Результат російської війни проти України залишається невизначеним. Але немає жодних сумнівів, що рішення Владіміра Путіна почати повномасштабне вторгнення було найгіршим серед усіх стратегічних рішень, які ухвалювали лідери могутніх країн за багато десятиліть.
«В Україні немає жодного такого сценарію, за яким би Путіну і Росії стало краще, ніж було до 24 лютого, коли війна почалася», - пише на сторінках The Economist американський політолог і засновник Eurasia Group Аян Бреммер.
Путін коштував своїй країні тисяч життів молодих солдатів, багато з яких проходили строкову службу. Він стверджує, що росіяни і українців - це нібито «один народ». Але його війна лише зміцнює відчуття національної ідентичності в Україні. Росія для українців тепер запеклий ворог. Путін показав світу, що його армія неефективна. А мільйони доларів, витрачені на модернізацію російської армії, були просто змарновані. Путін дав НАТО відчуття єдності й мети, яку він втратив десятиліття тому. А Фінляндія й Швеція отримали вагомі причини приєднатися до альянсу.
Інші ж держави-союзники відправляють свої війська ближче до російського кордону. Тим часом, Путін переконав Європу відмовитися від імпорту російської нафти й газу. Він накликав на свою країну санкції і жорсткі заходи експортного контролю, які завдають шкоду на покоління. В очах Європи і США він перейшов Рубікон. Найважливіше те, що Путін провалив завдання з підготовки російського суспільства до реальних людських, фінансових і матеріальних втрат через його так звану «спецоперацію».
Якщо відкинути всі жарти про ефективність російської вакцини і довгі столи, головна причина прорахунків Путіна, на думку автора, може бути пов’язана з його особистою ізоляцією. Схоже, він вже давно не прислухається до різних точок зору.
«Як і ще пояснити його віру в те, що його армія здатна захопити Київ за два тижні? (Колишній президент Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу сказав, що Путін дуже часто хвалився перед ним цим у 2014 році). Як Путін міг думати, що українці швидко здадуться, щойно вторгнення почнеться?», - йдеться в статті.
Вочевидь, Путін очікував, що Захід відреагує на вторгнення в Україну не краще, ніж коли Росія окупувала Крим 8 років тому. Він не очікував, що США так швидко заблокують значну частину його валютних резервів. Придушуючи будь-яке інакомислення в Росії, Путін став глухим до важливих застережень, а також переконав своє оточення, що їхня особиста безпека і благополуччя залежить від лояльності до нього і його версії «правди».
Автор наводить один невеликий, але дуже важливий приклад. В перші дні вторгнення в Україну Путін запевнив, що солдати строкової служби «не беруть і не будуть брати участь» у війні. Дуже швидко виявилося, що це не правда. Існує три можливих пояснення для цього. І кожне з них шкодить автократу Росії. Перше - Путін збрехав російському народу про дещо, що він все одно не зможе приховати. Друге пояснення - російські генерали збрехали йому. І третє і, напевне, найбільш вірогідне - дезінформація пронизує російську армію на кожному рівні. І високопоставлені офіцери тепер не знають точно, що відбувається на нижчих щаблях командування. Але якими б не були причини, всі вони ліквідують довіру до Путіна як вдома, так і за кордоном, а також підривають ефективність російської армії на багато років вперед.
Немає жодних причин вірити, що провал Росії в «першій фазі» війни, коли вона намагалася захопити Київ, призведе до сильного покращення потоку інформації в структурі командування. Структури стимулювання лишаються надто спотвореними. І якщо армія Росії не зможе забезпечити точну інформацію про те, що відбувається на полі битви або про ресурси, які необхідні для досягнення цілей, і якщо Путін і його генерали продовжать вірити в свої фантазії щодо «досяжних» цілей, наступна фаза війни пройде нічим не краще для Москви, ніж попередня. Українські солдати на Донбасі загартовані в боях, які тривали 8 років. Недооцінка навичок й мотивованості українців, так само як і готовності урядів Заходу постачати їм зброю, вже дорого коштувала Путіну. Для російського автократа ціна військової поразки навряд чи може бути вищою. Якщо його апеляція до національної гордості й обіцянки покінчити з вигаданим «геноцидом російськомовних» на Донбасі проваляться, російський автократ, цілком можливо, наважиться на крок, якого він хотів би уникнути. Він може застосувати хімічну зброю, щоб розвернути хід війни. Йому більше нічого втрачати.
Росія вже зіштовхнулася з трансатлантичним політичним і військовим альянсом, який обклав її найжорстокішими в історії санкціями. Західні уряди продовжують підтримувати Україну, звинувачувати Москву у воєнних злочинах і геноциді, а також поводитися з Путіним як парією. Підхід випаленої землі може й дасть йому якусь обмежену військову перемогу. І він знає, що Захід вже зробив з ним все, що міг. Залишилося тільки заборонити імпорт російського газу і нафти. Але й це дуже скоро станеться.
Західні сподівання на те, що російські генерали й служби безпеки, олігархи чи народ усунуть Путіна від влади, швидше за все, марні. Захмарні ціни на нафту допоможуть російській економіці втриматися на плаву якийсь час, попри те, що довгострокова шкода для російської економіки, заподіяна санкціями, буде дуже велика. Зважаючи на політичний клімат, не можливо дізнатися, що насправді думає російський народ. Але немає жодних ознак, які б говорили, що режиму Путіна щось загрожує. Росіяни бачать ту картинку війни, яку їхній уряд хоче, щоб вони бачили. Їх постійно годують байками про «українські звірства», західні плани принизити Росію і готовність їхнього автократа і солдатів захищати батьківщину. Простіше кажучи, Путіну, російським і українським солдатам, а також лідерам Заходу не варто чекати, що буде якась чиста перемога, про яку кожен з них мріє. Натомість огидна війна може стати ще огиднішою.
Раніше Сполучені Штати Америки заявляли, що дадуть відповідь, якщо Росія застосує хімзброю в Україні.
Пропонуємо вам уважно ознайомитися з роз'ясненням Мінсередовища про те, що робити у разі хімічної небезпеки.