Одним з найбільших досягнень президента Джо Байдена є його майстерність у створенні коаліції в Індо-Тихоокеанському регіоні. США зміцнили різні відносини — двосторонні, тристоронні, багатосторонні — для захисту від дедалі войовничішого Китаю. Схоже, Байден налаштований на чергову перемогу наступного місяця, коли він прийматиме у Вашингтоні лідерів Японії та Філіппін, щоб укласти нове тристороннє партнерство.
Тепер йому просто потрібен оборонний бюджет, який хоча б віддалено відповідає його амбітній дипломатії. Саміт у Вашингтоні був оголошений після поїздки держсекретаря США Ентоні Блінкена до Маніли в березні, де він заявив, що США розглядатимуть будь-який напад на філіппінські сили в Південно-Китайському морі як акт агресії, що спричинить дію договору про взаємну оборону між двома країнами, зазначає Bloomberg.
Це не буде повноцінний військовий альянс. Але він, скоріш за все, передбачатиме більш тісну співпрацю у сфері морської безпеки, проведення військових навчань, обмін інформацією та інші засоби протистояння китайським зазіханням. Це може стати доповненням Південно-Східної Азії до трикутника, орієнтованого на Північно-Східну Азію — за участю США, Японії й Південної Кореї, — який процвітав протягом останнього року. І це свідчить про важливі тенденції у Вашингтоні, Токіо і Манілі.
Байден зробив створення коаліцій центральним елементом своєї стратегії в Індо-Тихоокеанському регіоні, насамперед тому, що відсутність єдиної всеохоплюючої безпекової коаліції — на кшталт Організації Північноатлантичного договору в Європі — є найбільшою вразливістю регіону перед Пекіном. Байден зміцнив "четвірку", яка об'єднує США, Японію, Австралію та Індію.
Він також створив оборонне партнерство AUKUS з Австралією і Великою Британією; сприяв розвитку тристоронніх відносин США-Південна Корея-Японія; інвестував у двосторонні альянси Америки, а також у безліч інших відносин. Bloomberg пише, що Байден, мабуть, зробив більше, ніж будь-який президент з часів закінчення холодної війни, для зміцнення і взаємозв'язку стратегічних відносин, які дозволяють Вашингтону поширювати свою владу в цьому життєво важливому регіоні.
Американська дипломатія взаємодіє з японською. Під керівництвом прем'єр-міністра Фуміо Кісіда Токіо розбудовує дипломатичні та оборонні зв'язки з країнами від Південної Кореї до Австралії. Це має на меті зміцнити лінію фронту у все більш неспокійній частині світу — і, можливо, підготуватися до майбутнього, в якому США вже не будуть там так активно задіяні.
Японія зараз вкладає свої економічні та військові сили у відносини з Філіппінами, які — разом з Тайванем — є одними з найчастіших жертв силового тиску з боку Китаю. Цьому сприяє зміна ситуації на Філіппінах.
За колишнього президента Родріго Дутерте, який очолював країну з 2016 по 2022 рік, Філіппіни задобрювали Пекін, сподіваючись зупинити його експансію в Південно-Китайському морі. Але заклики Дутерте не змінили поведінку Китаю. Зараз, за президента Фердинанда Маркоса-молодшого, Філіппіни зближуються з Вашингтоном. Минулого року Маніла надала США доступ до чотирьох додаткових військових об'єктів, в тому числі двох на Лусоні, найбільшому острові, найближчому до Тайваню.
Питання в тому, як довго триватиме ця тенденція. Політичні зміни в Манілі можуть спричинити різкі повороти у відносинах з Вашингтоном.
У Вашингтоні також існує невизначеність. Якщо Дональд Трамп повернеться на посаду президента в листопаді, ворожість до Китаю, ймовірно, утримає його від руйнування американських альянсів в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Проте незалежно від того, хто очолить США у 2025 році й після, найбільшою проблемою — на тлі всього цього дипломатичного прогресу — є військова сила. Америка, яка справді серйозно налаштована на захист Індо-Тихоокеанського регіону від китайської експансії, поєднає посилення стратегічного партнерства з розширенням військового потенціалу. Але Байден, на превеликий жаль, знову запропонував бюджет, який відображає зниження витрат на оборону в реальному доларовому еквіваленті в той час, коли військова модернізація Китаю стрімко просувається вперед.