Смертельні вироки, які контрольоване Кремлем угруповання “ДНР” винесло британцям Ейдену Асліну, Шону Піннеру та марокканцю Сааудуну Брахіму за службу у Збройних силах України порушують Женевську Конвенцію, повідомив експерт із міжнародного кримінального права, заступник генерального прокурора України у 2019–2021 роках Гюндуз Мамедов.
"Так званий «суд» над трьома іноземними громадянами: британцями Есліном та Піннером і марокканцем Саадуном є, безумовно, показовим. Однак цілком очевидно, що він не буде єдиним. Тож уже зараз проти всіх організаторів і виконавців «судових процесів» окупаційних адміністрацій РФ органи правопорядку України мають почати кримінальні провадження. У тому числі за ст. 438 — Порушення законів та звичаїв війни. Адже організатори та виконавці таких судилищ порушують базове право — право на справедливий суд, гарантоване Загальною декларацією прав людини та Женевськими Конвенціями. І маніпулюють найвищою мірою покарання — смертною карою, що є варварством. Та не має нічого спільного з правосуддям. Використання правосуддя суто з пропагандистською метою — це умисне нівелювання поняття справедливості та злочин проти правосуддя", - сказав у коментарі ZN.UA Гюндуз Мамедов у п'ятницю.
У твіті він наголосив, що участь у бойових діях не є злочином, що гарантовано Гаазькою Конвенцією 1907.
“Вироки” громадянам Великої Британії Ейдену Асліну, Шону Піннеру й громадянину Марокко Сааудуну Брахіму, винесені так званим “верховним судом ДНР”, порушують статтю 4 Женевської Конвенції, оскільки захист визначається приналежністю до Збройних сил, а не громадянством”, - твітнув Мамедов у п’ятницю.
Нагадаємо, британців Ейдена Асліна, Шона Піннера та марокканця Сааудуна Брахіма підконтрольний Росії суд в окупованому Донецьку визнав винними в найманстві та скоєнні дій, спрямованих на “повалення конституційного ладу республіки”. За повідомленнями в основному російських медіа, чоловіків засудили до страти. РосЗМІ посилаються на слова головуючого колегії "суду" Олександра Нікуліна.
Раніше Офіс Генпрокурора розпочав досудове розслідування щодо терористів «ДНР» за вищезгаданим фактом винесення смертного вироку.
Чи повинна Україна добиватися на міжнародному рівні визнання Росії державою-терористом? А може, краще — державою-спонсором тероризму? Яка різниця між цими термінами, і, взагалі, чи варто Україні витрачати сили й час на цей напрям боротьби з РФ? Читайте у статті Гюндуза Мамедова «Як нам правильно покарати Росію».