UA / RU
Підтримати ZN.ua

Байден і Трамп мають більше спільного, ніж здається — The Washington Post

Політичний курс Байдена має багато спільного з політикою Трампа у декількох аспектах.

Минуло вже чотири місяці, відколи Джо Байден змінив Дональда Трампа на посаді президента США, а демократи взяли під контроль Конгрес. Найцікавіша частина історії переходу влади в Америці полягає не у відмінності Байдена і Трампа, а в подібності деяких аспектів їх політики, пише The Washington Post.

Без сумніву, Байден вніс у Білий дім більш професійний політичний стиль і змінив багато аспектів курсу Трампа, зокрема в питанні боротьби зі зміною клімату, податкової політики та відносин із союзниками США.

Тим часом республіканці критикують політику адміністрації нового демократичного президента. Обидві партії ведуть суперечки щодо нового курсу американської демократії, від виборчих прав до правоохоронних органів.

Однак, політичний курс Байдена має багато спільного з політикою Трампа у декількох аспектах. У кількох ключових сферах рішення Байдена нагадують політику, яку, ймовірно, проводив би Трамп, якби вдруге переміг на виборах.

Соціальні виплати: протягом десятиліть скорочення довгострокових витрат на соціальне забезпечення та Medicare (національна програма медичного страхування в США) було предметом дискусій у Конгресі та ЗМІ, республіканці на чолі з колишнім спікером Палати Полом Райаном, як правило, закликали до скорочення виплат, але й багато демократів також підтримували зменшення компенсаційних витрат.

Свого часу навіть адміністрація колишнього президента Барака Обами запропонувала власні ідеї щодо підвищення ефективності програм, на які припадало 45 відсотків федеральних витрат у 2018 році.

Відкрито висміюючи «непопулярність» підходу Райана, Трамп був обраний в 2016 році, значною мірою, за свою обіцянку не «чіпати» соціальні виплати, але згодом підписав проект скорочення бюджету.

Але водночас Трамп вимагав стимулювальних «чеків» на 2 тисячі доларів у грудні минулого року, а сенатор Мітт Ромні від штату Юта пропонував нові грошові виплати для сімей із дітьми.

Але навіть плани витрат Байдена на 6 трильйонів доларів не включають розширення соціального забезпечення та Medicare, яке підтримують багато прогресистів.

Тарифи: У 2018 році Трамп розпочав торговельну війну проти Пекіна, запровадивши нові тарифи, які зараз впливають на дві третини всього імпорту США з Китаю із середньою ставкою 19,3 відсотка.

Байден підтримував ці тарифи з моменту вступу на посаду. Вони також «подобаються» великій частині демократичних виборців - організованій робочій силі. Крім того, як республіканці, так і демократи підтримують широкий перегляд питання вільної торгівлі, враховуючи відмову Китаю йти на «мирну» співпрацю США, зокрема, шляхом модифікації своєї меркантилістської політики.

Байден справді вважає, що тарифи Трампа для таких союзників, як ЄС, заважають створенню потенційного єдиного західного фронту проти Китаю, і тому його адміністрація працює над компромісом, щоб покласти край трансатлантичній торговельній суперечці, яку розпочав Трамп.

Але торговельний представник США Кетрін Тай підтвердила, що «китайські тарифи» Трампа, прийняті виконавчим органом відповідно до суперечливого положення торговельного законодавства у аспекті «національної безпеки», залишатимуться в дії, оскільки вони зміцнюють вплив Сполучених Штатів у переговорах з Пекіном.

«Хіба учасник переговорів може відмовитися від важелів впливу», - сказала Кетрін Тай.

«Вічні війни»: Байден використав це словосполучення, еквівалентне «нескінченним війнам» Трампа, оголошуючи про виведення американських військ з Афганістану до 11 вересня. Це майже саме те, що сталося б, якби Трамп був переобраний, що допомагає пояснити, чому республіканці не надто критикували Байдена за це рішення.

Як і Трамп, Байден дійшов висновку, що Сполучені Штати давно досягли всього, що могли, і присутність військ в Афганістані коштувала Америці мільярдів доларів, які можна було б витратити на внутрішні потреби або більш нагальні зовнішньополітичні інтереси, замість боротьби з тероризм, який вже «притихнув».

Метафора Байдена «вічна війна» має на увазі уникнути повторення минулих помилок. Щонайменше, це відображає зовнішню політику, яка, подібно до курсу Трампа, применшує важливість втручання у конфлікти та дипломатію на Близькому Сході на користь стримування Китаю.

Але той факт, що політичні опоненти можуть сходитися щодо деяких аспектів курсу, не означає, що вони мають рацію.

Навпаки, ризиковано ігнорувати довгострокові витрати застарілих фінансових програм, а також бюджетний дефіцит та борг, до якого вони вносять вклад.

Тарифи проти Китаю збільшують витрати для споживачів США, при цьому часто переміщуючи виробництво в інші країни Азії і не відновлюючи робочі місця в Америці. А після виведення американських військ з Афганістану не можна, щоб ситуація в регіоні знову загострилася.

Велика криза, така як пандемія або нестримна інфляція - може перевернути все. Зараз внутрішні та міжнародні тенденції тягнуть Сполучені Штати до іншої політичної парадигми, яка відрізняється від курсу, що домінував між закінченням холодної війни та перемогою Трампа: більше витрат на внутрішні урядові програми, більше протекціонізму, більше зосередження на Азії та великих державах-суперниках.

Ця парадигма могла б визначати Сполучені Штати XXI століття, якби суспільство та культура змогли уникнути розриву через розбіжності щодо расових, гендерних та ідеологічних питань, які загострили поляризацію американського суспільства в роки президенства Трампа, витіснивши традиційні політичні дискусії, резюмує видання.

Читайте також: Джо Байден одним указом скасував сім, підписаних Дональдом Трампом

«Питання про те, чи виживе наша демократія, є давнім і нагальним», - таким чином, президент США Джо Байден у своєму зверненні до Конгресу 28 квітня визначив пріоритети на посаді. Він також заявив, що автократи роблять ставку на те, що американська демократія не може «подолати брехню, гнів і ненависть». Але стратегія автократів певною мірою має сенс. Одна з головних американських партій починає рухатися в антидемократичному напрямку. Зараз у США ведеться боротьба за долю ліберальної демократії, пише Financial Times.