Я за першою вищою освітою фізик. Можливо, тому ніжно люблю графіки, таблиці та цифри. А ще я люблю людей і допомагати їм шукати їхнє власне щастя. Тому другу освіту здобуваю вже двадцять років поспіль — психологи ніколи не припиняють навчатися.
На жаль, найактуальнішими навичками на сьогодні стали ті, що, як я сподівалася, ніколи б не мали стати в пригоді. 2014 року я й багато чудових колег працювали з психологічними травмами у мирного населення, спричиненими воєнними діями. Найцінніший досвід нам тоді передали ізраїльські колеги. Підтримують вони нас і нині.
Особисто для мене найціннішим надбанням у навчанні на цьому емоційно важкому курсі була думка про те, що життя ніколи не має закінчуватися, навіть якщо твоя країна зазнала нападу ворогів. Ба більше, у важкі дні вкрай важливим стає все, що підтримує моральний дух кожного громадянина й населення загалом. Як ми даємо собі раду з цим? Що змінилося в наших настроях із літа минулого року?
Втомилися, але вистояли: 55,8%
Результати соцопитування ZN.UA, проведеного Центром Разумкова з 20 до 28 червня в усіх регіонах України (за винятком окупованих територій), показують досить передбачуваний результат.
Так, для відповіді на запитання: «За останній рік з минулого літа ваш психологічний стан...» більшість громадян (55,8%) обрала варіант «погіршився». У 33,6% він не змінився. А от у 2,9% навіть поліпшився.
«Через які причини ваш психологічний стан погіршився?» — запитали ми в тих, хто обрав цей варіант відповіді.
І зі списку причин найбільше респондентів (56,8%) назвали загальну втому від стресів, спричинених війною. Як найсерйозніший чинник погіршення емоційного стану «втому» зазначили переважно жителі південних (71,2%) і східних областей (64,7%), особливо прифронтових зон. У західних областях вона є актуальною для більш як половини респондентів (54,6%). У центральному регіоні ця причина є трохи менш значущою (48,5%).
На друге місце за впливом на психологічне благополуччя жителі східних і південних регіонів поставили «погіршення здоров’я» (40,3 і 36,8% відповідно, загалом по Україні — 37,3%). Водночас захід і центр сильніше переживають через тяжкі втрати й відсутність значних просувань Сил оборони на фронті — 53,6% і 53,5% відповідно (загалом по Україні цю причину поставили на друге місце 48,6% громадян).
Трохи менше, ніж здоров’я й тяжкі втрати на фронті, українців турбує «відсутність ефективної боротьби з корупцією» (30,8%). Усі області приблизно в рівних частках уважають, що це дуже погіршує моральний дух народу. На цьому пункті я зупинюся докладніше трохи пізніше, оскільки виявилося, що корупція не лише безпосередньо впливає на дохід людей, а й має стосунок до такої ефемерної категорії людського життя, як щастя.
«Мобілізація» й «відключення електрики» також є джерелом роздратування та занепокоєння для 23,6% і 20,9% відповідно. Однак у деяких областях їхня роль у погіршенні емоційного стану мало не вдвічі менша, ніж млява боротьба з корупцією. Так, відключення електрики вибиває з колії лише 16,9% жителів західних регіонів, а відсутність ефективної боротьби з корупцією — 34,4%. Загроза мобілізації турбує лише 15,3% жителів сходу, і значно більше — корупція (29,6%).
Про особисті втрати й втрату майна люди згадують набагато рідше в контексті загальної трагедії в країні. Про те, що загинули або ж дуже постраждали рідні чи близькі, найбільше згадують жителі південних областей — 24%, менше — жителі сходу (14%) та центру (14,1%). На заході України таку відповідь обрали 18% респондентів.
Про втрату житла, майна як про причину погіршення психологічного стану згадали 3,9% респондентів. Цю причину назвали 1,4% жителів західних регіонів, 2,6% респондентів у центрі, 8% — на півдні й 8,3% — на сході країни.
Якби дослідники розшифрували, що мають на увазі люди під відповіддю «втома», то, найімовірніше, як показує мій професійний досвід, вони стикнулися б із тим, що головний чинник погіршення стану полягає в непередбачуваності ситуації, що виключає довгострокове планування й обмежує свободу вибору. За втомою часто ховається невдоволення наявним станом речей укупі з неможливістю щось відчутно змінити в глобальному масштабі. Невдоволення вважається емоцією негативного спектру. Інтенсивніше її вираження (гнів) спрямоване на супротивника. Та оскільки в опитуванні брали участь переважно мирні люди (відповіді військових становлять менш як 2%), цей гнів складно реалізувати в прямому протистоянні. Зате боротьба з корупцією здається напрямом, де громадяни відчувають можливість щось змінити силами громадського резонансу. У цьому випадку гнів як не найприємніша емоція може слугувати суспільному благу, якщо буде спрямований за адресою і боротьба вестиметься в законний спосіб.
Відповіді про здоров’я й втрати свідчать про високий рівень суму й тривоги. Це цілком закономірно. На третій рік війни ресурси вичерпуються, а передбачуваність не зростає. Високий рівень хронічного стресу призводить до погіршення не лише психологічного, а й фізичного здоров’я. Своєю чергою, погіршення здоров’я лише підвищує рівень стресу, й коло замикається.
Результати справді передбачувані, однак переважання у відповідях переживань про благо країни над сумом про особистий добробут показує, що українці не збираються опускати руки. Стомлені, сумні, та водночас неймовірно рішучі громадяни й далі захищають країну, живуть, працюють, виховують дітей і навіть знаходять для себе нові сенси.
Подолали втому: 3 зі 100
Серед опитаних знайшлися люди, які відповіли, що за останній рік їхній «емоційний стан поліпшився».
Їх небагато — лише 2,9% від усієї кількості респондентів. Однак сам факт тішить, тим більше що основна причина поліпшення більше залежить від самої особистості, ніж від зовнішніх чинників. А це дає надію тим, хто хоче змінити свій стан. Серед чинників, що допомагають вибратися з емоційної ями, українці назвали поліпшення навичок планування та прогнозування в нестабільній ситуації (63,8%). Коротко це звучить як «Навчилися жити». Це те, про що ще далекого 2014 року нам говорили ізраїльські колеги. Вміння помічати плин життя, планувати те, що залежить від самої людини, з урахуванням чинників, які від неї не залежать, проактивна поведінка, обрана стійка життєва позиція — це не лише чинники виживання і стабільності психіки, а й сходинки для розвитку.
Відповіді на опитування свідчать про те, що добробут сім’ї вкрай важливий для нас. Серед причин поліпшення стану українців «інформація про те, що рідні або близькі добре влаштувалися в благополучних країнах», — другий за важливістю чинник зменшення стресу (28,4%).
Однак відразу після безпеки сім’ї в нас іде… Ні, не особиста фінансова стабільність. Приблизно порівну українців відчувають поліпшення настрою, коли дізнаються про те, що Україні обіцяють збільшити фінансову (18,2%) та військову допомогу (21,1%).
Покращення здоров’я, навіть матеріального становища досягли приблизно по 12 людей із кожної тисячі опитаних. Привертає увагу той факт, що відрив від попереднього пункту в цьому питанні є досить значним. Постачання армії та фінансування державних програм громадяни оцінюють вище за власне здоров’я й добробут. Водночас жінки й чоловіки приблизно рівні у своїх уподобаннях.
Усе як і було приблизно в 40 зі 100
Приблизно по всіх областях України однакова кількість опитаних повідомили, що їхній «психологічний стан не змінився». На жаль, опитування не уточнює, що саме не змінилося, який стан був у респондентів у середині минулого літа.
Зате багато інформації ми можемо почерпнути зі звітів World Happiness Report. Індекс щастя в країні оцінюють за шістьма важливими параметрами:
- ВВП на душу населення;
- соціальна підтримка;
- очікувана тривалість життя;
- свобода громадян самостійно ухвалювати життєво важливі рішення;
- щедрість, благодійність, доброзичливість і просоціальна поведінка;
- ставлення до корупції.
І якщо ВВП й очікувана тривалість життя — це чинники, що їх можна якось оцінити об’єктивно, то решта базується більше на суб’єктивній оцінці опитуваних.
Дивно, що згідно зі звітом за 2022 рік, який враховував дані після початку широкомасштабного вторгнення, в Україні рівень щастя був вищим за абсолютним значенням, ніж 2014 року відразу після анексії Криму.
Іще може здатися дивним, що порівняно з періодом 2019–2021 років, коли Україна була на 98-му місці за індексом щастя (між Ліберією та Конго), її місце в загальному рейтингу-2022 не змінилося. А 2023-го навіть піднялося до 92-ї позиції. Однак цей підйом радше був продиктований тим, що деякі країни перемістилися в рейтингу нижче й загальний рівень щастя у світі знизився. Адже за значенням Україна втратила 0,013 пунктів щастя: 5,071 пункт — 2023 року проти 5,084 — 2022-го.
У звіті 2022 року Україні було присвячено окремий розділ — оцінка рівня життя українців на тлі падіння економіки, безпеки й очікуваної тривалості життя. Однак найважливішим чинником стійкості тоді стало потужне зростання просоціальної поведінки — благодійності, щедрості, внутрішньогрупової довіри. Рівень підтримки членів українського суспільства зріс як ніколи. Об’єднані спільною метою українці продемонстрували дива самоорганізації. Як свідчать численні дослідження, надання безоплатної допомоги завжди позитивно позначається на рівні щастя. Причому ефект подвійний: одержувач допомоги поліпшує свій стан завдяки ресурсам благодійника, а той, хто жертвує, виявляється, в більшості випадків почувається щасливішим завдяки співпереживанню позитивним емоціям одержувачів і відчуттю власної участі у відновленні справедливості. Важливо, що шансів стати благодійниками більше в тих, хто від самого початку має високий або відносно високий дохід і при цьому сам колись одержав безоплатну допомогу від інших. Ми без жодних звітів ООН бачимо, як волонтерство й допомога переселенцям буквально витягають країну на новий рівень соціального капіталу.
Можна сказати, що ті, хто займався волонтерською діяльністю торік, займаються нею й далі. У лавах тих, хто нині допомагає переселенцям влаштуватися на новому місці проживання, часто опиняються ті, хто був змушений покинути свої домівки на самому початку широкомасштабного вторгнення. Ті, хто робив бізнес, і далі роблять його в нових умовах, даючи життя економіці й забезпечуючи країну та фронт усім необхідним. Ну а ті, хто досліджував рівень щастя, досі знаходять, що досліджувати. За це всі ми вдячні тим, хто захищає нашу країну, наші цінності й наше щастя. А також тим, хто підтримує захисників.