Корупція, автократія, владний уряд — це ті загрози, яких ЄС хотів уникнути, коли молоді демократії Східної Європи приєдналися до блоку на початку 2000-х років. Але деякі європейські країни зараз стурбовані через те, що східні члени блоку просто переправили свої проблеми в ЄС. Конфлікт Євросоюзу з Польщею та Угорщиною показав, що блок занадто довго ігнорував загрози, пише The Economist.
Одним із найбільших «порушників» стала Польща. Спочатку уряд у Варшаві «наповнив» свій Конституційний суд «вірними» суддями, а потім змусив їх ухвалити рішення про те, що польська конституція може в деяких випадках перевищувати європейське законодавство, що виглядає, як напад на основний принцип членства в ЄС.
Тим часом прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан «тиснув» на політичних опонентів та «атакував» незалежні ЗМІ. У той же час жорстка політика глушить економіку країни.
Частина громадян шукає кращого майбутнього на Заході. Це може дати поштовх консервативним популістським політичним силам, таким як правляча партія «Право і справедливість» у Польщі або партія Орбана «Фідес» в Угорщині.
Протягом деякого часу в країнах Східної Європи спостерігалися проблиски опору. Один з них відбувся у 2019 році з обранням президентом Словаччини Зузани Чапутової - активістки з питань захисту навколишнього середовища та боротьби з корупцією. Минулого року ще одна прогресивна лідерка стала президентом сусідньої Молдови, яка не входить до ЄС. А на початку цього року суперечливий колишній прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов не зміг отримати четвертий термін на посаді, хоча його опоненти ще не сформували уряд.
Але у жовтні відбулася різка зміна тенденції. 9 жовтня прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш погано пройшов на виборах. Тепер він, схоже, буде відсторонений від посади конкуруючою коаліцією, хоча може тимчасово вступити на посаду президента, оскільки чинний лідер має проблеми зі здоров’ям. Одним із факторів, які, ймовірно, привели Бабіша до поразки, стала поява його імені в Pandora Papers, що розкривають використання державними діячами фіктивних компаній для приховування коштів. Бабіш, як і Борисов, заперечує будь-які правопорушення.
Того ж дня через корупційний скандал канцлер Австрії Себастьян Курц подав у відставку після того, як його партнери по коаліції погрожували повалити уряд, якщо він цього не зробить. Курц також наполягає, що не «зробив нічого поганого». По всій Центральній та Східній Європі терпіння виборців до потенційних махінацій своїх лідерів вичерпується.
Навіть Орбан відчуває тиск. Кілька головних опозиційних партій Угорщини зуміли сформувати єдиний фронт. У процесі, який був досить важким, вони домовилися не конкурувати на парламентських виборах і обрали спільного кандидата на посаду прем’єр-міністра. Черговий виборчий тріумф партії Орбана вже не виглядає неминучим.
У той же час, із запізненням, ЄС стає жорсткішим із Угорщиною та Польщею. Європейська комісія погрожує заблокувати фінансову допомогу для боротьби пандемією. Кожна країна-член має право на велику кількість грошей, але Комісія повинна затвердити їх плани витрат. Посилаючись на проблеми з верховенством права, Єврокомісія поки що відмовляється надати фінансову допомогу Угорщині чи Польщі.
Якщо судам країн не можна довіряти, то видача коштів ЄС також викликає занепокоєння. Це може бути перший момент, коли блок зробив більше, ніж просто розкритикував проблему ерозії демократії у своїй східній половині. Наскільки далеко готова зайти Єврокомісія, ще невідомо. Але якщо постійні розмови лідерів ЄС про демократичні європейські цінності мають якесь значення, вони повинні бути жорсткими, резюмує видання.
Рішення Конституційного суду Польщі про те, що національне законодавство має пріоритет над загальноєвропейськими законами, підрубує один із основних стовпів єдиної Європи, на яких вона трималася впродовж останніх десятиліть. Це породило розмови про вихід Польщі з Євросоюзу і призвело до багатотисячних акцій опозиції. Та чи справді Варшава планує «Полексіт», читайте в статті Олександра Шевченка "Чи зруйнує чи Польща ЄС?".