Німецькі вчені з'ясували, що бацила "чорної смерті", яка знащувала населення Європи в XIV столітті, не вимерла відразу після завершення епідемії, а існувала ще близько чотирьох століть, періодично викликаючи спалахи захворювання. Зокрема, про це свідчить відновлений геном бактерії, який викликав епідемію чуми в 1722 році в Марселі. Про відкриття вчених повідомляє журнал eLife.
Як заявив Йоханнес Краузе, один з авторів дослідження, "нас дуже лякає думка про те, що чума могла ховатися буквально десь за кутом по всій Європі, знаходячись всередині якихось невідомих нам носіїв цієї хвороби. Майбутні експерименти і розкопки можуть допомогти нам зрозуміти, хто чи який вид тварин виступав їхнім носієм, де вони жили і чому вони зникли".
Краузе і його колеги чотири роки тому змогли отримати обривки ДНК патогена з жертв "чорної смерті" в Лондоні, відновити його геном і показати, що ця бактерія зникла безслідно і більше не існує. Тепер же, провівши експерименти з кістками людей, заражених чумою в 1720-22 роках, вони встановили, що середньовічний штам Yersinia pestis зник не так швидко, як вони вважали раніше.
Вчені витягли генетичний матеріал з зубів двох десятків людей, хворих чумою у Марселі, і використали його для воскресіння ДНК цього мікроба. Порівнявши її ДНК з генами середньовічних і сучасних різновидів чуми, дослідники виявили, що чума з Марселя була майже ідентична за своєю генетичною будовою бацилі "чорної смерті", а не більш сучасним штамам цього мікроба.
Це означає, що середньовічна Yersinia pestis, всупереч думці вчених, зникла не відразу, а змогла вижити, ховаючись серед популяцій домашніх і диких тварин, періодично викликаючи нові епідемії.
Раніше вчені встановили, що перша пандемія чуми була на Землі ще в V-IV тисячолітті до нашої ери. В ході досліджень було виявлено, що сім чоловік були заражені чумною паличкою. Упорядкувавши геном чумних паличок, вчені прийшли до висновку, що шість найдавніших з них не були схожі на середньовічну бубонну чуму, звану "чорною смертю": у даних бактерій були відсутні гени pla і ymt, що грають ключову роль у поширенні чуми.