У відповідь на масштабні невдачі на полі бою Росія посилила свої атаки в Україні на все: від електростанцій і дамб до залізниць, трубопроводів і портів. Ці напади на цивільну інфраструктуру не є випадковими. Скоріше вони відображають підступний розрахунок, невід’ємний від сучасної російської військової теорії. Понад 20 років російські військові журнали наголошували на необхідності ведення безконтактної війни та націлювання на критичну інфраструктуру. Про це у своєму есеї для The Conversation пише американський оборонний стратег Бенжамін Дженсен, зазначаючи, що світ має підготуватися до додаткових ударів, оскільки Москва шукає способи відновити перевагу у війні та надолужити свою позицію на полі бою.
«Початковий період війни»
Відповідно до російської військової концепції «початкового періоду війни» – переконання, що ключем до перемоги в конфлікті є дії з самого початку, які підривають супротивника – атаки на інфраструктуру почалися до того, як пролунав перший постріл.
У січні 2022 року, за місяць до вторгнення в Україну, критично важливий підводний кабель, що з’єднує супутникові наземні станції на Шпіцбергені та материковій частині Норвегії був таємничим чином обірваний, причому більшість припускала, що в цьому винна Росія. Націлившись на цей кабель і паралельно розгорнувши понад 100 тисяч військових біля кордону з Україною, Москва сигналізувала про ризик ескалації, якщо НАТО втрутиться в конфлікт.
Після початку вторгнення Росія використала кібероперації, щоб обмежити можливість спілкування України, вимкнувши мережу супутникового Інтернету Viasat.
Кібероперації, спрямовані на інфраструктуру, перерізання кабелів, блокування GPS і електронні атаки є ключовими частинами російської військової теорії. Насправді російська військова доктрина спеціально закликає до стратегічних операцій зі знищення критичної інфраструктури ([blink title="SODCIT" headinfo="SODCIT"]strategic operations to destroy critical infrastructure[/blink]). Вони обирають цілі в першу чергу за їхнім психологічним ефектом. Вважається, що ураження ключових об’єктів інфраструктури та створення тривалих відключень електроенергії, а також порушення можливості подорожувати та перевозити товари, зменшують бажання політичних лідерів і населення чинити опір атакуючій силі.
Утримання ключових цілей під загрозою
За словами Валерія Кисельова, полковника у відставці, професора Загальновійськової академії ЗС РФ, сучасні війни мають бути зосереджені на знищенні критичної економічної інфраструктури противника без залучення великого скупчення сухопутних військ. Ця концепція пов’язана з російським підходом до стратегії примусу – альтернативи традиційній війні, яка намагається маніпулювати поведінкою противника за допомогою політичного, економічного та військового тиску. Логіка проста: навіщо вести затяжну боротьбу, якщо можна використовувати суміш страху та покарання, щоб змусити ворога здатися?
Коли ця кампанія примусу провалилася в Україні, Росія вдерлася відкрито та зробила захоплення ядерних об’єктів ключовою частиною своєї наземної кампанії, використовуючи їх як шантаж та оперативний щит для захисту скупчення військ.
Після того, як її початковий військовий план – який покладався на швидке переміщення військ для захоплення ключових територій – був подоланий впертим опором України та підтримкою Заходу, Росія посилила свої атаки на транспортну інфраструктуру, невдало намагаючись обмежити здатність Києва поповнювати свої формування на передовій. У квітні Росія здійснила серію атак на залізницю в центральній і західній Україні. Влітку Росія атакувала великий залізничний вузол у День Незалежності України, убивши кількох мирних жителів.
Військові кампанії історично спрямовані на транспортну інфраструктуру, але Росія пішла далі. У відповідь на успішний контрнаступ, Росія посилила заходи примусу. У вересні Росія намагалася зруйнувати дамбу біля Кривого Рогу – місто ледве запобігло катастрофі, незважаючи на два залпи крилатих ракет, які спричинили сильну повінь, але не змогли зруйнувати дамбу. Пізніше Росія націлилася на дамбу на річці Сіверський Донець.
Вихід стратегії за межі України
Багато хто вважає, що атаки на інфраструктуру зараз поширюються за межі України. Росію підозрюють у диверсії на підводному газопроводу в жовтні, що призвело до екологічної катастрофи в Балтиці та ще більше стиснуло європейські енергетичні ринки напередодні зими.
Також було розпочато розслідування диверсії, яка зруйнувала великі сегменти німецької залізничної мережі 8 жовтня 2022 року. «Цілеспрямована та зловмисна акція», як її описав міністр транспорту Німеччини, відбулася після того, як НАТО та ЄС попередили країни щодо захисту критичної інфраструктури на тлі напруженості в Європі.
Ці напади можуть бути провісниками наступного етапу війни. Як видно з жахливих нападів на українські міста 10 жовтня, поєднання страху та інтересу змусить Росію продовжувати завдавати ударів по інфраструктурі як частину її більшої стратегії примусу.
Москва намагається зламати потужності Києва з виробництва та розподілу електроенергії напередодні зими. З високими цінами на газ, атомними станціями під загрозою та перерваними трубопроводами Росія робить ставку на те, що зможе використати холодну зиму, щоб отримати нову перевагу на переговорах.
Якщо диверсійні атаки в Німеччині та на трубопроводах Nord Stream пов’язані з Росією, як це підозрює більшість, Москва чітко сигналізує, що країни, які підтримують Україну, не застраховані від майбутніх атак на інфраструктуру. Використовуючи таємні дії та диверсійну інфраструктуру, щоб доповнити задокументоване використання Москвою експорту енергоресурсів як важеля примусу, Путін, імовірно, нагадує світові про свій вплив, але публічно не визнає своєї ролі в здійсненні атак.