Росія не просто так посилила повітряний терор України ракетами та іранськими дронами – це стратегія нового командувача російської окупаційної армії в Україні Сєргєя Суровікіна. Вона полягає в тому, щоб завдати великої шкоди Україні, втомити і залякати населення, відвернути увагу нашої влади та армії, зокрема Повітряних сил, на захист повітряного простору і тим самим сповільнити просування ЗСУ на фронті. І це матиме певний результат. Про це у своїй колонці написав австрійський військовий експерт Том Купер.
«Суть стратегії Суровікіна зрозуміла, він її “випробував” у Сирії впродовж 2015-2017 років: унеможливити нормальне управління країною для керівництва держави; зробити життя цивільного населення якомога нестерпнішим – адже це деморалізує захисників на фронтах, ба навіть вбиває волю боротися. А це останнє особливо важливе, враховуючи, що а) росіяни за вісім місяців так і не спромоглися зупинити потік західної зброї та боєприпасів в Україну, а також б) росіянам вкрай важливо виграти час для поповнення втрат у своїх військах», – написав Том Купер.
А вторинною метою повітряного терору проти української енергомережі, на думку експерта, є спроба «виграти час». Росіяни сподіваються цього досягнути шляхом уповільнення темпів відновлення української економіки та логістики. Також, за задумом, це має затримати, відтермінувати, або хоч сповільнити наступну українську контратаку, аж доки нещодавно мобілізовані резервісти не будуть «готові».
Також, стверджує Купер, терор ракетами і дронами камікадзе в умовах браку засобів ППО, змушує українську авіацію – МіГ-29 і Су-27 – підійматися в небо для їх перехоплення, замість того, щоб виконувати завдання з підтримки контрнаступальних операцій ЗСУ на фронті.
«Коли українські перехоплювачі зайняті вильотами на перехоплення, вони не можуть завдавати ударів з AGM-88 HARM [американська високошвидкісна протирадіолокаційна ракета, з дальністю понад 100 км і до 300 км] по російській ППО, як вони це робили у вересні в районі Херсона (і то досить успішно: повідомляли про 30 влучень у “Буки”, “Панцири” та С-300). Крім того, коли українські перехоплювачі зайняті пошуком і відстрілом крилатих ракет, що наближаються, вони наражаються на російські перехоплювачі та ракети “земля-повітря” великої дальності», – написав експерт.
Саме через отакі вильоти, як пише Купер, нещодавно на Полтавщині ЗСУ втратили, за різною інформацію, один або два свої літаки.
«Загалом можна не сумніватися, що результат “ракетного наступу Суровікіна” матиме прямий вплив на розвиток подій на полі бою. Чим довше це триватиме, чим довше росія буде здатна підтримувати ці дії, тим більшої шкоди зазнає Україна. Чим більшої шкоди зазнає Україна, тим більше часу знадобиться ЗСУ, щоб проводити контрнаступ... і тим довше триватиме війна, в якій буде ще більше страждань серед мирного населення», – підкреслив на завершення Том Купер.
Нагадаємо, днями видання The Guardian з посиланням на аналітиків української OSINT-спільноти Molfar написали, що на збиття іранських безпілотників Україні доводиться витрачати більше, ніж самі вони коштують. Проте військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці та колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко назвав таке твердження «дилетантською оцінкою», заявивши, що вартість витрачених засобів ППО варто порівнювати не з вартістю безпілотників, а з можливою шкодою, яку вони можуть завдати, досягши цілі.