Цього місяця лідери ЄС найвищого рівня зберуться, щоб провести останню в цьому році Європейську Раду. Від того, наскільки рішучими їм вдасться бути, може залежати, чи буде цей саміт одним з найбільш результативних, або ж він стане величезною втраченою можливістю.
Варто лише поглянути на невирішені рішення, які накопичилися. Чи варто виконувати обіцянку надати Україні 50 мільярдів євро протягом 4 років? І це через півроку після того, як така обіцянка була озвучена. Чи розпочинати офіційні переговори про членство в ЄС з Україною та, можливо, іншими країнами-кандидатами? Чи підписувати нарешті торговельну угоду з південноамериканським блоком МЕРКОСУР? Чи приймати запропоновані нові спільні правила для національних державних витрат, а також середньострокові зміни до семирічного бюджету ЄС?
«Всупереч враженню, ці рішення гальмує зовсім не те, що вони глибоко суперечливі. Всі розуміють, що вони необхідні або принесуть величезну користь ЄС і його відносинам з рештою світу. Натомість, їх об'єднує те, що всі вони гальмуються набагато більш тривіальними проблемами», - йдеться в статті Financial Times.
Недостатньо звинувачувати в затримках опір Угорщини Віктора Орбана. Це правда, що Орбан затримує рішення щодо України, щоб отримати вигоду. Зокрема, Будапешт добивається виділення коштів ЄС, які були затримані через підрив ним верховенства права у своїй країні. Але, як і у випадку з попередніми важливими рішеннями, є межа тому, як далеко інші дозволять Орбану зайти. У національних міністерствах фінансів вже ведуться розмови про те, щоб обійти Будапешт, профінансувавши Україну силами 26 країн, - це можливий, якщо не бажаний варіант.
Не меншою проблемою залишається те, що Єврокомісія поєднує підтримку України з іншими внесками до загального бюджету з боку країн-членів ЄС.
«Що стосується переговорів про вступ України до ЄС, то дехто піддається спокусі відкласти їх на кілька місяців, помилково вважаючи, що це прискорить реформи в Києві», - йдеться в статті.
Причини затримки не обмежуються питаннями України. Форма фіскальних правил вже давно загалом зрозуміла. Решта технічних деталей, за які борються міністерства фінансів, майже не вплинуть на економічні перспективи ЄС. Тим часом угода з МЕРКОСУР гальмується через вузькогалузеві інтереси та надмірні екологічні вимоги. Це не дивно і у вузькому сенсі навіть законно, але ці інтереси аж ніяк не можна назвати достатніми для того, щоб виправдати зрив угоди. Перегляд бюджету - теж надто тривіальна проблема.
«У всіх цих випадках ЄС обмежений нарцисизмом дрібних розбіжностей. Але вже давно минув той момент, коли затримки через очікування ще однієї незначної поступки, заради торгів за технічні деталі або для збору додаткових знань можуть принести хоч якусь користь. В усіх цих питаннях просто необхідно прийняти політичні рішення», - йдеться в статті.
Правильні політичні рішення перетворили б зустріч лідерів ЄС на один з тих самітів, які відкривають нову главу в європейському проєкті: закріплюють твердий західний курс України, створюють найбільшу в світі зону вільної торгівлі та встановлюють передбачувані рамки для забезпечення великих інвестицій в оборону, декарбонізацію і цифрову модернізацію.
«Ніхто не пропонує альтернативний політичний курс. Відсутність політичної волі в цьому місяці буде просто масовою вправою з затягування часу», - пише видання.
Чим довше ЄС вирішуватиме питання, з якими потрібно просто покінчити, тим більше відкладатимуться справді важкі дискусії. Вони включають в себе повну, добросовісну і тривалу роботу над тим, як підготувати блок до розширення. Попередні дебати на початку цього року щодо глибоких реформ процесу прийняття рішень в ЄС і європейських інституціях на даний момент вичерпали себе.
Це стосується і форми наступного семирічного бюджету ЄС, і того, як зробити його придатним для епохи економічної нестабільності та геополітичної напруженості. Зрозуміло, що необхідно здійснювати дуже великі спільні інвестиційні проєкти, наприклад, в енергетиці, а також у зміцненні транспортних та інфраструктурних зв'язків із сусідніми країнами, одночасно захищаючи цілісність єдиного ринку і вирішуючи питання розширення. Для цього потрібен більший і докорінно змінений бюджет, який би задовольняв інтереси як нетто-донорів, так і реципієнтів.
Вирішення таких проблем не повинно більше витіснятися інтересами другого чи третього порядку. Один з варіантів - це ухвалювати рішення більшістю голосів в ЄС, як дехто пропонує. Але це неповноцінна заміна державному управлінню, яке розвиває ширшу згоду. Наступного тижня лідери мають шанс показати, що вони можуть це зробити.