UA / RU
Підтримати ZN.ua

"Моліться, щоб хтось із нас залишився живий": Le Monde оприлюднила історію партизана з деокупованої Херсонщини

"Одного вечора він зібрав нас разом, поставив навколо себе в їдальні багато ікон і попросив молитися, щоб хтось із нас залишився живий. У нього було відчуття, що він помре"... "Якби ми були на вулиці групою більше чотирьох людей, снайпери стріляли б над нашими головами".

Майже місяць, під час російської окупації, чоловік Олени К. cівпрацював з українським військом, перш ніж зникнути. Повернувшись у спільний будинок, його вдова тепер хотіла б мати можливість поховати його. У репортажі Le Monde журналіст Thomas d'Istria пише:

“Її голос надривається. Вона розповідає про життя свого чоловіка та обставини його зникнення 9 квітня, коли їхнє село Миролюбівка Херсонської області було окуповане”.

Читайте також: Як живуть в окупованій Новій Каховці – розповідь від місцевого жителя

Моліться, щоб хтось із нас залишився живий

"Одного вечора він зібрав нас разом, — каже вона. – Він поставив навколо себе в їдальні багато ікон і попросив молитися, щоб хтось із нас залишився живий. У нього було відчуття, що він помре".

Читайте також: «Чоловік у полоні, а сина розстріляли шістьма пострілами в груди». Біль із Гостомеля та Бучі

48-річна жінка, яка каже, що постаріла на десять років за шість місяців війни, витирає сльози, перш ніж підняти екран свого ноутбука. На екрані – чоловік із сяючим обличчям, якому 18 жовтня мало б виповнитися 50.

За час загарбання населеного пункту, будинок Олени та її чоловіка служив базою відпочинку для деяких російських солдатів. Він дуже постраждав від одного з артобстрілів.

Читайте також: Жителька Ізюму розповіла про десятиденне перебування в російському полоні: насилля та тортури

Через кілька тижнів після 9 квітня Олена покинула своє село, щоб дістатися до Кривого Рогу, на північ. Після нещодавніх успіхів українського контрнаступу на Херсонщині повернулася до Миролюбівки 6 жовтня, через чотири дні після офіційного звільнення. Двоє синів допомагають напередодні зими відремонтувати будинок і сарай невеликої ферми, вони зруйновані боями.

Читайте також: У ISW розповіли, для чого росіяни атакують ракетами Кривий Ріг

Над нашими головами стріляли снайпери

Кремлівські сили прибули в село 13 березня. За словами Олени та її подруги, першими в село зайшли сепаратисти з «Донецької народної республіки». Через тиждень на посилення позицій були направлені росіяни, а також українці з анексованого Кремлем Криму.

Читайте також: Тортури та зникнення людей: у Human Rights Watch розповіли про нові злочини на півдні

У селі Миролюбівка, де живе Олена, не пощадили практично жодного будинку.

Базою для бійців слугувала сільська школа. Селяни могли вийти на вулицю, але…:

 «Якби ми були на вулиці групою більше чотирьох людей, снайпери стріляли б над нашими головами», – каже жінка. Донецькі бійці були дуже агресивні. Вона каже, що знайшла шприци у своєму будинку, який заселили після її виїзду новоприбулі. «Я не можу бути впевнена, що вони вживали наркотики, але там було багато голок. Як ще це можна пояснити?»

Читайте також: ЗСУ можуть звільнити Херсон та просунутися на Донбасі протягом наступних шести тижнів — NYT

"Вашего мужа больше не ждите, его задушил украинец"

Історію жінки з Миролюбівки висвітлили також і в українських медіа. Зокрема “Ґрунт“ повідомляє, що смерть чоловіка Олени окупанти намагалися подати як вбивство українцем, а від знайомих вона дізналася деталі катувань:

“Вони потім приїхали до мене додому і сказали: “Вашего мужа больше не ждите, его задушил украинец”. Але я знаю, що це брехня. Це вони його закатували. Інші хлопці розказували, як над ними знущалися: підводили струм до тіла, заливали йому рідину для омивача…, — Олена заплющує мокрі від сліз очі й додає: — Вибачте, я не можу про це більше говорити, дуже тяжко”.

Читайте також: Катування полонених українців: розслідувачі встановили особу одного з катів

Жінка сподівається, що їй допоможуть знайти тіло Олега, вона надіслала офіційне звернення до поліції.