З точки зору Москви, російські військові невдачі, можливо, змусили президента Путіна серйозно замислитися про застосування тактичної ядерної зброї як способу досягнення перемоги — або, принаймні, запобігання нищівній поразці в Криму, яка могла б підірвати його владу. НАТО неодноразово заявляло, що немає жодних ознак того, що Росія готується до розгортання свого ядерного арсеналу.
Дійсно, можна стверджувати, що загроза, яку президент Байден ще недавно вважав реальною, відступила. Схоже, Путін покладає свої надії на коаліцію на чолі з США, яка втомилася підтримувати Україну "стільки, скільки буде потрібно", або, можливо, очікує на нового американського президента, який буде більш охоче наполягати на угоді, яку він зможе потім назвати своєю перемогою, пише видання The Times.
Найскладнішим питанням для західних урядів є спроба відгадати, що саме на думці у Путіна. Риторика навколо ядерної зброї стала настільки рутинною в Росії за останні роки, що потенційно може знизити психологічний поріг для її застосування.
З перспективою нескінченного конфлікту Путін, який одноосібно командує гігантським запасом тактичних ядерних бомб і ракет, міг прийти до висновку, що лише потужний удар із застосуванням найсмертоноснішої зброї, яка є в його розпорядженні, врятує його націю і його режим від приниження і ганьби. Владімір Путін і Сєргєй Лавров, міністр закордонних справ Росії, заявили, що Москва матиме право застосувати ядерну зброю, якщо російська батьківщина зіткнеться з "екзистенційною" загрозою.
Визначення екзистенційної загрози могло змінитися у свідомості Путіна через зростаючу кількість українських безпілотників і диверсійних атак на російські авіабази й міста всередині Росії, а також на військові об'єкти в Криму, який був незаконно анексований у 2014 році й відтоді окупований Росією. Якщо поглянути на ядерну проблему з точки зору Заходу, то відповідь видається очевидною. Стратегічно і тактично це не має сенсу. Тактична ядерна зброя, з її більш обмеженим радіусом дії і потужністю, була б руйнівною, але не гарантувала б закінчення війни або миттєвої перемоги Путіна. Однак, на думку Путіна, використання ядерної зброї могло б стати його способом кинути виклик Заходу.
Є дві основні причини що заважає Путіну застосувати ядерну зброю: перша — це Китай. Президент Китаю публічно заявив і, без сумніву, особисто попередив Путіна, що ядерна зброя ніколи не повинна бути застосована. Путін розуміє, що якщо він віддасть наказ про нанесення ядерного удару, яким би обмеженим він не був, його партнерство з Китаєм буде поставлено під серйозну загрозу, якщо не зруйновано.
Друга причина — це ймовірна реакція з боку США і НАТО. Путін може аргументувати це тим, що застосування ядерної зброї в Україні не призведе до ядерного або звичайного контрудару з боку Заходу, оскільки Київ ще не є членом західного альянсу, а отже, не підпадає під дію статті 5 основоположного договору організації. Це гарантує, що напад на окремого члена альянсу прирівнюється до нападу на НАТО в цілому. Однак США чітко дали зрозуміти, що застосування Путіним ядерної зброї в Україні матиме "катастрофічні наслідки" для Росії.
Крім того, зростає занепокоєння, що Путін, можливо, вже розглядає можливість виведення ядерного пристрою на навколоземну орбіту. Виведення ядерних пристроїв на орбіту, потенційно націлених на американські супутникові системи, стало б останнім прикладом зростаючого агресивного потенціалу Росії й перетворило б космос на нове поле бою. Це змусить США розробляти й розгортати нові космічні засоби протидії, додаючи ще один небезпечний компонент до гонки озброєнь між великими державами.
За оцінками, в Росії налічується близько 6000 одиниць ядерної зброї, які можуть бути запущені з суші, повітря і моря. Деякі з них є так званою тактичною ядерною зброєю, призначеною для використання на полі бою, тоді як інші призначені для знищення цілих міст. У 2023 році Путін заявив, що Росія відмовиться від останнього договору про контроль над ядерними озброєннями зі США, який обмежував кількість і розгортання ядерних ракет великої дальності, боєголовок і пускових платформ обома сторонами.