Список американської оборонної допомоги, яку США передали Україні після початку російського неспровокованого і жорстокого вторгнення, вражає. Але ще більше вражає те, що в поставках на 21,9 мільярда доларів домінувала другосортна техніка, непопулярні або низькотехнологічні системи, багато з яких вже були на шляху на звалище.
В той час, коли Конгрес готується обмежити відносну щедрість адміністрації Джо Байдена, варто зауважити, що американська допомога досі не була ані надмірною, ані такою, що поставила б національну безпеку США під загрозу, - пише в статті для Forbes директор і засновник консалтингової компанії Themistocles Advisory Group Крейг Хупер.
«Насправді військова підтримка України коштувала менше, ніж Конгрес заплатить за забезпечення двох атомних авіаносців класу Gerald R. Ford. Загалом, судна Gerald R. Ford (CVN 78) і John F. Kennedy (CVN 79) обійдуться платникам податків в 26 мільярдів доларів. У порівнянні з цими проблемними авіаносцями витрачені на Україну 21,9 мільярд доларів здається більш рентабельною інвестицією», - йдеться в статті.
Підтримка України фактично допомогла розбити російську армію і викрити, що вона насправді «паперовий тигр». Війна допомогла знищити ринок зброї в Росії, який колись процвітав, а також підірвати російські зусилля, націлені на дестабілізацію стратегічних регіонів. Боротьба підвищила вірність українців до своєї країни, що грає критичну роль у розбудові України і боротьбі з корупцією.
«Сприяння опору України може навіть покласти край клептократичному правлінню Владіміра Путіна, відкривши шлях до більш справедливого, якщо не демократичного, суспільства в самій Росії», - пише Хупер.
Російсько-українська війна також показала, якою може бути сучасний конфлікт, змусивши США визнати старі моделі, яких вони уникали десятиліттями. Також вона підтвердила цінність базових, «нудних» матеріалів, закупку яких Америка часто ігнорувала, віддаючи перевагу найбільш сучасним і вражаючим технологіям «на зразок авіаносців класу Gerald R. Ford».
Автор зауважує, що допомога Україні в протистоянні агресії «вже дала хорошу рентабельність інвестицій». І в минулому Америка витрачала значно більше, щоб отримати набагато меншу стратегічну вигоду. Друга Іракська війна, яка почалася в 2003 році, коштувала США більше трильйона доларів. На війну в Афганістані довелося витратити ще трильйон доларів до 2022 року.
«На тлі цих двох конфліктів, які не принесли США значної стратегічної вигоди, 21 мільярд доларів, витрачений на оборонну допомогу Україні, здається дріб’язком», - йдеться в статті.
Хупер визнає, що список переданої зброї вражає. Але при цьому США не віддали Україні забагато, щоб це підірвало американську безпеку. Він вказує, що значна частина переданої зброї - це стара техніка російського або радянського виробництва включно з 45 танками Т-72Б і 20 гелікоптерами Мі-17. Така техніка призначалася або іншим союзникам США, або повинна була стати металобрухтом.
«Для широкої аудиторії передача бронетранспортерів звучить ефектно. Той факт, що Америка дала Україні близько 200 БМП M113, звучить як щось серйозне. Але військові експерти знають, що США припинили будувати такі машини на гусеничній базі 25 років тому. А американські сили активно позбувалися їх», - пояснює автор.
Також Україна отримала іншу техніку, яка була в надлишку. З 1999 до 2014 року Армія США закупила багато бронетранспортерів на колісній базі M1117. Вони більше підходять для місій військового патрулювання, ніж для участі в повномасштабній війні. США намагалися позбутися цих бронетранспортерів. Тому ніхто не буде сумувати за 250 M1117, які передали Україні.
«Щоб мати уявлення, яке місце займає Україна з точки зору пожертвувань, США віддали 200 таких машин Колумбії в 2020 році. Більше 700 одиниць були випущені для армії Афганістану, а ще 400 - відправлені Збройним силам Іраку. В Україні ці бронетранспортери хоча б прямо служать цілям США. Деякі дорогі подарунки з мілітаризованими назвами стосувалися мобільності. Відправка 300-400 «тактичних машин» може вразити загальну публіку. Але це лише військові вантажівки з вантажопідйомністю 2,5-5 тонн», - пише Хупер.
Він також нагадує, що американські платники податків дали Україні 477 машин із захистом від мін і засідок (MRAP). Ці машини були створені для боротьби з партизанами. Американські військові настільки прагнули позбутися цих машин, які важко підтримувати, що вони роздали їх відділкам поліції по всій території США. Також Україна тримала близько 1200 «багатофункціональних транспортних засобів високої мобільності», відомих також як HMMWV. Американська армія якраз намагається замінити ці старі джипи більш сучасною версією, яка називається «Легка тактична машина» або JLTV.
Хупер пише, що Україна отримала від США різні ствольні артилерійські системи: 142 гаубиці калібром 155 міліметрів і 36 одиниць калібром 105 міліметрів, а також 10 120-міліметровок, стільки ж гармат калібром 82 міліметри і 10 систем з калібром 60 міліметрів. Втім, в Америці майбутнє цих систем було під питанням.
«Корпус морської піхоти хотів скоротити кількість своїх батарей M777 з 21 до 5. Але важлива роль артилерії на полі битви в Україні змінила погляди на це», - пояснює Хупер.
В сфері протиповітряної оборони вся увага була прикута до систем Patriot, які Україна ще не отримала, а також до восьми батарей NASAMS. Але значно більше Київ отримав старих американських ракет HAWK. США не запускали їх з 2002 року. І зважаючи на те, що з конвеєра зійшли тисячі таких ракет, «було б дуже цікаво дізнатися, як ця стара зброя показала себе в бою», - зауважує автор.
Він також підкреслює, що не можна стверджувати ніби США не дали Україні «нічого хорошого».
«Але незважаючи на те, що нова техніка часто потрапляє в заголовки, по-справжньому сучасних систем не багато і чисельно менше, ніж майже застарілої американської зброї», - пояснює Хупер.
Він вважає, що невелика кількість передових систем в пакетах допомоги Україні може свідчити про неоднозначну оцінку українських стратегій, технічних можливостей і підготовки. Саме тому мине час, перш ніж Київ отримає батарею Patriot. Через кілька років будуть доставлені 8 батарей NASAMS. Новим операторам доведеться пройти серйозну підготовку, щоб повноцінно користуватися високотехнологічним американським обладнанням.
Адвокати України, просуваючи ідею збільшити поставки кращої і більш сучасної зброї в Україну, часто вказують на те, як українські військові ефективно використовують 38 систем HIMARS. Але Хупер зауважує, що HIMARS - це платформа, яка дозволяє «вистрілити і забути». І її ефективність більше залежить від якості результатів виявлення ворожих цілей і наведення. Саме тому США приділяють велику увагу допомозі в сфері командування і контролю. Мобільні командні пости, які об’єднують більше 80 різних радарів, системи радіоелектронної боротьби, тактичні системи зв’язку, термінали SATCOM і розвідувальне обладнання допомогли Україні заповнити критичні прогалини в своїх можливостях. І все ж, хоч ці тактичні інструменти користуються високим попитом і в багатьох випадках вважаються відносно сучасним обладнанням, США можуть багато чого ще запропонувати.
Автор зауважує, що Україна отримала деякі високотехнологічні і навіть «експериментальні» засоби. Зокрема, США відправили 700 одиниць безпілотників-камікадзе Switchblade, 1800 апаратів Phoenix Ghost, безпілотні судна морської оборони і інші цікаві «дрібнички».
«Такі нові високотехнологічні «експерименти» коштують грошей. Але для США розуміння того, як ці платформи покажуть себе на полі битви, безцінне», - пояснює Хупер.
Він визнає, що українські темпи використання відносно сучасних портативних засобів, таких як ракети Stinger і Javelin, перевищили американські можливості їх виробляти. Україна отримала 1600 ракет Stinger, 8500 протитанкових ракет Javelin і 46 тисяч інших систем для знищення бронетехніки. А також 1500 протитанкових ракет TOW і 13 тисяч гранатометів. США доведеться витратити багато часу, щоб поповнити ці запаси. Але, знову ж таки, все це озброєння - лише піщинка в американських арсеналах. За багато рікв США виробили десятки тисяч ракет Stinger і майже 50 тисяч Javelin.
«Інше занепокоєння - це те, як Україна споживає артилерійські снаряди. Але це «одкровення», знову ж таки, безцінне для американської армії. Роками лише самотня команда експертів з логістики і оборони були занепокоєні американською звичкою не фінансувати належним чином виробництво боєприпасів і забезпечення. До цього військові не звертали увагу на ці занепокоєння, проявляючи більший інтерес до фінансування блискучого нового озброєння замість оновлення громіздкої, брудної і небезпечної промислової бази, яка виготовляє боєприпаси», - пише автор.
Він переконаний, що підтвердження, що критики мали рацію, і виявлення цих виробничих недоліків дозволяє США зайнятися вирішенням цих проблем зараз, коли коли національна безпека країни ще не під прямою загрозою. Хупер робить висновок, що хоч на перший погляд Україна отримала величезну військову допомогу від США, значною мірою вона складалася з систем, які Пентагон вже списав.
«Варто про це пам’ятати, коли демагоги спробують посіяти сумніви в суспільстві щодо американської підтримки України», - пише експерт.