Між Пекіном і Вашингтоном існує безліч розбіжностей — від Тайваню до прав людини й допомоги Росії — але найбільш небезпечною є претензія Китаю на володіння практично всім Південно-Китайським морем. Під час свого нещодавнього візиту до Китаю держсекретар США Ентоні Блінкен добре передав бажання Америки утримувати двосторонні відносини у відносно стабільному напрямі.
Зустрічаючись з президентом Сі Цзіньпіном і міністром закордонних справ Ван Ї, він обговорив зони співпраці, включаючи боротьбу з розповсюдженням фентанілу і розширення комунікацій між військовими. Але Блінкен також висловив занепокоєння "дестабілізуючими діями КНР на Другій мілині Томаса" — атолі в Південно-Китайському морі, на який претендують як Китай, так і Філіппіни, що є договірним союзником США, повідомляє Bloomberg.
Ентоні Блінкен також наголосив на дотриманні норм міжнародного права та свободи судноплавства. Схоже, це не було почуто: згідно з даними уряду Філіппін, його два кораблі були атаковані водометами й протаранені китайськими кораблями берегової охорони цього тижня поблизу іншої спірної території, мілини Скарборо.
Основна причина агресивності Китаю в Південно-Китайському морі: вуглеводні. Згідно з оцінками Пекіна, там знаходиться близько 300 мільярдів барелів нафти й 50 трильйонів кубометрів природного газу. Це коштує близько 40 трильйонів доларів, що більш ніж удвічі перевищує річний ВВП Китаю.
США вважають, що китайські оцінки значно завищені, особливо щодо кількості нафти. Але важливим геополітичним моментом є те, що Китай практично не має власних джерел нафти й газу.
Подібно до імператорської Японії в 1930-х роках, Китай потребує надійного джерела вуглеводнів для живлення своєї економічної та військової могутності. А що може бути кращим джерелом, ніж претензії на суверенний контроль над величезними родовищами поблизу власних берегів?
Сьогодні китайський флот, який налічує щонайменше 350 військових кораблів, переважає американський, який налічує 290 кораблів. Враховуючи глобальні вимоги до американського флоту і той факт, що будь-які бойові дії в Південно-Китайському морі відбуватимуться в тіні китайського материка — США повинні дотримуватися коаліційної стратегії, щоб збалансувати чисельний склад флоту, вважає агентство.
Три союзники США по Договору про колективну оборону вже приєдналися до нього: Японія, Південна Корея і Філіппіни. І тут є хороші новини: після десятиліть ворожнечі Японія і Південна Корея — третя і 13-та найбільші економіки світу — починають співпрацювати у військовій сфері.
Австралія і Нова Зеландія, які також є союзниками по договору, хоч і знаходяться за тисячі кілометрів від Південно-Китайського моря, але готові допомагати американським кораблям в операціях зі свободи судноплавства, покликаних довести Китаю, що ця величезна територія є міжнародними водами. Австралія уклала угоду зі США і Великою Британією про купівлю атомних ударних підводних човнів, одних з найпотужніших військових кораблів на морі.
На додаток до цих договірних союзників, США мають міцні оборонні відносини з Сінгапуром, який має високопрофесійні військово-повітряні сили й досить надійні військові кораблі. Вашингтон також розвиває відносини з В'єтнамом та Індією.
Тож хорошим підходом було б організувати серію навчань, які б згрупували країни за географічним принципом. До північної групи увійшли б Японія, Південна Корея і Філіппіни. Південна група могла б включати Австралію, Нову Зеландію, В'єтнам і Таїланд (який також є формальним договірним союзником). США, очевидно, братимуть участь в обох географічних групах.
Все це можна було б зробити за допомогою планування й операцій, що проводяться в основному на рівні ВМС — тобто без залучення сухопутних військ, ВПС, сил спеціального призначення, кібервійськ і т. д. — що з меншою ймовірністю призведе до посилення політичної напруженості між Заходом і Китаєм. План також передбачатиме співпрацю у сфері закупівель і передачі технологій новітніх військово-морських систем — від атомних підводних човнів за угодою AUKUS до морської авіації, надводних безпілотників і, можливо, підводних безпілотних систем.
Нагадаємо, що газета The Wall Street Journal зазначала, що неспроможність США вжити рішучих заходів проти Китаю відкриє шлях до перемоги Росії. 2023 року, коли адміністрація Байдена застосувала лише символічні санкції до іранських постачальників безпілотників, китайці, ймовірно, вирішили, що блеф Байдена був [дійсно] блефом.