В Україні системи донорства, служби крові як системи немає; є залишки радянської структури. На руїнах системи служби крові підняли голови бізнесмени і почали диктувати свої правила гри на догоду особистому прибутку.
Про це в статті для DT.UA пише лікар-трансфузіолог вищої категорії, президент міжнародної громадської організації "Асcоціація беcкористного донорства крові" ПоКроВа "Лариса Вахненко.
Як стверджує автор, Міністерство охорони здоров'я вже багато років не веде статистики потреби лікувальних закладів у компонентах крові.
Нинішня система тендерів передбачає договори тільки з однією установою, де можна купити кров, але далеко не завжди там можна придбати потрібний компонент крові, та ще й у достатній кількості.
В Україні немає Національного центру служби крові, про який я пишу протягом багатьох років, немає центру збору інформації та можливості розподіляти і доставляти кров. Немає санавіації. В одних лікувальних закладах крові недостатньо, в інших її утилізують, і навпаки - ситуація щоразу стихійно змінюється. Не узаконено міжвідомчих фінансових відносин, що дозволяють оперативно передавати кров з одних бюджетних організацій іншим. Не кажучи вже про відсутність у лікувальних закладів бюджетних грошей, за які можна купити кров. Говорити про достатність крові при зруйнованій системі керівництва, забору, виробництва, обліку й розподілу неможливо, йдеться в статті.
"Згідно з довідником" Діяльність закладів служби крові України ", на станціях переливання крові є 42000 л непереробленої плазми! З неї можна було б виробити кріопреципітат, який замінить імпортний фактор VIII та інші кровоспинні препарати, необхідні хворим і бійцям АТО, але багато станцій переливання крові дружно закрили виробничі відділи. Чому?! І це за повної згоди Мінздоров'я. Під час війни… МОЗ замість змусити переробляти плазму, видав наказ, який подовжує терміни зберігання свіжозамороженої плазми до трьох років (наказ МЗ №1093 від 17.12.2013 р.)! На яких підставах? За європейськими стандартами термін зберігання свіжозамороженої плазми не більше 24 місяців при температурі нижче мінус 25 градусів.
А може, це зробили навмисно? Страшно подумати, але… Чому, тим більше під час воєнних дій, раптом на найголовніших станціях Києва та Київської області перестали виробляти препарати плазми, зокрема ті, що так потрібні при кровотечах, на полі бою, у госпіталях?"- задається питанням Вахненко.
Тонни плазми в СПК закуповує ПАТ "Біофарма", один з провідних вітчизняних виробників імунобіологічних препаратів, причому, якщо собівартість одного літра плазми на СПК становить 800–1000 грн, то ПАТ "Біофарма" купує в них за набагато меншу ціну. Решта крові чекає утилізації, бо за помахом чиєїсь руки станції перестали виробляти кровоспинні препарати, альбумін тощо. Виторг ПАТ "Біофарма" 2011 р. становив майже 350 млн грн.
"Хто стоїть за "Біофармою"? Як пише "Ділова столиця" ("За довгою пігулкою", 28 листопада 2013 р.), "столична фармацевтична компанія "Біофарма" - найбільший в Україні виробник препаратів донорської крові - ще в минулому десятилітті потрапила в обойму основного власника "Київської інвестиційної групи" Василя Хмельницького та його бізнес-партнера уродженця Білої Церкви Костянтина Єфименка", який з грудня 2007 р. був головою наглядової ради ВАТ "Біофарма". Костянтин Єфименко - екс-міністр транспорту. У 2008–2009 рр. був депутатом Київської облради, членом виконкому Білоцерківської міської ради. 2012 р., як сказано в тій же статті, "в "Біофарми" з'явилися нові власники - американський інвестфонд Horizon Capital і голландський банк FMO, яких панове Хмельницький і Єфименко залучили для фінансування будівництва нових фармацевтичних потужностей у Білій Церкві".
Новий власник ПАТ "Біофарма" Horizon Capital (як пише тижневик "Аптека" у статті "Біофарма і Horizon Capital - пліч-о-пліч до вершин", 29.10.2012 р.) - фірма, яка управляє прямими фондами інвестування, належить одному з нинішніх міністрів України (мова про міністра фінансів Наталію Яресько - ред.) ", - йдеться в статті.
Інвестиційні гроші вирішено було вкласти у будівництво заводу ПАТ "Біофарма" у Білій Церкві - сучасного підприємства з виробництва готових лікарських форм, зокрема імуноглобулінів. Мета інвестування - збільшити експортний потенціал приватного підприємства.
Для рентабельності такого великого приватного підприємства потрібні великі запаси плазми - понад 200 тис. л на рік. Про ідею будівництва заводу-фракціонатора, яка виникла ще 2006 р., я писала в DT.UA (№41, 2011 р.). Відомо, що за кордоном виробництво препаратів плазми вважається одним з найбільш прибуткових. Світовий ринок препаратів плазми, наприклад 2000 р., становив понад 6,2 млрд дол. США. Ось чому ця тема в нас дуже цікавить приватний бізнес. Де брати плазму? (Великий обсяг плазми заготовляли на Луганській СПК, але її знищено бомбуванням, а також у Криму, який анексувала РФ). Як це зробити непомітно? Закрити виробництво препаратів плазми на великих СПК і переводити всю плазму на "Біофарму". Проекту "Біофарми" з будівництва заводу-фракціонатора в Білій Церкві підкорилася вся служба крові. Найближча станція переливання крові, що давала великий обсяг плазми - Білоцерківська СПК, на реорганізацію якої багаті спонсори не шкодували грошей, одна з перших закрила виробничий відділ.
Підкорилася правилам гри й головний лікар Київського центру: вона закрила виробничий відділ за підтримки КМДА і звільнила завідувачку відділу крові канд. біол. наук Ольгу Борисевич, яка до останнього боролася проти припинення переробки плазми. ...> З'явилися величезні запаси непереробленої плазми. Частина її йшла на "Біофарму", залишки залежувалися до закінчення терміну придатності. Усе було спрямовано на збільшення експортного потенціалу ПАТ "Біофарма", стверджується в статті.
Та цій "стратегії" заважали два документи.
1. Постанова Кабінету міністрів №1427 від 14.09.1998 р. "Компоненти донорської крові і препарати, виготовлені з донорської крові та її компонентів, можуть бути реалізовані за межі України лише за умови повного задоволення ними потреб охорони здоров'я населення України".
2. Закон про донорство крові та її компоненти. Згідно зі ст. 22 закону "Компоненти та препарати донорської крові дозволяється реалізовувати за межами України лише за умови повного забезпечення ними потреб охорони здоров'я населення України та наявності спеціального дозволу Кабінету Міністрів України".
Попри гострий брак препаратів крові в країні, ПАТ "Біофарма" направляє (18.12.2014 р. №01/13-6074) в Кабінет Міністрів лист для одержання дозволу експортувати препарати крові. На виконання доручення Кабміну Міністерство охорони здоров'я за підписом міністра О.Квіташвілі відповідає Кабінету Міністрів листом від 17.01.2015 р. №18-01/10/71-15/243/965) з проханням дати спеціальний дозвіл на реалізацію за межі України протягом 2015–2016 рр. донорської крові та її компонентів. Як аргумент наводиться думка головного позаштатного спеціаліста з трансфузіології - головного лікаря Білоцерківської СПК, котрий поінформував Мінздоров'я, що препарати крові "Біофарма" може експортувати, бо це не впливає на задоволення потреб охорони здоров'я України, посилаючись на "Довідник діяльності закладів служби крові України" (нагадаю, що це не офіційний документ). Головний його аргумент - заклади служби крові не переробляють 42000 літрів заготовленої плазми (20%).
"Ось для чого закрили виробництво плазми в столиці України, Київській області й на багатьох інших станціях! Штучне припинення переробки плазми, її накопичення на станціях, утилізація - це злочин! Це махінації на користь приватного бізнесу! Чи розуміє міністр Квіташвілі всю відповідальність свого дозволу експортувати препарати плазми наших громадян, чи його просто підставили?" - пише автор.
Та в названому довіднику можна знайти й інші парадоксальні речі. Заготівля крові на одного жителя України наближається до стандартів ВООЗ -10 мл, попри постійне щорічне зниження кількості донорів. Ця цифра ніяк не збігалася з фактичною заготівлею.
Як пояснив автору головний спеціаліст сектору трансплантації і служби крові департаменту медичної допомоги, котрий довго працював у Білій Церкві заступником головного лікаря обласної станції переливання крові, при апаратній заготівлі плазми - плазмаферезі, у загальну кількість заготівлі крові входить кров, яка повертається назад донорові. Коли до донора підключається апарат, через голку кров проходить замкнене коло: донор-апарат-донор, і в окремий резервуар виходить тільки певна кількість рідкої частини крові - плазма, а клітини залишаються в донора. Тільки плазма повинна йти у фактичну заготівлю, але МОЗ у загальний показник заготівлі крові включив і кров, яка циркулювала по замкненій системі й залишилася в організмі донора. Отак хитро грою слів можна підняти показник до європейських норм.
"Останньою краплею у всьому, що відбувається, стало внесення зміни до Закону України №222-VIII про ліцензування певних видів господарської діяльності, яке схвалив президент 21.03.2015 р. В результаті анульовано пункт №21 "переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, крім діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини". Отже, тепер можна заготовляти й переробляти донорську кров на плазму тощо без ліцензії в будь-яких умовах. Приватним підприємствам це на руку. Я переконана, що ліцензію - право на переробку, яка передбачає певний її порядок, треба було залишити, але зробити процес ліцензування доступним і безплатним для СПК і відділень переливання крові", - йдеться в статті.
Детальніше читайте у статті Лариси Вахненко Знекровлення у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".