У серпні минулого року на мить здалося, що Пекін нарешті готовий дистанціюватися від свого "партнерства без обмежень" з Москвою. Того місяця китайський лідер Сі Цзіньпін відправив свого спеціального посланника з питань війни в Україні Лі Хуей для обговорення формули миру президента України Володимира Зеленського з дипломатами з кількох країн, зокрема України та США.
Формула передбачає, що Росія має відійти до кордонів України 1991 року, віддати своїх воєнних злочинців до міжнародних трибуналів і виплатити Києву репарації. План чітко представляє бажане для Києва завершення війни, і, просто приєднавшись до нього, Пекін припустив, що, можливо, готовий грати з Москвою в жорстку гру, зазначає Олександр Габуєв, директор Центру Карнегі Росія-Євразія в Берліні.
Але перша публічна участь Китаю в обговоренні цієї формули стала й останньою. 31 травня Пекін оголосив, що не приєднається до близько 90 інших країн на мирному саміті 15-16 червня у Швейцарії, щоб обговорити, на основі пропозиції Зеленського, шляхи припинення війни. Речник МЗС Китаю Мао Нін пояснив, що Пекін візьме участь у саміті лише за умови, що Росія буде його учасником, а також якщо будь-який представлений план буде розглянутий.
Сі, схоже, не відмовиться від свого проблемного російського партнера і не стане навіть на словах допомагати Києву. Натомість Китай обрав більш амбітний, але й більш ризикований підхід. Він продовжуватиме допомагати Москві та саботуватиме мирні пропозиції під керівництвом Заходу. Потім він сподівається втрутитися і використовувати важелі впливу на Росію, щоб посадити обидві сторони за стіл переговорів у спробі досягти міцної угоди.
"Цей трюк навряд чи спрацює. Ані Росія, ані Україна, схоже, не готові до серйозних мирних переговорів — принаймні, наразі. Київ і його партнери не вірять, що Китай діятиме сумлінно. А Пекін має дуже мало досвіду в проведенні великих міжнародних переговорів, які він хоче тут очолити", — вважає Габуєв.
Путін і Сі можуть відчувати щиру симпатію один до одного, але Пекін також має власний інтерес, щоб стати на бік Москви в мирних зусиллях: Китай має власну мирну ініціативу, і тому він хоче саботувати зусилля Сполучених Штатів і Європи.
Китайський лідер має підстави вважати, що червневий саміт завершиться дипломатичним глухим кутом, який буде важко приховати, попри всі зусилля організаторів і партнерів України. Навіть якщо учасникам саміту вдасться створити переконливу та проукраїнську підсумкову спільну заяву, вони не зможуть нав'язати її Кремлю.
"Оскільки багато ключових країн глобального Півдня надішлють на саміт лише делегації низького рівня або взагалі пропустять його, практичний ефект від комюніке зустрічі буде ще скромнішим, ніж від резолюцій Генеральної Асамблеї ООН 2022 року, які критикують російську агресію", — пише директор Центру Карнегі.
Іншими словами, Китай очікує, що мирний саміт провалиться. Він вважає, що зустріч не зробить нічого для просування миру або згуртування навколо максималістських вимог України. Цей провал може дати Пекіну шанс зробити себе центральним гравцем у дипломатичних зусиллях або хоча б вдавати, що він є таким — можливо, шляхом партнерства з дружніми країнами, які вже зарекомендували себе на переговорах щодо України, наприклад, Саудівська Аравія, ОАЕ і Туреччина.
Є також причина, з якої Китай упевнений, що зможе позиціонувати себе як великого посередника. У Пекіна є головний козир — можливість залучити Росію до співпраці.
Наразі ні Київ, ні Москва не прагнуть припинити бойові дії. Навіть якби обидві сторони були готові до переговорів, важко уявити, як вони могли б домовитися.
Нагадаємо, що президент Зеленський заявив, що Китай допомагає Росії зірвати Саміт миру у Швейцарії. Український президент зробив рідкісний публічний докір Пекіну.