Кандидат юридичних наук Сергій Козьяков у матеріалі «Європа порівнює системи правосуддя: чи справді Україна пасе задніх?» спробував вмонтувати статистику звіту Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) за 2019–2020 рр. у контекст реформи українського правосуддя, яке намагається позбутися корупції і стати більш ефективним. У звіті CEPEJ наголошується, що без достатнього бюджету судова система не може виконувати свої основні функції, оскільки доступ до правосуддя має бути рівний для всіх громадян, і ці гарантії неможливо забезпечити без належного бюджету.
Однією з цілей Звіту про оцінку CEPEJ є опис та аналіз «бюджету, виділеного на систему правосуддя», як це визначено CEPEJ, а саме: бюджетів, виділених на суди, прокуратуру та безоплатну правову допомогу. Ці три елементи забезпечують основу для послідовного порівняння між державами і суб’єктами.
В Україні останніми роками надзвичайно посилилися дискусії між представниками законодавчої, виконавчої і судової гілок влади щодо обсягів фінансування судової системи. Три гілки влади перманентно не можуть домовитися навіть про загальні параметри та напрями фінансування. Саме тому методологія, реальні приклади окремих країн і висновки можуть бути корисними в Україні.
Козьяков пояснює, що держави (Україна також) витрачають кошти з бюджету правосуддя (і судової влади, зокрема) на основі своїх фінансових можливостей та політичних пріоритетів.
За його словами, в Україні витрати на суди, з розрахунку на одного жителя істотно нижчі, ніж у середньому в Європі.
Для прикладу, європейські країни витрачали в середньому майже 1,1 млрд євро на свої судові системи, що становить 79 євро на жителя (на 7 євро більше, ніж 2018 року) і 0,35% ВВП.
У середньому, 66% цього бюджету виділяється на суди, 24,5% — на органи прокуратури і 9,5% — на (безоплатну) правову допомогу. Швейцарія та Монако витрачають найбільше на жителя (217 і 199 євро), на відміну від Грузії (8,7 євро) та Азербайджану (9,6 євро), тоді як Чорногорія та Боснія і Герцеговина виділяють на судову система найвищий відсоток від ВВП (0,80 і 0,73%), на відміну від Норвегії (0,17%), Данії та Люксембургу (0,17%).
У 2020 році переважна більшість держав розширили бюджет, виділений на судові системи (в середньому на 8%). Найвище відсоткове зростання, в середньому на 12%, зафіксоване для бюджету прокуратури.
«В Україні витрати на суди, з розрахунку на одного жителя, становили 12,53 євро, на безоплатну правову допомогу — 0,5 євро, що істотно нижче, ніж у середньому в Європі», - зазначає автор.
На думку Козьякова, можна зробити загальний висновок, що європейські країни з вищим ВВП на душу населення інвестують більше на одного жителя в судових системах. І, навпаки, менш заможні країни виділяють більше бюджету у відсотках від ВВП, демонструючи значніші бюджетні зусилля для своїх судових систем.
«Це дає можливість країнам із другої групи гнучкіше діяти у бік збільшення або зменшення рівня фінансування судової системи, незалежно від підвищення рівня доходів населення», - пояснює автор.
Раніше повідомлялося, що у Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про судовий збір» щодо зміни мінімальної та граничної межі ставок судового збору за подання до суду окремих процесуальних документів». Зокрема, законопроект передбачає різке підвищення існуючих ставок судового збору, які сплачуються при поданні до суду позовних заяв, та запровадження нових.
Крім того, депутати хочуть скасувати пільги для деяких категорій громадян при сплаті та стягненні судового збору.