен зосередитись на тому, щоб дійсно виконати бажання своїх громадян, адже від цього буде залежати те, наскільки сильною вийде Європа із пандемічної кризи, пише британська газета The Guardian.
Значна частина людства працює вдома і живе в Інтернеті. Маски для обличчя та соціальна дистанція тепер стали нормальним явищем. Популярними словосполученнями, які можна часто почути стали "нова хвиля коронавірусу", "колективний імунітет", "новий штам COVID-19". Демографи будуть спостерігати довгострокові наслідки цього пандемічного року ще протягом тривалого часу.
Були й інші моменти спільного європейського досвіду, такі як протести 1968 року або закінчення холодної війни, але, щоб знайти момент, який одночасно торкнувся стільки людей, то ймовірно, варто повернутися до Другої світової війни. Коли ще з 1945 року європейці були настільки свідомими, що їхні окремі дії та дії окремих урядів могли безпосередньо визначити, хто буде жити, то цього разу європейці борються не один з одним, а із загальним ворогом.
Ця спільна загроза мала б об’єднати усіх, і частково так і сталося. Але що станеться, коли солідарність згасне і стануть очевидними довгострокові наслідки? Чи буде ЄС після коронавірусної кризи сильнішим або ж слабшим?
Наразі відповідь ЄС на пандемію має один великий успіх і один великий провал. Успіхом стала угода минулого літа щодо семирічного бюджету та окремого фонду на відновлення після пандемії. Це рішення, яке дозволило прийняти спільний європейський борг, стало найбільшим кроком в економічній інтеграції ЄС із моменту запровадження євро. Фонд надає можливість ЄС допомогти всім країнам-членам економічно відновитись і “відбудуватися” після пандемії.
Але великою невдачею стала спроба продемонструвати, що лише ЄС може доставити вакцини проти коронавірусу швидко та рівномірно для всіх держав-членів. Вакцинна політика ЄС виявилася не надто успішною. Британія після виходу з блоку проводить успішну кампанію вакцинації. Зараз Угорщина, Польща, Словаччина та Чехія не проти отримувати вакцини з Китаю чи Росії, тоді як Австрія та Данія розвивають партнерство з Ізраїлем.
Багато аналітиків називають це особистою невдачею президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляйен та цілого департаменту. Однак Європейська комісія не змогла вдало впоратися із вакцинним питанням, оскільки вона не має компетенції у подібних справах. Охорона здоров'я зазвичай є національною проблемою у сенсі законодавчо визначених повноважень.
Можливо, ЄС був занадто впевнений у своєму контролі над пандемією із самого початку. Крім того, подекуди проблемою блоку є його повільність у прийнятті рішень. Важлива ознака ЄС- це те, що американський вчений Ендрю Моравчік називає "поступовим та технократичним формуванням політики". Ключовий момент тут – поступове формування. ЄС настільки складний, зважаючи на погляди 27 національних урядів, трьох різних інституцій Брюсселя та кількох європейських партійних угруповань, що його політика неминуче рухається повільно. Але у випадку з пандемією потрібна була швидкість, готовність ризикувати.
Брюсселю варто було б із самого початку взяти на себе більш скромну та допоміжну роль, підтримуючи ті бідніші та менші держави, які в іншому випадку опинилися б у катастрофічному становищі у боротьбі за дефіцитні вакцини.
Головний урок, який слід засвоїти? Протягом наступних трьох років ЄС повинен зосередитись на ланцюгах поставок. Нещодавнє опитування громадської думки в Оксфордському університеті підкреслює те, що також виявили й інші аналітики: легітимність ЄС походить більше від того, що він забезпечує, ніж від політичного та інституційного процесу. Таким чином, попри те, що переважна більшість респондентів сказали, що важливо мати Європейський парламент, не менше 59% погодились із твердженням, що «доки ЄС здійснює ефективні дії, присутність або відсутність Європейського парламенту є другорядним значенням».
Якщо європейські лідери дійсно піклуються про майбутнє Європи, вони зосередяться на тому, що ЄС насправді може зробити для своїх громадян. Важливим кроком після завершення кампанії вакцинації є так званий «цифровий пропуск», що дозволяє вакцинованим європейцям знову подорожувати континентом. Свобода пересування - це те, що європейці цінують понад усе.
"Якби членство в ЄС не дало можливості подорожувати, працювати, вчитися та жити в інших країнах-членах блоку, ЄС не був би вартим цього", - сказали 74% респондентів.
Свобода пересування - це те, за чим люди найбільше сумували в часи пандемії та локдаунів. Справжнім успіхом для ЄС було б плавне повернення до нормального життя.
Окрім цього, важливо забезпечити швидкий, ефективний та небюрократичний, але також і справедливий розподіл спільного фонду на відновлення економіки. Це має допомогти у створенні нових робочих місць та можливостей; значна частина коштів повинна піти на екологічні проекти, а не просто на слова про «зелену політику». Крім того, важливо контролювати стрімкий рівень державного боргу, особливо в Південній Європі, адже він ризикує призвести до чергової кризи суверенного боргу єврозони.
Політичним випробуванням буде й те, чи зможуть здобути перевагу проєвропейські партії на виборах у Нідерландах та Німеччині цього року, а також на президентських виборах у Франції наступного року, та й загалом на виборах до Європейського парламенту 2024 року.
Іншими словами, ЄС зіштовхнувся з однією із найбільших проблем за всю свою історію. Замість того, щоб витрачати час політичну бюрократію, європейським лідерам слід більш активно діяти, щоб блок зміг вийти з кризи сильнішим, ніж був до неї, резюмує видання.
Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. Першими про випадки захворювання за межами Китаю заявили влади Японії, Таїланду та Південної Кореї. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.
Яким буде світ після пандемії, які загрози коронавірус несе для майбутнього людства, читайте у статті архімандрита Кирила Говоруна «Життя після SARS-CoV-2: Середньовіччя чи Ренесанс?» в ZN.UA.